В Україні набув чинності закон, який дозволяє громадянину самому обирати своє по батькові. У Києві 1350 людей на рік змінює своє ім’я або прізвище. В Україні таких нарахували близько 13 тисяч.
Зі зміною по батькові будуть на третину більше, припускають фахівці. Що потрібно для того, аби змінити по батькові, скільки це забере часу та грошей – у сюжеті ТСН.
Валерії Сотниковій 25 років. За всі ці роки свого тата вона бачила кілька разів. Тож вагань щодо зміни “по батькові” не має.
Нині вона Олегівна, а згодом стане Валеріївна. Дівчина перша, хто при набутті чинності закону, береться змінювати своє “по батькові”.
Такі зміни можливі лише через відділи реєстрації актів цивільного стану з 14 років за згодою батьків, а від 16 років – за самостійним рішенням.
“Людина повинна подати свій паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, якщо перебуває в шлюбі, і якщо є не повнолітні діти, потрібно свідоцтво про їхнє народження”, – повідомила Ірина Антоненко, керівниця Святошинського районного ДРАЦСУ Києва.
Державний внесок становить лише 5,1 грн. Заява формується одразу на комп’ютері, а далі справа стоїть за поліцією. Вони мають перевірити, чи зміна по батькові не для приховування своєї особистості, чи уникнення певної відповідальності. Загалом процедура може розтягнутися до трьох місяців.
На руки громадянин отримує свідоцтво про зміну свого по батькові, із ним може змінювати паспорт чи водійське посвідчення. Решту документів обмінювати не обов’язково.
“Усі документи, які видаються у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, не змінюються. Ви підтверджуєте належність до них свідоцтвом про зміну, в якому зазначено, що з такого часу у вас є вже інші дані”, – додала Дашутіна.
У ТСН неодноразово розповідали впродовж року про суперечки в суспільстві щодо зміни “по батькові”. Є ті, хто певен, помилкою є не лише ранній вік, із якого дозволено це робити, а й загалом така норма.
“Давайте по говоримо про право батька, який виховував дитину, і в якийсь момент він чує від дитини, що буде змінено по батькові. Тобто підрізане коріння”, – вважає голова ГО “Батько має право” Олександр Стець.
“Ми маємо покладатися на давність нашої традиції, пишатися нашою спадщиною. Що в нас ця форма “по батькові” оригінальна, була саме від давніх українців”, – додав Святослав Вербич, старший науковий співробітник відділу історії української мови.
Законодавці ж кажуть, що найперше йдеться про свободу вибору.
“Перша ціль – розширити права та свободи наших громадян. В частині реалізації здійснення права на ім’я. І по-друге, виконати європейське рішення суду з прав людини”, – наголосив народний депутат України Володимир Ватрас.
“По батькові” є архаїчним, впевнені у Львівському католицькому університеті, де на ім’я можна звертатися навіть до декана.
Так чи інакше, в Україні “по батькові” і досі залишається невід’ємною частиною повного імені. Воно необов’язкове до вживання в усній розмові, але допомагає з ідентифікацією особи.
Шукайте деталі в групі Facebook