Я – невиправний трудоголік. Завдяки наполегливості та характеру дослужився до начальника. В результаті загруз по вуха в роботі. Голова була забита проектами, замовленнями і нарадами. На особисте життя, на жаль, не вистачало часу і сил.
Особливо з цього приводу переживала моя мама. Вона твердила, що всі гроші світу не заробиш, що мені вже давно за тридцять, час би і про дітей подумати.
Одного вечора я, як завжди, затримався в офісі. Переглядав робочі файли на комп’ютері, як раптом до кабінету увійшла дівчина в синьому халаті з відерцем і шваброю.
Побачивши мене, вона почала вибачатися і позадкувала назад. Я зупинив прибиральницю: «Проходьте, будь ласка, ви мені не заважаєте». Скромна дівчинка почала старанно мити підлогу. Я скоса поглядав на неї і відчував якусь нестиковку. Не може така красива і молоденька панночка працювати прибиральницею, хай вибачить мене кожна представниця цієї поважної професії.
Засмага, світлі очі, пухкі губехі не клеїлися з відром, шваброю і цим безрозмірним халатиком. Через свою худеньку фігурку дівчина виглядала тендітною і беззахисною. Закінчивши намивати кабінет, вона вийшла. А я щось зовсім уже не міг працювати. Весь вечір перед очима миготів образ тієї миловидної смуглянки.
Наступного дня наша зустріч повторилася. «Ви новенька?», – поцікавився я. Дівча кивнула. Відсунувши ноутбук в бік, вирішив пожартувати: «Та що її мити кожен божий день, чиста вже! Скоро я буду бачити через підлогу сусідів знизу. Присядьте, відпочиньте трохи. Я нікому не розповім». Але прибиральниця не піддалася на мої провокації: «Я ще не втомилася. Потрібно доробити роботу».
У цій особі відчувалася гордість. Вона спритно впоралася з вологим прибиранням і пішла. І знову я не зміг повернутися до своїх справ. Плюнув, взяв портфель і вирушив додому. З голови ніяк не виходила та красуня. Дуже вже вона мені запала в душу.
Одночасно з цим я розумів, що шановний начальник і звичайна прибиральниця виглядати в парі будуть просто безглуздо. Незважаючи на це було вирішено запросити дівчину на чашку кави. Але як тільки знову побачив її, вся моя сміливість кудись поділася. Соромився вимовити слово! Боже мій, я здається закохався.
Спостерігаючи, що підлога майже вимита, я занервував і попросив протерти підвіконня, хотів таким чином потягнути час. Вона спритно впоралася і вже зібралася йти. Я нічого кращого, ніж пролити воду на підлогу, не придумав.
Вона подивилася на мене, як на ідіота, і пройшлася шваброю по калюжі. І тут я, нарешті, вимовив: «Хочу кави випити» Але дівчина не дослухавши: «Вибачте, я не секретарка, кава не до мене!» А я продовжив: «Та ні! Хотів запросити вас скласти мені компанію»
Якщо хтось думає, що як в добрій романтичній історії ця красуня погодилася, то ні. Вона поскаржилася на втому і помчала, поки я ще що-небудь не пролив.
Не так просто виявляється замутити з простою прибиральницею! Але від цього вона подобається мені ще більше. Відступати я не маю наміру. Тим більше, як сказала моя мама, час мені вже про дітей думати.
Шукайте деталі в групі Facebook