Викликав доставку їжі додому. Зазвичай приїжджають молоді хлопці, а тут – жінка, за сорок. Чи не важко, питаю.
«Ні, – вона сміється. – Це набагато легше, ніж експертом-криміналістом. Я ж майор поліції. У відставці”.
Звичайно, я не міг її так відпустити. Зав’язав розмову. Вона рада була поговорити, замерзла і стомилася до вечора.
Дві вищих освіти. Медична і юридична. Двадцять років стажу в органах. Робота за викликом: викрадення, крадіжки, вбивства. Бувало, що працювала одразу на чотири районних відділу. Як тільки змогла за стажем вийти на пенсію – відразу звільнилася.
«Робота там пекельна! А у нас двоє дітей, мені треба ними займатися».
Кур’єром вона заробляє більше, ніж криміналістом в званні майора. Вона, звичайно, тітка крута, ментовської закалки, жести різкі, погляд допитливий. Володіє самбо, відмінно стріляє. Але розвозить їжу:
«Вибачте, у них це блюдо закінчилося, вони вам на інше замінили і дали ще десерт, в подарунок. Нічого? »
Нічого, товариш майор, нічого.
Мене завжди вражала здатність жінок різко все кинути і почати заново. Якщо такі обставини. Адже була майором, далі б стала полковником, може, дослужилася б до великого гарного кабінету. А там – і генералом, чому ні?
Але штука в тому, що всі ці звання, цяцьки і кабінети дуже важливі чоловікам, вони будуть їх висиджувати роками, товстіючи і наближаючись до інсульту. Нормальною жінці вони на фіг здалися. У неї діти, у неї інші турботи. І ось так, легко, з майора МВС вона пішла в рядові кур’єри, бігає по місту з величезною торбою за спиною. І ні про що шкодує.
Жінка – істота з дуже гнучкою психікою і пластичним мисленням. І в тому її порятунок. Думаю, тому жінки і живуть набагато довше за чоловіків. Вони легше пристосовуються до будь-яких обставин. Чоловік – консерватор, чоловік – зануда, йому важливо рухатися по своїй колії, крок в сторону – для нього вже стрес.
У 90-ті роки я бачив чимало сімейних трагедій. Коли люди втрачали роботу. А жити якось треба. Чоловік лягав на диван і страждав: «Я, людина з вищою освітою! І я без роботи! ».
А дружина, теж з вищою освітою, хапала величезні сумки і мчала до Туреччини за барахлом. Вчора вона сиділа в хімічній лабораторії, писала дисертацію, а сьогодні була тіткою з баулами. Мріяла вона про таке світле майбутнє? Точно ні. Але треба заробляти.
І жінка швидко розбудовувала все своє життя.
У неї починалася зовсім інша хімія. Де в колбах нової дійсності вона здобувала своє «золото».Ось реальна історія сімейної пари, з якою я знайома. Роман і Юлія були геофізиками. У 90-і Роман намагався зайнятися бізнесом, відкрив торгову палатку, але тут же розорився і до того ж отримав виразку. Впав в нудьгу.
Тоді Юля влаштувалася в представництво західної компанії. Звичайною секретаркою, у неї була хороша англійська. Так, кандидат наук – і секретаркою. І це її зовсім не ламало.
Треба жити, годувати чоловіка і сина, тут не до гордині. А через три роки вона вже відкрила свою маленьку фірму, вона легко вбудувалася в нову реальність. Чоловік так і страждав, він же хотів щось робити, але Юля йому сказала: «Знаєш що? Давай ти будеш у нас домогосподаркою! А я буду заробляти ».
І Роман легко погодився.
Але тут хоча б чоловік, хоча б свій будинок, є тили.
А скільки історій, коли розлучення, і у жінки раптом нічого немає. Вона буквально на вулиці. Чоловіки бувають дуже безжальні в таких ситуаціях.
Одна моя добра знайома жила з хлопцем, душа в душу, вони не розписувалися, це здавалося порожньою формальністю. Він добре заробляв, Лена навіть інститут не закінчила, хлопець переконував, що завжди її забезпечить.
«Ось він, мій принц!» – думала щаслива Олена. Народила. А потім цей принц завів нову подружку і виставив Олену з донькою. Аліменти платив сміховинні. Олена виявилася в чужому місті, без будинку, з трирічною дитиною. Вона могла б повернутися до себе, до батьків, але там маленька квартира і хворий батько. І тоді Олена сказала: «Я виживу! Я сама вирощу дочку принцесою, раз з принцом мені не пощастило ».
Це було навіть не з нуля. Це було з мінуса.
І Лєна пішла працювати офіціанткою. Тому що більше нікуди не брали. Знімала кімнату. Попутно вчилася на візажиста. Три роки були моторошні, не спала, і доїдала на кухні те, що залишилося від відвідувачів ресторану. В одних черевиках ходила дві зими поспіль, але доньці купувала гарні сукні. І Лєнка вижила. Без усяких багатих залицяльників і раптових удач.
Тепер у неї салон краси, дуже успішний. Гори залицяльників. Дочка вчиться в Англії. Нещодавно в модний салон заглянула та сама, через яку Олену вигнав «принц».
Лєна впізнала її. Зажадала, щоб обслужили по вищому розряду. У фіналі вийшла до клієнтки сама і оголосила: «Для вас сьогодні все безкоштовно, голубонько. Вашому чоловікові гроші потрібніші ». І пішла.
У жінок чарівна здатність до регенерації. Коли все зруйновано, вони вміють на руїнах побудувати нове життя. З нуля або з мінуса. Без стогонів і ниття. Майстри по ниттю – це якраз чоловіки.
Жінок часто порівнюють з кішками. Насправді – вони скоріше ящірки. Відкидають хвіст, коли притискає. І несуться далі, відрощуючи новий хвіст. Їх не зупинити, не впіймати, не знищити.
PS Діліться цим записом з друзями!
Фото: Ploschanska Romanna
Шукайте деталі в групі Facebook