Саме Вакарчука Порошенко і хоче затягнути в другий тур.
І потраплянням в соціологію кандидатів в президенти Славко завдячує саме Гриніву – політтехнологу того ж президента.
Вакарчук – медійний, впізнаваний, знаний на Заході і 100% не прохідний.
Всі еліти боятимуться непрогнозованості, а бабусі і дідусі, які прийдуть на виборчу дільницю, взагалі його не знають.
Його легко обікрасти в ніч підрахунку в силу несистемності політсили та відсутності мережі.
І чим Вам не гра: “Путін – Навальний”.
Але, якщо наприклад Вакарчук очолить одну із молодих партій, типу ДемАльянс чи Сила Людей, синергія такого союзу зможе дати непоганий результат, якщо не на президентських виборах, то як мінімуммна парламентських точно, взявши на озброєння меседж: зміни системи, підходів, цінностей.. Одним словом старого на нове.
І останнє: Вакарчук НЕ Рейган і Україна не США.
Більш того, актор перед заходом в білий дім був губернатором і мав досвід держуправління. Українці не завжди впізнаваність і народну любов конвертують у рейтинг.
Найкращий приклад Андрій Шевченко в команді Королевської чи Кличко, який з першого разу так і не вистрелив, і до посади мера йшов практично 10 років.
Тому Вакарчуку розраховувати виключно на випадковість чи ефект новизни не варто, ба більш того, слід готуватися і позбутися московських джазових друзів, які згідно пліток можуть фінансувати його політичний проект.
А ще варто взяти до уваги, хоче він того чи ні, але він уже став політичним гравцем. І наступний крок наразі саме за ним.
За межі твіттеру, пісень і листів доведеться виходити!!
Шукайте деталі в групі Facebook