«Буде покарання більше, ніж Потоп»: 50 років тому розпочались об’явлення Матері Божої з Акіто
12 червня 1973 року було першим днем початку об’явлень Божої Матері в Акіто, Японія. Тож минуло вже 50 років, а це явлення залишається досі маловідомим, хоча воно й було визнане за автентичне місцевим Римо-католицьким єпископом та отримало схвальний відгук від Папи Бенедикта XVI.
Минуло 50 років, світ змінився, і тепер з відстані часу ми можемо оцінити, наскільки актуальними для нас сьогодні є слова Богородиці, сказані пів століття тому японській монахині Агнес Сасагаві. На відміну від третьої Фатімської Таємниці, навколо якої досі тривають дискусії, послання з Акіто давно відомі, але чи почуті?
Візіонерка
Візіонеркою, тобто людиною, яка чула Богородицю, була японська монахиня Агнес Сасагава, яка належала до згромадження Сестер Служительок Ісуса у Євхаристії, яких називають у побуті «Євхаристками».
Агнес народилася в Японії в 1930 році та була буддисткою. Вона народилася недоношеною і більшу частину свого життя мала погане здоров’я. Агнес перенесла невдало виконану операцію та була нерухома більше десяти років. Повідомляють, що здоров’я Агнес покращилося після того, як вона випила святу воду з Люрду під опікою католицької черниці. Опісля вона прийняла католицьку віру. А 12 травня 1973 року Агнес у віці 42-ох років вступила на новіціат в монастир біля Акіто. За кілька тижнів перед цим вона повністю втратила слух – для того, щоб Агнес могла отримувати виплати з інвалідності, її повну та невиліковну глухоту підтвердили два медичні фахівці
Початок об’явлень
12 червня 1973 року сестра Агнес побачила яскраве світло, що виходило з кивоту на вівтарі, над яким було щось подібне до туману. Опісля у неї було видіння ангелів, а також свого ангела-охоронця. Про свої містичні переживання монахиня розповіла єпископу.
Увечері 28 червня Агнес виявила на долоні лівої руки хрестоподібну рану, яка була надзвичайно болючою. А 5 липня в рані з’явився маленький отвір, з якого почала сочитися кров. Пізніше біль зменшувався – за винятком вечора четверга та п’ятниці, коли ставав майже нестерпним.
І ось 6 липня сестрі Агнесі з’явився ангел-охоронець, який промовив до неї: «… Рани Марії набагато глибші й скорботніші, ніж твої. Ходімо разом помолитися в каплиці». Увійшовши до каплиці, ангел зник. Після чого Агнес звернулася до фігури Діви Марії, розташованої праворуч від вівтаря.
Фігура була заввишки близько одного метра, вирізана з твердого дерева: це фігура Богоматері, що стоїть перед хрестом, її руки опущені донизу, долоні спрямовані вперед. Під її ногами знаходиться глобус, який символізує світ.
Храм Богоматері в Акіто Японія (Фото: Кріс Льюїс)
Марія починає говорити
Сестра розповідає: «Я раптом відчула, що дерев’яна статуя ожила і збиралася говорити зі мною… Вона була осяяна яскравим світлом… і в ту ж мить почувся голос, невимовна краса якого вразила мої абсолютно глухі вуха». Богоматір сказала їй: «… Твоя глухота буде зцілена…» Потім вона прочитала разом зі сестрою Агнес спільну молитву, яку склав єпископ Іто. На слова «Ісус, присутній в Євхаристії» Марія наказала: «Віднині додаватимеш ІСТИННО (ПРАВДИВО)». Разом з ангелом, який знову з’явився, тепер вже втрьох прочитали посвячення Найсвятішому Серцю Ісуса, ПРАВДИВО присутньому в Пресвятій Євхаристії. Перед тим, як зникнути, Богородиця попросила, щоб сестра Агнес «дуже молилася за Папу, єпископів і священників…».
Наступного ранку, коли сестри зібралися на Утреню, вони знайшли кров на правій руці статуї та дві лінії, які перетиналися – посередині них був отвір, з якого текла кров. Рана збігалася з раною на руці сестри Агнес, але оскільки рука статуї була меншою, то й рана була меншою. Вона кровоточила по п’ятницях в липні 1973 року, як і рана на руці сестри Агнес.
Одна зі сестер написала: «Здавалося, що це справді поріз на плоті… можна було навіть побачити зернистість шкіри, як відбиток пальця. Я сказала собі в ту мить, що рана була справжньою».
Особливої уваги заслуговує те, що краплі крові стікали вздовж руки статуї, але ніколи не падали з неї.
Рана на руці сестри Агнес з’явилася в четвер, 28 червня. І, як передрікав Ангел-охоронець, у п’ятницю, 27 липня, рана зникла безслідно.
Вдруге Богородиця звернулась до сестри 3 серпня, у першу п’ятницю, коли небесний голос зі статуї попередив:
«…Багато людей у цьому світі ображають Господа… Щоб світ міг пізнати Його гнів, Небесний Отець готується здійснити велике покарання над всім людством… Я запобігла приходу нещасть, приносячи Йому страждання Сина на Хресті, Його Дорогоцінну Кров і улюблені душі, які втішають Його, утворюючи когорту жертовних душ. Молитва, покаяння та відважні жертви можуть пом’якшити гнів Батька… знай, що ти повинна бути прикріплена до хреста трьома цвяхами. Ці три цвяхи – убогість, чистота і послух. З усіх трьох основою є послух».
Коли надійшов час, сестра Агнеса склали ці три обіти.
Подальші феномени
Увечері 29 вересня 1973 року громада побачила яскраве світло, що виходило від статуї. Майже відразу все тіло статуї вкрилося вологою, схожою на піт. Ангел-охоронець Агнес сказав їй: «Марія ще сумніша, ніж коли проливала кров. Витри піт». Сестри використовували ватні кульки, щоб зібрати вологу. Після послання Богоматері сліпуче світло, яке оточувало статую, поступово зникло.
Наприкінці травня 1974 року стався ще один феномен. У той час як одяг і волосся статуї зберегли вигляд натурального дерева, обличчя, руки і ноги набули темного червонувато-коричневого відтінку. Через вісім років, коли скульптор прийшов подивитися на статую, він не міг приховати свого подиву, що лише видимі частини тіла Богоматері змінили колір, а саме обличчя змінило вираз.
4 січня 1975 року, на подив громади та о. Ясуди, статуя Богородиці почала плакати, і зробила це тричі того дня. Також свідками цих сліз, окрім сестер, був єпископ Іто й кілька людей, які приєдналися до монахинь на новорічні реколекції. Протягом наступних 10-ти років наукові дослідження виключали будь-які інші пояснення цього явища, окрім надприродного. Сльози, зібрані на внутрішньому краї очей фігури, текли по щоках, збиралися на краю одягу біля горла, котилися по складках одягу і падали на земну кулю під ногами Богоматері.
Отець Ясуда записав у своїй книзі «Сльози і послання Марії», що статуя на той час вже «… повністю висохла за роки, відколи її зробили, так що почали з’являтися невеликі тріщини. Це вже диво, якби вода текла з такого матеріалу, але ще більш дивовижно, що рідина, напрочуд солона, на кшталт справжніх людських сліз, витікала саме з очей».
Згодом єпископ Іто попросив професора Сагісаку, доктора медичних наук, нехристиянина та спеціаліста зі судової медицини провести ретельне наукове дослідження трьох рідин, хоча єпископ не розкрив науковцю їх походження. Результати виявились такими: «Речовина, що прилипла до марлі, — це людська кров. Піт і сльози, ввібрані двома шматочками вати, мають людське походження».
Апостольський нунцій порадив єпископу Іто звернутися за допомогою до архиєпископа Токіо у створенні комісії з канонічного розслідування. Очолювати комісію призначили не католика. Жоден із членів комісії навіть не відвідав монастиря, тож не дивно, що ця комісія винесла несхвальний вердикт. Не бажаючи прийняти негативну оцінку подій, свідком яких він сам був, єпископ Іто, перебуваючи в Римі, звернувся за порадою до Конгрегації Доктрини Віри, а також до Конгрегації Поширення Віри. Тоді йому порадили сформувати ще одну комісію, щоб вивчити події зі самого початку. Ця комісія винесла позитивний вердикт щодо надприродних аспектів подій.
8 грудня 1979 року сльози з фігури Богородиці були зняті телевізійною групою об 11 годині вечора на свято Непорочного Зачаття, і були показані по телебаченню 12 мільйонам людей по всій Японії. Коли творця статуї Сабуро Вакасу, некатолика, запитали, чи вважає він «чудом» повідомлення про те, що статуя Марії пролила сльози, він відповів: «Це загадка». Він зазначив, що зробив фігуру Марії, глобус і хрест з одного шматка дерева, без з’єднань. «Дерево, з якого я вирізав статую Марії, було дуже сухим і досить твердим», – сказав він.
Завершення явлень
На свято Пресвятої Діви Матері Страждальної [15 вересня] статуя плакала востаннє. Через два тижні ангел-охоронець сестри Агнес подарував велику Біблію, оточену яскравим світлом. Відкрита Біблія показала посилання з книги Буття 3:15. Ангел пояснив, що цей уривок пов’язаний зі сльозами Марії, а потім продовжив:
«… гріх прийшов у світ через жінку, і через жінку також прийшло у світ спасіння…»
Сльози текли з фігури 101 раз через нерегулярні проміжки часу з 4 січня 1975 року до 15 вересня 1981 року.
Останніми словами Богородиці до сестри Агнес було велике застереження про випробування, які можуть прийти в Церкву та на світ.
Саме 13 жовтня, в річницю Чуда Сонця у Фатімі, 1973 року сестра Агнес знову почула прекрасний голос, що промовляв зі статуї:
«Робота диявола проникне навіть у Церкву таким чином, що люди бачитимуть кардиналів проти кардиналів, єпископів проти інших єпископів. Священників, які шанують мене, будуть зневажати та протистоятимуть їм їхні ж співбрати, храми та вівтарі будуть сплюндровані. Церква буде повна тих, хто йде на компроміси, і диявол тиснутиме на багатьох священників і богопосвячені душі, аби вони залишили службу Господу. Демон буде особливо непримиримим проти душ, посвячених Богу. Думка про втрату такої кількості душ є причиною мого смутку. Якщо гріхи збільшаться в кількості та тяжкості, їм більше не буде жодного вибачення».
Богородиця продовжила: «Як я вже сказала вам, якщо люди не покаються і не стануть кращими, Батько накладе жахливе покарання на все людство. Це буде покарання більше, ніж Потоп, такого ще ніколи не бачили. Вогонь впаде з неба і знищить велику частину людства, як хороших, так і злих, не щадячи ні священників, ні вірних. Ті, хто виживе, виявляться настільки спустошеними, що заздритимуть мертвим. Єдиною зброю, яка залишиться для вас, буде Розарій і Знак, залишений моїм Сином. Кожен день відмовляйте Вервицю. Моліться Вервицею за Папу, єпископів і священників».
Що далі?
Як ви вже знаєте, сестра Агнес була повністю й невиліковно глухою, коли вона прийшла до монашої громади, втративши остаточно слух 16 березня 1973 року. Сестра могла говорити та розуміла голосові повідомлення, читаючи по губах. Як передрікав її ангел-охоронець, вона тимчасово відновила свій слух 13 жовтня 1974 року. Глухота повернулася 7 березня 1975 року. Однак її слух був остаточно відновлений 30 травня 1982 року, як обіцяла їй Богородиця під час першого послання 6 липня 1973 року. Обидва зцілення сталися миттєво під час Благословення Пресвятими Тайнами.
У своєму пастирському листі від 22 квітня 1984 року єпископ Іто дозволив вшанування Богоматері Акіто, відзначивши, що мова йде про приватне об’явлення. Також він дав добру характеристику сестрі Агнес, відзначивши, що знає її як людину духовно здорову, щиру, врівноважену і таку, що не створює проблем. Саме тому він сприймає її свідчення серйозно, а не як плід галюцинацій.
Через чотири роки, 20 червня 1988 року, під час візиту єпископа Іто до Риму, Священна Конгрегація віровчення затвердила зміст його пастирського листа. Офіційне визнання єпископом Іто подій і послань Богородиці було опубліковано в жовтневому номері журналу 30 Days за 1988 рік. У номері за серпень 1990 року цитується кардинал Ратцінгер, який сказав, що «немає заперечень щодо висновків які містить пастирський лист». Також кардинал Ратцінгер, майбутній папа Бенедикт XVI, попросив єпископа продовжувати інформувати його про паломництва та навернення.
Цікавим є факт, що епіцентр великого землетрусу в Японії в 2011 році був розташований відносно недалеко від Акіто, близько півтори сотні кілометрів. Однак містечко не зазнало серйозних наслідків.
У 2019 році один із найбільших тайфунів, який пережила Японія за всю свою історію, під назвою “Хагібіс”, дійшов до неї 12 жовтня, а 13 жовтня – досягнув свого піку і почав спадати.
Відео: тайфун “Хагібіс”
Третя Таємниця Фатіми і останнє послання з Актіо
В середовищі католиків, особливо тих, які приділяють особливу увагу явленням Богородиці у Фатімі, існує думка, що Третя Таємниця Фатіми, якщо і була розкрита папами, то не повністю. Підставою для своїх сумнівів вони вважають різноманітні свідчення про зміст Таємниці, які суперечать оприлюдненій інформації. А також прослідковують логічний ланцюжок в посланнях Богородиці, який дещо порушується, якщо відкрита нині Третя Таємниця є повністю автентичною. Їхні позиції підсилює той факт, що останнє послання в Акіто Богородиця скерувала 13 жовтня, в день, коли згадується велике чудо Діви Марії у Фатімі, і зміст цього послання по суті співпадає із змістом «досі нерозкритої» таємниці Фатіми. Але це вже тема для іншої розмови.
Якою б не була остаточна правда, без сумніву залишається заклик Богородиці до щоденної молитви на Вервиці, прохання про навернення та покуту, а також необхідність особливої молитви за богопосвячених осіб, священників, єпископів та самого Папу. Також поза сумнівом є застереження Діви Марії, що якщо люди залишатимуться глухими до Божого голосу, а духовні йтимуть на компроміси зі злом, світ заплатить за це велику та страшну ціну. Важливо відзначити, що попередження чи обітниці Богородиці мають умову, і не є безумовними фаталістичними вироками.
Можливо, хтось скаже, що таке послання суперечить духу любові і спонукує людей до навернення швидше страхом, ніж милосердям. Таке зауваження мало б сенс, якщо сприймати звернення Марії поза контекстом історії. Справа в тому, що Бог щодня закликає людей по всьому світові любов’ю, простягаючи до них пробиті на голгофському хресті руки милосердя, Євангеліє звіщається у всіх народах. А інформатизація та глобалізація світу зробила вузьку дорогу до Богопізнання, до сповідальниці, до самопізнання доволі короткою, тобто доступною. Але який відгук? Навіть у час війни чимало людей замість того, щоб прибігати до Бога, хулять Його в різний спосіб.
Тож застереження та заклик Діви Марії є криком Матері, яка хоче зупинити свою дитину від смертельної небезпеки. Що це, як не вияв любови?
І хіба не перегукуються послання Богородиці у Ля-Салет, Фатімі та Акіто зі словами Святого Письма, які Небесний Батько залишив нам на науку:
«Коли Я виголошу рішення на народ чи на царство, щоб їх вигубити і знищити, а той народ відвернеться від свого зла, то Я розкаюся за зло, яке Я задумав їм зробити. І коли Я викажу рішення на народ і на царство, щоб збудувати і щоб насадити, і вчинять зло переді Мною, щоб не послухатися Мого голосу, то Я розкаюся за добро, яке Я вирішив їм зробити.
І тепер скажи…: Ось Я приготовляю на вас зло і задумую на вас задум. Нехай же кожний відвернеться від своєї поганої дороги і зробіть ваші задуми добрими» (Єремія 18, 7-10).
Підготував Андрій Толстой
Шукайте деталі в групі Facebook