Є такий атеїстичий сайт, який представляє особливо провокаційний аргумент проти існування Бога. Він зветься «Why Won’t God Heal Amputees?» («Чому ж Бог не зцілить ампутацію?»). Їхній аргумент досить простий: християни вірять, що Бог іноді зцілює людей чудесним чином у відповідь на молитву. Але хвороби, які зникали, — рак, віруси, інфекції тощо — приховані від очей. Таким чином, важко ствердити напевно, що сталося справжнє диво. А от зцілення людини з ампутацією (наприклад, чудесна поява ампутованої кінцівки) — оце було б очевидним чудом; але такого ніколи ще не ставалося. Так аргумент атеїста веде до того, що Бог, радше, нікого не зцілює, а отже, не існує.
Але справа виглядає інакше: є надійні, добре задокументовані приклади, як Бог чудесним чином зцілив ампутацію. Ось один із них. Страшна аварія Мігель Хуан Пеллісер народився на початку ХVII століття в католицькій родині в невеликій фермерській спільноті місцевості Каланда, що в Іспанії. 1637 року, коли йому було 20 років, він працював на фермі свого дядька, коли стався страшний випадок: Мігель Хуан їхав верхи на мулі, що тягнув воза, випадково впав, і віз наїхав йому на праву ногу, зламавши гомілкову кістку. Спершу він отримав сяке‑таке лікування у місцевій лікарні, але згодом зрозумів, що має звернутися у спеціалізовану лікарню в місті Сараґосі, названу на честь Божої Матері дель Пілар (Матері Божої на Колоні). Він, як і багато католиків в Іспанії, мав велику пошану до Діви Марїї та сподівався отримати певні благодаті за Її заступництвом.
На жаль, аж поки він прибув, ногу настільки уразила гангрена, що вона стала чорною. Єдиним можливим варіантом була ампутація. Двоє хірургів відтяли більшу частину гомілки правої ноги, трохи нижче коліна. Для дезінфекції припікали рану вогнем. Уявіть собі, це була лише середина ХVII століття, тож жодної анестезії не було. Лікарі давали йому алкоголь, інші наркотичні засоби, аби хоч якось заглушити біль, але, тим не менш, Пеллісер зазнавав нестерпного болю. Один свідок пізніше писав: «У своїх муках молодий чоловік закликав Діву Марію дель Пілар, невпинно і з великим завзяттям». Потім, як це було прийнято, вже ампутовану ногу закопали на цвинтарі біля лікарні. Кілька місяців по тому хлопець вийшов зі шпиталю з дерев’яною ногою і милицею. Ймовірно, тоді він зміг отримати якусь ліцензію на жебракування (так, така практика була загальноприйнятою) біля санктуарію Мадонни дель Пілар. Жебрацтвом він міг заробити собі на прожиття, а до того ж це місце було знаним паломницьким центром, тому його бачили тисячі, якщо не мільйони людей. Його й надалі регулярно обстежував лікар.
Незворушна віра
Проте Пеллісер не втратив надію, що Бог усе ще може вилікувати його ногу. Надія, неможлива у своїй суті! Він щоночі здійснює справжній акт віри: бере трохи олії з санктуарію, втирає її в обрубок, і молиться про заступництво Божої Матері. Приблизно через два роки, з досить стабільним станом здоров’я, він нарешті вирішив повернутися додому. Чоловік прибув посеред 2‑го тижня Великого Посту (десь близько 11‑14 березня) 1640 року.
Нездатний допомагати на фільварку, він знову подався жебракувати, і знову багато людей із довколишніх міст бачили його обрізану ногу. А трохи пізніше, за два тижні, 29 березня, сталося диво. Це відбулося близько 10‑ї години вечора, коли Пеллісер вже вкладався до ліжка. Солдат, який ночував у будинку його батьків, постелив собі ліжко Пеллісера, тому хлопець перебрався до кімнати батьків на інше ліжко. Приблизно через годину його мати увійшла й побачила дві ноги, що стирчали з-під ковдри. Гадаючи, що солдат вклався спати не в ту кімнату, вона погукала чоловіка, аби той залагодив непорозуміння. Та коли чоловік прийшов і підняв ковдру, то був приголомшений тим, що побачив: це був їхній син, і в нього було дві ноги! Вони одразу ж спробували розбудити сина, але швидко це зробити їм не вдалося, бо хлопець перебував у глибокому сні. Та коли вони врешті привели сина до тями, він розповів, що бачив яскравий сон, у якому він перебував у санктуарії Мадонни дель Пілар і, як звично, натирав обрубану ногу олією. Всі троє зраділи, прославляли Бога і дякували Богородиці Діві дель Пілар за заступництво! Церковне розслідування Звістка про диво ширилася навколишніми містами як лісова пожежа.
До дому Пеллісера завітали урядові та церковні чиновники, аби на власні очі побачити зцілену ногу. Три тижні по тому Пеллісер і його батьки здійснили подячне паломництво до Санктуарію дель Пілар. Багато людей, які знали хлопця як одноногого каліку, були просто приголомшені, побачивши його з обома ногами. Історія стала такою сенсацією, аж місцевий архієрей провів велике розслідування чуда. Коли викопали ящик, у якому була закопана ампутована нога на лікарняному кладовищі, він не був якось пошкоджений чи зламаний, але — порожній. Що стосується свідчень очевидців, то було тисячі людей, які до чудесного зцілення виразно бачили його обрубану ногу. Відтак, слідчі попросили два тузіня найшанованіших свідків для дачі показань у ході судового розгляду, також і лікарів, які лікували Пеллісера. Не знайшлося тих, хто сумнівався б у чуді. Через рік архієпископ нарешті виніс рішення: чудо було справжнім.
Ваш хід, атеїсти! А ви знаєте про подібні, добре задокументовані, чудеса? Поділіться цим у коментарях!
Шукайте деталі в групі Facebook