У четвер, 27 січня, у Дніпрі на заводі «Південмаш» солдат-строковик Артемій Рябчук відкрив вогонь по варті Нацгвардії з автомата Калашникова. Внаслідок стрілянини загинули п’ятеро людей, ще п’ятеро були поранені.
Після цього інцидент у відставку подав голова Нацгвардії Микола Балан. Він розповів, що у військовій частині № 3021, де служив Рябчук, уже відбувалися подібні трагедії – два самогубства солдатів.
Одним із жертв суїциду став 19-річний Мансур Вержаковський. Як з’ясувалося, його смерть сталася за два місяці після заступу на службу. Як стверджує слідство, Мансур наклав на себе руки пострілом у голову.
Батько загиблого 4 роки тому солдата, який страждав від тортур і помер у тій же військовій частині при «Південмаші», де влаштував розстріл Рябчук, у версію слідства не вірять, повідомляє Страна.
«У 2017 році мій син закликався до армії. Туди він йшов з великим задоволенням, незважаючи на те, що у нього була можливість не йти. І вже у січні 2018 року його вбили – у цьому я абсолютно впевнений, хоча нам заявляють, що це суїцид. На момент смерті йому було лише 19 років.
Мого сина вбили через гроші. Ситуація була така: у військовій частині вони здавали телефони, їх видавали лише у вихідні. Зазвичай ми рідко могли нормально поговорити та й син переконував, що все нормально. Якщо потрібно було терміново зателефонувати – солдати підходили до старшого та просили про це.
Незабаром у частині почалося найцікавіше. Син був офіційно працевлаштований – він був оператором очисних споруд у лікарні. За законом, якщо він працює, йому мають сплачувати зарплату під час військової служби. Заробітна плата приходила йому на карту ПриватБанку, яку він залишив удома. На ці гроші він мріяв купити машину.
Але справа в тому, що повідомлення про зарплату надходили на його телефон. Звичайно ж, ми тільки потім зрозуміли, що ці старші виродки читали його повідомлення. Тоді у нього на карті було близько 10-12 тисяч гривень.
Пізніше моя дружина передала синові другу банківську картку, на його потреби, і прив’язала до свого номера телефону. Думаю, керівництво частини вже тоді почало вибудовувати план, як вибити із мого сина гроші. Вони вимагали, щоб він надав роздруківку про рух коштів у банку – їм було незрозуміло, чому на телефоні повідомлення про нарахування грошей приходять, а на карті їх фактично немає. Швидше за все, сина побили та карту просто забрали.
В останній день перед смертю він дзвонив і нервово питав: «Тату, що мені робити? Поговори зі старшим». Тоді зв’язок різко обірвався. Проходить пів хвилини – знову дзвінок. Син сказав, що потрібна роздруківка з ПриватБанку та телефон вимкнувся. Наступного дня я дізнався про його смерть.
Мені сказали, що він нібито застрелився.
Але я маю фотографії, які підтверджують, що це було вбивство, а не суїцид, як нам кажуть. Слідство ретельно приховувало ці фото.
На кадрах видно, що рукавичка одягнута на кулак лівої руки, а автомат Калашникова розібраний без кришки механізму спуску. Так у варту неможливо заступати – будь-який службовець про це розповість.
Калашникова вважається найнадійнішим автоматом у світі. Тому кришка спускового механізму не могла впасти лише від одного пострілу.
До того ж, у протоколі огляду місця події навіть не вказувалося місцезнаходження гільзи – слідчий двічі говорила, що вона взагалі не має гільзи.
І потім магічно ми отримуємо експертизу, що куля була випущена саме з його автомата. Або, наприклад, як доказ самогубства вони написали, що автомат лежить у нашого сина в ногах – це ще потрібно придумати таке.
Подібних доказів, які заперечують версію слідства про самогубство, дуже багато. На тілі мого сина були сліди побоїв. Спочатку нам рекомендували якнайдовше не відкривати труну. Але на похороні сліди побиття почали виявлятися – синє око і губа, на лобі посиніла крапка, як від удару тупим предметом», – пригадує подробиці трагедії батько загиблого Мансур Вержаковський.
«Всю ситуацію покривав командир військової частини 3021 Олександр Щур.
Він ще на присязі створював собі алібі – постійно казав, що солдатам не знадобляться гроші. Зрештою сина через них і вбили. За моєю інформацією, Щура перевели в іншу частину. Я думаю, наша ситуація кришувалася на рівні керівництва Нацгвардії.
Справа вбивства мого сина тягнеться вже чотири роки, його закривали вже кілька разів – ймовірно, це курували «зверху». Змінювалося дуже багато слідчих. Хоча я особисто спілкувався з президентом Зеленським, ексгенпрокурорами Юрієм Луценком та Русланом Рябошапкою, показував їм фото. Вони розуміли, що це реальний факт убивства і лише коли бачили фотографії, – справу відкривали. Але військова прокуратура досі доказів навмисно не помічає та списує смерть мого сина на самогубство.
Мене дуже ображає, коли в ЗМІ пишуть, що в тій же військовій частині, де стріляв Рябчук, раніше вже були самогубства. Але насправді одне з них було вбивством.
Щодо Рябчука скажу так – можете мене проклинати, але я вважаю, що нашого сина вбили, а Рябчук спрацював на випередження – щоб не грохнули його. Звичайно, ми співчуємо сім’ям, родичі яких загинули під час стрілянини попутно. Нехай вони вибачать мене за мої слова.
Але подивіться ще раз уважно відео: він недарма повертався добивати деяких людей – саме вони його й цькували. Впевнений, що Рябчука просто довели до такого стану.
Можу сказати точно: у Нацгвардії вбивають і катують людей, а потім списують на самогубство», – заявив Мансур Вержаковський.
Як ми писали, командування військової частини Національної гвардії у Дніпрі, де 27 січня відбулося масове вбивство, звинуватили у низці серйозних злочинів.
Шукайте деталі в групі Facebook