Олена Зайцева, яку суд визнав винною у смертельній ДТП на вул. Сумській у Харкові, внаслідок якої загинули шестеро людей, відбуває покарання в Покровському виправному центрі (Дніпропетровська область). Величезний резонанс не дав їй уникнути відповідальності – дівчину засудили до 10 років позбавлення волі.
Чому суми виплати компенсації постраждалим настільки смішні, чим сьогодні займається за ґратами Зайцева і в яких умовах живе – у бліцінтерв’ю OBOZREVATEL розповіла начальниця Покровського виправного центру №79 Інна Мицюк.
Далі – від першої особи.
Сектор мінімального рівня безпеки
У нашому виправному центрі наразі відбувають покарання 96 жінок. Є два режими: позбавлення волі та обмеження волі. Засуджені не перетинаються один з одним.
Зайцева відбуває покарання в секторі мінімального рівня безпеки для засуджених до позбавлення волі. Це сектор з окремим входом та своїм прогулянковим двориком, кімнатою для приймання їжі, душовою тощо.
Вільно пересуватися засуджені можуть тільки своїм двориком, а так їх супроводжують молодші інспектори – на роботу, в лазню, на обід і так далі.
На сьогодні у цьому секторі відбувають покарання 12 осіб, 11 із яких (як і Олена Зайцева) – за ДТП.
Усе, крім порно та соцмереж
Якщо засудженим до обмеження волі згідно із законом дозволено телефони, то тим, хто у секторі, це заборонено. Тому Зайцева та інші 11 жінок ходять на переговори до чергової частини – під наглядом адміністрації. Також їм дозволяють користуватися інтернетом: вони можуть по Skype спілкуватися з родичами.
Жінки відвідують загальнодоступні сайти (наприклад, ресурси новин) – крім порноресурсів та інших заборонених. Також вони не можуть скористатися соціальними мережами.
За графіком засудженим щодня надаються і переговори, і інтернет – у вільний від роботи та режимних заходів час.
В інтернет-класі є один комп’ютер, тому 12 засуджених розбили на дві групи по шість осіб: одного дня перша група користується інтернетом, а друга тим часом телефонує родичам. Наступного дня – навпаки
Скільки заробляє Зайцева
У законодавстві є різниця щодо відбування режимів. У колоніях засуджені мають право не працювати, зобов’язані лише ті, хто має виконавчі листи за аліментами.
У виправному центрі засуджені до обмеження свободи мають працювати. У кого позбавлення волі та відбувають покарання у секторі (разом із Зайцевою) – можуть відмовитись. Але окрім двох пенсіонерок, усі виходять на роботу – 10 осіб. Серед них і жінка пенсійного віку, яка нещодавно надійшла, якій не вистачає трудового стажу, тому вона виявила бажання працювати.
Із заробітної плати засуджених йде утримання потерпілим.
За місць Зайцева заробляє від 1800 до трьох тисяч гривень, залежно від вартості виробу.
Засуджені не на ставці, вони мають відрядну оплату праці.
Із зарплати утримують прибутковий податок, військовий збір, а також за харчування, комунально-побутові умови… Наприклад, триразове харчування у нашому виправному центрі коштує 30-35 гривень на день. Це недорого, де у великому місті можна поїсти за такі гроші?
Компобут влітку приблизно 240 гривень, узимку (в опалювальний період) півтори тисячі, а то й 1800 грн. За новими тарифами буде ще дорожче.
Отже, практично вся зарплата засудженого йде на ці виплати. Адже Зайцева поїхала не на золоті копальні, тому постраждалим виплачує такі маленькі суми (мати загиблого внаслідок ДТП хлопця розповідала, що отримує від Зайцевої по 30-40 гривень на місяць. – Ред.).
На побачення приїжджають бабуся та мама
На короткі побачення до Зайцевої, як і до інших засуджених, приїжджають родичі. У неї кілька разів була бабуся, але переважно їздить мама.
Що стосується того, чи дружить із кимось Зайцева чи ні – тут справжньої дружби бути не може. Тут можна і потрібно просто спілкуватись – не закриватися, не бути вигнанцем. А в душу пускати – цього тут робити не треба, бо це не те місце.
Були випадки, коли засуджені дурили один одного, а потім адміністрація виводила з депресії. Це як і на свободі – є різні люди, у тому числі заздрісні.
До Зайцевої із боку засуджених немає ставлення як до “мажорки”, вони самі сидять за аналогічні злочини.
Немає особливого ставлення і з боку адміністрації: якщо хтось занедужає в секторі, є у нього гроші чи ні – вовтузимося з усіма однаково. За кожну засуджену я відповідаю.
Засуджених возять до міської лікарні
Щодо медикаментів, родичі можуть їм їх передавати, але тримати їх при собі засуджені не можуть. Ліки зберігаються в медпункті, видаються за потреби і все фіксується в журналі. Кожен засуджений має свій підписаний пакет, опис ліків.
Якщо потрібна медична допомога, то під наглядом відвозимо засуджених до лікарні. Зайцеву возили, наприклад, із застудою до міської лікарні. У засуджених укладено декларації із сімейними лікарями.
Записуємо в електронну чергу через HELSI, а потім на прийом відправляємо разом із співробітником виправного центру – засуджені не можуть самі заходити до лікаря.
Якщо в колоніях є медчастина, то у виправному центрі законодавчо це не передбачено. Ми не маємо ні медсестри, ні лікаря.
Зайцева як заїхала до Покровського виправного центру, так і до сьогодні поведінка її не змінилася. Поводиться зразково, до неї немає жодних зауважень – на відміну від інших засуджених. А її непомітно, наче її в зоні немає.
Шукайте деталі в групі Facebook