Порошенко зазнавав через свій бізнес у Росії величезних іміджевих втрат, але три роки вперто з цим мирився
Новина про закриття легендарної фабрики в Липецьку, про що повідомила корпорація «Рошен» в окремому прес-релізі, стала інформаційною бомбою дня. Доки всі перебували в очікуванні інавгурації американського президента, його український колега підготував сюрприз, який ледь не затьмарив головну подію тижня, що триває у Вашингтоні.
«Дістали!»
«Скажу тільки одне слово: «Дістали!» – так коротко пояснив причини закриття директор фабрики Олег Казаков, який перебуває наразі у Києві.
Фабрика «Рошен» працювала в Росії і в більш буремні часи, коли на сході України відбувалися повномасштабні бойові дії. Тож чому саме зараз склалися «економічні та політичні причини» для її закриття?
Повна консервація підприємства запланована на квітень цього року. У «Рошені» зазначили, що з 2013 року виробництво продукції на фабриці зменшилось утричі через дискредитацію її діяльності в російських та українських ЗМІ, тиск російських органів влади на продавців продукції і зниження рівня купівельної спроможності населення. При цьому фінансові показники були вже не такими поганими і дозволяли власникам отримувати багатомільйонні дивіденди. Але про це трохи нижче.
В Україні липецька фабрика Порошенка давно перетворилася з нічим особливо не примітного комерційного активу на своєрідний мем. Так само, як і «сліпий траст», в який президент, за його словами, здав свою кондитерську бізнес-імперію. Але якщо категоричне небажання Петра Порошенка продавати корпорацію ще якось терплять, то бізнес у країні-агресорі українському главі держави згадувати не припиняли. Згодом це стало своєрідною політтехнологією, що болюче било по президентові. Спрощений тезис виглядав так: сам факт існування фабрики свідчить про те, що Порошенко є заручником Путіна. Мляві виправдання, що на цей об’єкт у Росії в рамках порушеної кримінальної справи накладено арешт, а це робить продаж неможливим, лише підігрівали критиків президента. Наприклад, нинішній мер Дніпра Борис Філатов нагадував, що у того ж Ігоря Коломойського просто відібрали всю власність в окупованому Криму, тож Порошенко має не думати про те, як вигідніше продати фабрику, а просто від неї показово відмовитись.
На болючий мозоль Петра Олексійовича тиснув і Путін, у своєму знущально-невимушеному стилі якось нагадавши, що його український колега є одним з інвесторів російської економіки, а його фабрика успішно працює, виплачує зарплату і отримує прибуток. В «Рошені» дуже нервово відреагували на ці слова. Голова корпорації В’ячеслав Москалевський висловив здивування, що така велика фігура, як президент РФ, цікавиться справами липецької фабрики, і заявив, що це тільки підтверджує, що за всіма кримінальними справами та арештом майна підприємства стоїть саме Путін: «Він тримає наші липецькі активи в заручниках на своїй території, а ми виводимо всі дивіденди, отримані від них, і вкладаємо їх у благодійні проекти і наше виробництво в Україні».
Дивіденди губилися між благодійністю і піаром
Попри заяви президентських кондитерів про кримінальне переслідування та блокування рахунків фабрики у Липецьку, останнім часом справи російського «Рошена» у цифрах справді йшли непогано. Лише у першому півріччі 2016 року російська дочка однойменного холдингу з України виплатила дивіденди своїм акціонерам у розмірі 616 млн рублів. Виручка за цей період становила приблизно 800 млн рублів, а чистий дохід – майже 50 млн рублів.
Ці дані можна побачити у документах судової суперечки між фабрикою та податковими органами Росії.
У суді липецькі фіскали уточнювали, що за перші шість місяців 2016-го загалом на рахунки кондитерської фабрики зайшло 1,7 млрд рублів. Значна частина є позикою від материнської структури – однойменного холдингу «Рошен». Саме завдяки цим грошам, як з’ясувалося, за кілька місяців до проголошеного сьогодні «закриття» російська дочка «Рошена» сплатила до бюджету РФ усю свою заборгованість із податків у розмірі 312 млн рублів (заборгованість із ПДВ та пеня).
Липецька кондитерська фабрика «Рошен» раніше оскаржила вимоги фіскалів щодо доплати у російський бюджет 286 млн рублів ПДВ. Водночас від підприємства вимагали 26 млн рублів у вигляді пені, а також штраф у розмірі майже 50 млн рублів.
Варто зазначити, що у фабрики є і борги – довгострокові і короткострокові зобов’язання за позиками на суму близько 880 млн рублів, а також кредиторська заборгованість у розмірі 111 млн рублів.
Про те, що собою являє російський актив «Рошена», свідчать фінансові документи, на які також вказували у суді російські податківці. Вони посилалися на дані бухгалтерського балансу за 2015 рік, де вказано, що вартість основних засобів ЛКФ «Рошен» становить 5,5 мільярда рублів, загальна вартість активів – 6 млрд рублів (у тому числі дебіторська заборгованість контрагентів – 279 млн рублів). А згідно з річним звітом підприємства за 2015 рік, чисті активи становлять 4,9 мільярда рублів, заборгованість із штрафів не перевищує 1% від зазначеної суми чистих активів.
Раніше «Рошен» повідомляв, що за період 2014–2016 рр. корпорація отримала і вивела в Україну понад $72 млн дивідендів від роботи липецьких активів. З цієї суми до бюджету України було виплачено 125,6 млн гривень, інша частина «системно вкладається в благодійні проекти і інвестується в розвиток виробництва в Україні». Уточнювалося, що в зазначений період корпорація спрямувала на доброчинність:
• 166 млн гривень на будівництво Театру на Подолі (Київ), відкриється навесні 2017 р.;
• 54 млн гривень на проект допомоги Національній дитячій лікарні «Охматдит» (Київ);
• 17 млн гривень на будівництво вольєрів у Черкаському зоопарку. Проект мало бути завершено у листопаді 2016 р.
Певні сумніви, що акціонери обмежуються лише таким способом витрат своїх дивідендів від бізнесу в Росії, може закласти інформація з українського судового реєстру.
Відповідно до неї, Костянтин Май, топ-менеджер і співвласник корпорації «Рошен» (належить 0,5% бізнесу), у 2015 році уклав угоду про купівлю акцій офшорної компанії Аmаllo Trading LTD за 1 млн доларів. Про це стало відомо з рішення Шевченківського суду Києва від 17 грудня 2015 року, розміщеного в Єдиному реєстрі судових рішень. Кошти мають надійти на банківський рахунок закордонної компанії до 31 грудня 2018 року.
Як повідомлялося раніше, до переліку акціонерів корпорації «Рошен», крім Петра Порошенка (85% акцій), входили її голова В’ячеслав Москалевський (13%), а також чотири топ-менеджери компанії: Євген Вовчановський, Сергій Зайцев, Костянтин Май і Володимир Ярандін (кожному належить по 0,5% акцій). Після вступу на посаду президента Порошенко заявив про плани продати свої активи, для чого найняв інвесткомпанії Rothschild і ICU. Щоправда, охочих купити кондитерський бізнес не знайшлося, і цьогоріч Порошенко передав власну частку в корпорації «сліпому трасту» (blind trust) Rothschild Trust на час президентства. На структурі володіння «Рошен» це позначилося так: серед власників ТОВ «Центрально-Європейська кондитерська компанія» (контролює кондитерську фабрику «Рошен») місце корпоративного фонду «Прайм Ессетс Кепітал», в якому об’єднані інші активи Порошенка, зайняла нідерландська Roshen Europe B.V.
Чи не запізно?
Безперечно, Порошенко зазнавав через свій бізнес у Росії величезних іміджевих втрат усередині власної країни. І рішення його законсервувати, яке, вочевидь, далося йому нелегко через майже три роки з початку війни, вибиває з рук президентських опонентів один з головних приводів для критики і звинувачень у подвійній грі.
Радник президента Олег Медведєв оперативно прокоментував закриття липецької фабрики, а виглядало це як відповідь затятим критикам його шефа: «Порошенко, наскільки мені відомо, наполегливо старався виконати обіцяне і продати цю фабрику. Путін блокував ці зусилля – від прямої заборони потенційним покупцям купувати до арешту фабрики, що унеможливило продаж узагалі. Для того, щоб використовувати цю історію для підриву внутрішньополітичних позицій Порошенка. Опоненти президента, вони ж не пальцем роблені, чудово розуміли суть питання і логіку дій Путіна, але не гребували приймати від нього пас. У нас із Путіним бореться лише Порошенко, решта політиків – борються з Порошенком. Рішення трасту закрити фабрику – досить сильний хід. Мінус його в тому, що, як я розумію, майновий комплекс задарма дістанеться Путіну. Ну і хай ним вдавиться!»
Втім, політтехнолог Сергій Гайдай «сильним ходом» це аж ніяк не вважає: «Якби ми говорили про це в перші місяці його президентства, то була б зрозуміла логіка в тому, що він намагався фабрику продати, але ніхто не купив, бо вона під арештом, і він вирішив її закрити. Це б лягло плюсом у його репутацію. Ми ж говоримо про це – увага! – через три роки постійної суспільної претензії до нього. Він же сам у своїй риториці називає АТО війною з агресором і тримає на його території підприємство, що працює. Причому справа не тільки в самій фабриці в Липецьку, є логістичні склади в Брянську, представництва корпорації «Рошен» у різних містах Росії, у тому числі генеральне представництво в Москві. І стає зрозуміло, що президент три роки не збирався закривати фабрику, вона активно працювала. При цьому від президентського оточення ми чули, що фабрика насправді не працює, а поїздки туди журналістів показували зворотне. Тому така дія через три роки вже виглядає не як плюс, а як така, що громадськість дотиснула, а сам президент цього не хотів. Висновок простий – усе необхідно робити вчасно».
Політолог Дмитро Корнійчук узагалі вважає, що закриття фабрики – це важливий геополітичний крок із великими наслідками. На його думку, по-перше, Порошенко починає готуватися до парламентської та президентської кампанії, яка, на відміну від 2014 року, будуватиметься на антиросійській риториці, і забирає собі нішу «яструба». По-друге, ховає Мінські домовленості, оскільки тепер буде тільки «мочити» Путіна, не побоюючись наслідків для свого бізнесу. З чого експерт робить висновок, що у врегулюванні питання Донбасу не буде жодного прогресу.
Втім, це надто далекосяжні прогнози. Наразі ж виглядає так, що наша внутрішня інформаційна бомба була невипадково вкинута саме наприкінці тижня: саме такий «сильний крок» президента обговорюватимуть на вихідних усі підсумкові телетижневики. Здавалося б, сьогоднішня інавгурація Трампа «заб’є» все інше, але і в цьому є певна логіка – зараз у Вашингтоні перебуває численна делегація наших офіційних та не дуже осіб, які намагатимуться налагодити контакти з командою нового американського президента та донести до нього останню інформацію. Можливо, у Порошенка є розрахунок, що Трамп як бізнесмен позитивно оцінить трюк із фабрикою і краще відчує, до чого дійшла напруженість у відносинах Москви та Києва.
Шукайте деталі в групі Facebook