Унікальний веломарафон здійснив український студент Остап Павловський. Стартувавши у Польщі, де він навчається, хлопець спромігся на велосипеді відвідати ще шість країн: Німеччину, Нідерланди, Бельгію, Францію, Люксембург та Чехію. Загалом відчайдух подолав 3076 кілометрів за 36 днів.
— Ще під час святкування Нового року я подумав, що було би круто здійснити вояж Європою, — каже 19-річний Остап, — Мандрувати літаками, автобусом чи автівкою — банально і нецікаво. Я ж молодий, у розквіті сил, тож вирішив подорожувати велосипедом. Завжди мріяв побувати в Амстердамі, тому запланував мандрівку саме до цього міста і за десять днів дістався нідерландської столиці. А там вирішив змінити маршрут і не повертатися одразу додому, а взяти курс на Брюссель. У бельгійській столиці ж подумав: “Париж від мене на відстані 330 кілометрів. Коли, як не тепер?!” І помчав до Франції. Щодня долав від 80 до 100 кілометрів.
Яким був твій типовий день під час подорожі?
— Прокидався о 6.30. Після калорійного сніданку вирушав у дорогу. Крутив педалі до полудня, долаючи від 45 до 50 кілометрів. Потім дві години відпочивав і далі їхав аж до самісінького вечора. Ночував там, де заставала ніч. Я не був ні до чого прив’язаний, адже мав зі собою намет, маленьку газову плиту та п’ять балонів по 250 мілілітрів газу. Єдине — намагався ночувати не при дорозі і стежив, аби навколо не було слідів диких тварин. Утім, одного разу в Люксембурзі проігнорував дорожній знак, що поряд можуть перебігати олені, і зупинився неподалік у лісі. Олені всю ніч видавали дивні звуки, а мені було доволі-таки лячно.
— Які ще пригоди спіткали тебе в дорозі?
— Одного разу довелося змінити шину. Ще раз велосипед поламався, але я його швидко відремонтував. Ну а три дні пролежав у наметі через те, що температура піднялася до 38 градусів. Це було у Франції. Долаючи гористу місцевість, я неабияк спітнів, коли їхав угору. А під час спуску на великій швидкості мене обвітрило, і я застудився.
А ще мене психологічно виснажував мій жовтий жилет. Він постійно нагадував про небезпеку, адже я їхав по автомобільних дорогах. І лише в Нідерландах відчув справжнє задоволення, бо в цій країні функціонують спеціальні велодоріжки, завширшки як автошляхи. Нідерланди — справжній рай для велосипедистів.
читайте також: Здається, нас хтось підслуховує. Чи справді смартфони відстежують те, що ми говоримо?
— Розкажи про харчування у мандрівці.
— Не харчувався у кав’ярнях чи фаст-фудах, адже поставив собі за мету їсти у польових умовах. Мій бюджет — п’ять євро на день. На цю суму купував продукти і готував страви самостійно.
— Як ти готувався до цієї подорожі?
— Моя підготовка — це щоденна їзда на велосипеді. Я із восьми років за його кермом, тож маю одинадцять літ стажу. Навчаючись у Вроцлаві, придбав автівку, але після трьох місяців позбувся її, бо зрозумів, що моя стихія — велосипед. Та й навіщо витрачати час у заторах?! А тепер ось і зовсім не користуюся громадським транспортом. Уже давно забув про тролейбуси, трамваї чи автобуси. Навіть до рідного селища Гніздичева на вихідні часто їжджу на велосипеді (а це 660 кілометрів). Взимку трохи неспокійно, особливо на ділянках від кордону до селища. Бувало й таке, що фури здували мене з узбіччя. А от у гарну погоду такі подорожі приносять неабияке задоволення.
Шукайте деталі в групі Facebook