В Україні чоловіки балувані, бо всі наші дівчата – дуже вродливі, переконана Наталія Роузбахані із Запоріжжя.
Вона майже 7 років заміжня за іранцем. Розповіла Gazeta.ua, чим іранські чоловіки відрізняються від українських і як її обранець відреагував на відмову прийняти іслам.
“Зі своїм чоловіком Дар’юшем познайомилася в аеропорту “Бориспіль”. Він летів до Лондона, де живе вже майже 30 років. Поспілкувалися, обмінялися електронками і сторінками у Facebook. Через кілька днів він сам написав мені. А вже за 2 місяці прилетів до мене в Україну. Ми відпочивали у Криму. Англійську я знала погано, він майже не розумів російської. Спочатку більше спілкувалися мовою жестів і почуттів. Так ми прозустрічалися 7 місяців. Бачилися рідко. Коханий прилітав на кілька днів щомісяця”, – розповідає жінка.
Через 7 місяців Дар’юш зробив Наталії пропозицію.
“Це було у новорічну ніч. Через кілька днів розписалися і переїхали в Англію. Подруги дивувалися, як я так швидко наважилася вийти заміж за малознайомого іноземця. Ми кохали одне одного. З ним я відчувала себе захищеною, тому було легко прийняти цю пропозицію. Знала, що Дар’юш піклуватиметься про мене і допоможе адаптуватися в чужій країні”, – каже Наталія Роузбахані.
Іранець не змушував жінку міняти віросповідання.
“Я християнка. Дуже багато розмовляли з чоловіком про це. Відверто сказала йому, що не готова до таких радикальних змін і рішень. Чоловік поставився з повагою до мого бажання і сказав, що згоден чекати стільки, скільки мені треба. Він не тиснув на мене. Головне для нього – моє щастя і наших дітей. Ми просто підтримуємо одне одного в постах та традиційних релігійних святах”, – каже Наталія.
Батьки чоловіка прийняли його вибір, хоча вже мали напоготові для нього іранську дружину.
“Вони дуже давно обрали йому “кохану”. Вони з Дар’юшем навіть заручилися. Але згодом він зрозумів, що не буде щасливим із цією людиною. Коли зізнався про це батькам і розповів про мене, вони підтримали його рішення. Зараз у мене гарні стосунки з його родиною. Мій чоловік каже, що вони мене люблять”, – розповідає Наталія Роузбахані.
Проживши 7 років з іранцем, жінка каже, що ніколи б не проміняла його на земляка.
“Не можу казати про всіх іранців, але мій чоловік — дуже чуйний, ніколи не принижує. Якщо я втомлена і не хочу, наприклад, мити посуд або прибирати, або гратися з дітьми, чоловік це зробить за мене. Головне для мене: він дуже турботливий батько для наших двох синів. Уночі до дітей також встає він. Це правило нашої сім’ї. Також мені імпонує його ставлення до фінансів. У мене є копія його картки. Я можу зняти з неї гроші коли і на що заманеться. Він ніколи зайвий раз не запитує, на що і скільки я витратила. Ще на початку сімейного життя чоловік сказав мені: Твої гроші – це твої гроші, а гроші, які заробляю я – сімейні. Мої українські залицяльники постійно вимагали звіту та пояснень щодо витрат. Я повинна була доводити, що мені була потрібна та чи інша покупка”, – пригадує Наталія Роузбахані.
Також в Україні чоловіки дуже балувані, вважає жінка. Бо тут багато вродливих дівчат. На думку Наталії, вони звертають увагу на зовнішність, а не на розум. А для іранців головне у жінці – її особистість.
Шукайте деталі в групі Facebook