38-річний батько залишив дружині, двох спільних дітей, а також дитину від попереднього шлюбу. Жодної копійки на їхнє утримання не дає. Квартиру горе-батька виставлять на продаж.
Міністерство юстиції оприлюднило Єдиний реєстр злісних неплатників аліментів, у якому понад 75 тисяч електронних записів. Кожній дитині, якщо її батьки розлучились, суд призначає суму, яку має виплачувати, наприклад, батько. Якщо батько не робить цього протягом трьох місяців, його майно виставляють на електронний аукціон для продажу (буває, що боржник — мати, але такі випадки трапляються вкрай рідко).
Журналіст видання разом з виконавчою службою побувала на вул. Лінкольна, де батько не виплачує кошти двом трирічним двійняткам — Вікторії та Віктору. Чоловік розлучився з дружиною близько року тому. Заборгував родині за десять місяців 84 тисяч гривень. Виконавча служба виявила, що горе-батько володіє частиною двокімнатної квартири. Тож невдовзі може позбутися своєї частки!
До законодавства, яке стосується виплат алімeнтів дітям, недавно внесли суттєві зміни. Тепер у злісних неплатників можуть забрати посвідчення водія, заборонити виїзд за кордон, відібрати майно. Батькам, які залишають дітей без засобів до існування, варто задуматися, а то є шанс залишитися “гoлими-босими”.
Разом з виконавцями підходимо до будинку за вказаною адресою. Виконавець Мар’яна Осадець запрошує понятих — двох сусідів. Сусідка каже, що боржника особисто не знає. І взагалі рідко його тут бачить. Їй лише відомо, що чоловік живе у цій квартирі зі своєю бабусею. Але дверей ніхто не відчиняє. Виконавці залишають на дверях записку: “Майно арештовано!”, готують на місці усі необхідні документи.
Старший державний виконавець шевченківського ВДВС у м. Львові Мар’яна Осадець розповідає, боржник ухиляється від виплати аліментів. Не з’являється у виконавчу службу. “Офіційно він ніде не працює. Ми встановили, яке саме майно йому належить. А це частка у двокімнатній квартирі. Наклали на це майно арешт. Провели розрахунок заборгованості. Декілька разів виходили за адресою, де він зареєстрований, але його не було. Та одного разу нам таки вдалося застати чоловіка вдома. Він розповів, що хворіє, тому не виплачує дітям коштів, але при цьому жодних медичних документів нам не надав”, – каже пані Мар’яна.
Зі слів виконавців, експерт має оцінити вартість цього майна (протягом місяця експерт готує звіт). Тоді його виставлять на електронні торги. Все, що вилучається у батьків, які не виплачують дітям аліментів, можна побачити на сайті setam.net.ua. У продажу — квартири (або частки помешкання), земельні ділянки, пральні машини, мікрохвильові печі, ровери тощо. “Якщо протягом перших, других і третіх торгів, наприклад, частка квартири не продається, ми пропонуємо це майно як компенсацію за заборгованість (сума за майно та сума боргу мають бути більш-менш співмірні). Буває так, що інші співвласники викуповують арештовану частку. Якщо відмовляються, частка може перейти на дітей. Але у тому випадку, якщо мати на це погодиться”, – кажуть виконавці. До речі, іншого майна, яке б можна було виставити на торги, у цього батька виконавці не знайшли. Щоправда, у мене виникають сумніви, чи не буде виконавча служба тягнути з продажем майна, лобіювати інтереси батька? Адже довіри до виконавців у суспільстві немає. Усі знають про їхні “захмарні” премії.
Побачити батька, який не дає дітям ні копійки, а головне, запитати, чому так вчиняє, не вдалося. Колишня дружина, 33-річна Ольга, погодилась розповісти їхню історію. “Ми прожили з Орестом десять років, – каже. – Йому 38 років. Познайомились через спільних знайомих. Не скажу, що він був поганий. Працював на фірмі з металом, потім на “Рошені”. А потім знайшов нову роботу — влаштувався далекобійником. Приїжджав додому на день-два, максимум тиждень, і знову їхав. Після цього дуже змінився. Я дізналася, що має у Львові коханку, якій 50 років. Всі наші спільні знайомі про це знали, але мені ніхто нічого не говорив.
Ходив “на гульки” і раніше. Але розлучатися не хотів. Я йому вибачала, давала шанс виправитися. Його вистачало на місяць-два. У нас важка ситуація, я з трьох рочків виховую його дитину від першого шлюбу. Хлопцеві зараз 14 років. Рідна мама його покинула. Він мене мамою називає. Ми з чоловіком довго не могли мати спільних дітей і зважилися на штyчне зaплiднення. Я не знаю, що з ним сталося. Ми справді хотіли дитину, довго йшли до цього. А коли діти наpoдилися, він мене залишив. Відчуваю, що на нього сильний вплив мають друзі”.
Останньою краплею у цих стосунках став такий факт: Ольга дізналася, що за ніч з пoвiєю її чоловік заплатив 3 тисячі грн. Подала на розлучення. “Я про це дізналася, коли він був у рейсі, – каже. – Я запитала, скільки може надіслати мені на дітей. Сказав, що 500 грн., бо більше не має. Я його запитала: “Ти добре подумав?».
“За які кошти ви зараз живете з дітьми?” – запитую. “До трьох років я ще мала дитячі гроші. Також отримувала допомогу як малозабезпечена сім’я. Коли дітям виповнилося три роки, усі виплати припинилися. Можливості піти на роботу сьогодні не маю, – каже Ольга. – Мій тато помep два роки тому, мама — пенсіонерка. Вона живе окремо, тож подивитися за дітьми не може. Живемо на мамину пенсію”.
Допитуюсь в Ольги, чи спілкувалася з чоловіком, запитувала, чому не допомагає дітям? “Злий, що я подала на алiменти. Суд призначив на кожну дитину по 3 тисячі грн. Я в суді мала аргументи: якщо може за пoвiю заплатити 3 тисячі грн., значить, і на дитину зможе дати такі кошти. Він був в суді, казав, що винуватий, що усвідомлює помилку. Більше так не буде поводитися. Хоча він у тієї жінки не одну ніч провів, приїжджаючи з рейсу. А я думала, що він з колегами п’є, у колеги ночує. Всі колеги його прикривали. Та коли нап’ється, дзвонить мені, плаче, що готовий заради дітей гори перевернути. Але то все тільки на словах. Грошей не дає, бо каже, що зараз не має. Далекобійником вже не працює. Сказав, що не виїжджає принципово, щоб не платити aлiменти. У нього ще машина є, але він її на себе не переоформив. Тож її конфіскувати не зможуть”.
“А раніше чоловік утримував дітей?” – цікавлюся. “Він особливо нічого дітям не купував. Хіба памперси. Інколи продукти купував, коли йшов з роботи. Ні одягу, ні взуття жодного разу дітям не купив. Було таке, що його мама щось підкупляла, то він приносив. Він спочатку казав, що буде платити, скільки присудять. Це моє золото, діти – це моє все! А коли дізнався, що на одну дитину призначили 3 тисячі грн., сказав, що у суді все без нього “порішали”, і він взагалі не знав, що на нього подали на алiмeнти. Бо йому ніякі листи не приходили. Я заплатила адвокату, і адвокат це все зробив. Але це неправда. Він більшість викликів до суду ігнорував. Я також йому сама дзвонила і казала, на яку годину засідання. Він не приходив. Каже, що буде оскаржувати це рішення суду”.
Заходимо з Ольгою у садок по дітей. Трирічний Вітя сам одягає чоботи. Як справжній чоловік. Поруч — Вікторія, з лялькою та сумочкою. Тема батька у їхній родині — табу. “Чоловік дуже хотів доцю, Вікторію, – каже Ольга. – Коли дізналися, що дітей буде двоє, сина назвали Віктором. Донька постійно питає: “Мамо, а де татко?” (Оля при дітях це слово вимовляє пошепки. – Авт.). Я цієї теми не піднімаю”.
Шукайте деталі в групі Facebook