На початку навчального року класний керівник 6-го класу стояла перед своїми колишніми п’ятикласниками. Вона глянула на дітей і сказала, що всіх їх однаково любить і рада бачити.
Вона збрехала, так як за однією з перших парт сидів хлопчик, якого вчителька не любила. Вона познайомилася з ним, як і з усіма своїми учнями, в минулому навчальному році. Ще тоді вчителька помітила, що він не грає з однокласниками, одягнений в брудний одяг і погано пахне. Згодом ставлення вчительки до цього учня ставало гірше і гірше, дійшло до того, що їй хотілося перекреслити його письмові роботи червоною ручкою і поставити одиницю.
Якось раз завуч школи попросив проаналізувати характеристики учнів, і педагог поставила справу нелюбимого хлопчика в самий кінець. Дійшовши до нього, вона була приголомшена. Вчителька, яка вела хлопчика в першому класі, писала: «Блискуча дитина з променистою усмішкою. Робить домашні завдання чисто і акуратно».
Вчителька другого класу: «Чудовий учень, якого цінують товариші, але у нього проблеми в сім’ї: мати хвоpа на невилiковну хвоpобу, і його життя вдома, мабуть, – боротьба зі cмepтю». Вчителька третього класу зазначила: «Смepть матері сильно вдаpила по ньому. Він намагається з усіх сил, але його батько не виявляє до нього інтересу, і його життя вдома скоро може вплинути на його навчання, якщо нічого не зробити». Вчителька четвертого класу записала: «Хлопчик необов’язковий, не проявляє інтересу до навчання, майже немає друзів, часто засинає в класі».
Після читання характеристик вчительці стало соромно. Вона відчула себе ще гірше, ніж коли на Новий рік діти принесли їй подарунки у блискучому подарунковому папері з бантами, а нелюбимий учень загорнув презент в грубий коричневий папір. Деякі діти стали сміятися, коли вчителька вийняла з цього згортка браслетик, в якому бракувало кількох каменів і флакончик духів, заповнений на чверть.Тоді вчителька придушила сміх в класі, вигукнувши: «Який гарний браслет!» І, відкривши флакон, побризкала трохи духів на зап’ястя. У цей день хлопчик затримався після уроків, підійшов до вчительки і сказав: «Сьогодні ви пахнете, як пахла моя мама». Коли він пішов, вона довго плакала.
З цього дня вона почала прищеплювати дітям доброту і співчуття. Через якийсь час нелюбимий учень став повертатися до життя. В кінці навчального року він перетворився в одного з найкращих. Вчителька повторювала, що любить усіх учнів однаково, по-справжньому цінувала тільки його. Через рік, коли вона працювала вже з іншими дітьми, знайшла під дверима класу записку, де хлопчик писав, що вона найкраща з усіх вчителів, які у нього були за все життя. Минуло п’ять років, перш ніж вона отримала ще один лист від колишнього учня. Він розповідав, що закінчив коледж і зайняв за оцінками третє місце в класі, і що вона продовжує бути кращою вчителькою в його житті.
Минуло чотири роки і вчителька отримала лист, де той учень писав, що, незважаючи на всі труднощі, скоро закінчує університет з найкращими оцінками, і підтвердив, що вона до цього часу є найкращою вчителькою, яка у нього була. Ще через чотири роки прийшов лист. Цього разу він писав, що після закінчення університету вирішив підвищити рівень знань. Тепер перед його ім’ям і прізвищем стояло слово доктор. І в цьому листі він писав, що вона найкраща з усіх вчителів.
Час йшов. В одному зі своїх листів він розповідав, що познайомився з однією дівчиною і одружується з нею, що його батько помep два роки тому і запитав, чи не відмовиться вона на його весіллі зайняти місце, на якому зазвичай сидить мама нареченого. Вчителька погодилася.В день весілля учня вона одягла той самий браслет з відсутніми каміннями і купила ті ж духи, які нагадували нещасному хлопчикові про його маму. Вони зустрілися, обнялися, і він відчув рідний запах.
«Спасибі, що дали відчути мою значимість і навчили вірити в свої сили, відрізняти добре від поганого», – сказав він. Вчителька зі сльозами на очах відповіла: «Помиляєшся, це ти мене навчив всьому. Я не знала, як учити, поки не познайомилася з тобою».
Шукайте деталі в групі Facebook