Вчителька початкових класів попросила дітей написати твір про те, що б вони хотіли, щоб Бог зробив для них.
Увечері, коли вона перевіряла роботи, вона натрапила на один твір, який її дуже засмутив. У цей момент увійшов її чоловік і побачив, як вона плаче.
– Що трапилося? – запитав він.
Щоб мене слухали, не перебиваючи і не задаючи питання, коли я говорю. Хочу бути в центрі уваги.
Хочу, щоб мною займалися, як займаються телевізором, коли він перестає працювати. Хочу бути в компанії батька, коли він повертається додому, навіть втомлений.
Щоб моя мама, замість того, щоб ігнорувати мене, йшла до мене, коли залишається одна і сумує. Хочу, щоб хоч іноді, мої батьки залишали все осторонь і проводили небагато часу зі мною. Боже, я не прошу чогось багато… Я тільки хочу жити, як живе будь-який телевізор.”
– Бідний хлопчик! – вигукнув чоловік вчительки.
– Що ж це за батьки такі?!
Вона зі сльозами на очах відповіла:
– Цей твір нашого сина…
Шукайте деталі в групі Facebook