Чоловік Юлії Дударчук, яку вбила блискавка, розповів про трагічні події 28 травня.
Нещодавні весняні грози, що пронеслися Шацьким краєм, наробили багато біди. Велике горе прийшло в оселю Дударчуків із села Мельників. Одна травнева блискавиця вбила багатодітну матір, інша за мить підпалила її дім. Залишилися сироти без неньки та даху над головою…
«Ми познайомилися з Юлею в Білорусі, у неї у селі Дрочеві (Брестська область. — Авт.). Це недалеко від нас, можна коником добратися. Ото трохи поїздив до неї, і поженилися. Їй тоді було 19, мені — 25», — згадує Юрій Дударчук.
Подружжя вирішило починати сімейне життя окремо від батьків, й купило собі у Мельниках хатину. Невдовзі народилася донечка Христина, за нею — син Віталій. Тоді, понад десять років тому, у дім вперше постукала біда: маленький синочок обварився окропом і мав страшні опіки. Важкі операції й довгий реабілітаційний період, страшні рубці пошрамували дитяче тіло… Але малюк видряпався. Згадує чоловік, як років зо два тому повторно Віталію робили пластичну операцію, бо через давні рубці хлопчик не міг нормально руку підняти. Але і це випробування пройшли.
Є у Дударчуків і ще один синочок, Микола. Він — справжня потіха для сім’ї. У той страшний вечір, коли надворі розгулялася смертоносна стихія, хлопчик ледве сам не опинився в епіцентрі подій.
«Ми з Юлею вигнали корови і пішли чергу пасти, — зажурено розповідає Юрій. — Пасовисько недалеко від нашої хати, метрів за вісімсот. Ми раніше завжди ще й Миколку із собою брали. А тоді, хоч він і просився йти з нами, лишили малого з дідом та бабою».
Чоловік впевнений — це Господь вберіг дитину. Йому страшно думати, що могло статися, якби синочок подався з ними на пасовисько.
«Уранці небо було чисте та ясне. А десь о пів на четверту як стало лити! Потім почало блискати. Я стояв з одного боку біля корів, Юля — метрів за десять від мене. Раптом як гримнуло! Я аж присів. Оглядаюся, а вона лежить. Я до неї: «Юля, вставай, Юля, вставай!» Але дивлюся, вона… все», – далі згадує Юрій.
«Коли Юра прибіг і сказав, що біда, Юлю вбило, ми разом повернулися на пасовисько. Від того, що я там побачив, досі не можу отямитися. Вона була вся обпечена, особливо груди, мала губи сині. Від удару блискавки їй розірвало внизу штани, а в гумових калошах аж діри поробилися», — розповідає брат чоловіка.
Кажуть, таку біду міг притягнути невимкнений мобільний телефон. Але чи так це, ніхто не знає зараз напевно.
Приголомшені горем чоловіки чекали на швидку. Аж бачать — пожежна машина мчить селом. Не придивлялися, звідки дим клубочиться. А виявилося — з хати Дударчуків. Це так похазяйнувала інша блискавка. Розряд влучив в антену, за мить загорілася проводка в кімнаті, де стояв телевізор. Вогонь зчорнив стіни, поплавив техніку, зжер інші хатні речі. Не зачепив лише ікону Спасителя. На щастя, пожежу вчасно загасили, й з димом не пішов увесь дім.
«Та хай би все зотліло, аби Юля була жива. Як тепер без неї?» — горює чоловік.
До старших дітей вже прийшло усвідомлення, що мами нема. Їм повідомили про трагедію в школі (Христина та Віталій навчаються в інтернаті у Головному). А от найменший, Миколка, здається, досі чекає, що ось-ось ненька повернеться, обійме його, приголубить…
Поки Юрій з дітьми перебрався жити до батьків. Хапається за голову: з чого починати ремонт вдома? Роботи непочатий край, а грошей — катма.
«Якось з хатою буде. Важко, але треба триматися. Бо в мене діти є!» – каже чоловік.
Шукайте деталі в групі Facebook