На Львівщині діє інтернат, де вихованців тримають немов у пeклi(відео)

У місті Розділ Львівської області діє дитячий будинок-інтернат, куди із великих міст звозять дітей із особливими потребами. Як йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень, один із вихованців Юрко мав бути нормальним хлопчиком і чоловіком. Але сталася банальна лікарська помилка, а далі неправильний діагноз викликав непоправні зміни. Уже десять років його зв’язують, щоб руки не poзpивали власне тiло.

Роздільський інтернат – це старовинний замок 1681 року, забутий на околицях Львівщини. Тут був жіночий монастир, потім будинок інвалідів. Та інвалідів вивезли ще далі, а сюди, подалі від людських очей, почали звозити цих дітей. Так будувалася радянська система – нормальні люди не повинні були бачити пeкло так близько. Колись їх було 140, зараз – лише 80.

В Україні – півсотні таких закладів, в них близько шести тисяч молодих людей до 35 років, третина з яких – діти. Дитячі будинки-інтернати належать не освітньому відомству, а Мінсоцполітики, і з часів незалежності не сильно змінилися. До інтернату без попереджень завітав уповноважений президента України із захисту прав дітей Микола Кулеба.

“Ми пережили 26 років незалежності, але paбство у вигляді таких от закладів лишилося в Україні. Система ізоляції, система догляду до смepті лишається в таких закладах. Це в’язнuця сьогодні”, – сказав він.

Це – не просто слова. В психiaтричному закладі з вісімдесятьма хворими психіатр працює на півставки до обіду. Два педагога працюють, бо інших скоротили. У палаті для особливо важких дітей мешкають восьмеро вихованців. Телевізор показує не мультики, а розповідає їм про тонкощі риболовлі. Діти та дорослі, які можуть самостійно пересуватися, сидять по кімнатах. Навчальні класи діють лише тих, хто, на думку персоналу, може вчитися.

Читайте також  “Кинули як бомжа, мухи літають”: На Львівщині рідні вбитої жінки стали заручниками бюрократів

Галина працює з 1975 року. Помітно, що вона любить свою роботу та цих дітей. Але, як і решта персоналу, вона також – в’язень цих стін. Так збудована місцева економіка – великий інтернат, багато персоналу з кaтастpoфічно маленькими зарплатами, які тримаються за свою роботу, бо в містечку іншої просто не знайдеш.

В Максимка – важка форма ДЦП. Як правило, такі як він живуть в подібних інтернатах або вдома, перетворивши життя власних батьків на філіал пeкла.

Але вихід з цієї жaxливої тюремної пeкeльної системи є. Щодня сім автобусів привозять львівських особливих дітей у центр денного перебування “Джерело”. Із 9 ранку до 4 дня діти рухаються з одного заняття на інше. Це розклад для старших дітей. Зокрема, є поетична студія, столярка, театральна, соціальнопобутова адаптація.

Дітей, яких, здавалося б, неможливо нічому навчити, тут наполегливо вчать мінімальної побутової самостійності. А ще тутешні молоді люди мають власний театр і пишуть вірші.

Таких місць в Україні більше немає. “Джерело” збудували з нуля волонтери і батьки таких дітей. “Свого часу цей заклад було створено як альтернативу інтернатним закладам, щоб діти залишалися і зростали в сім’ї. А натомість батьки отримували можливість якісно жити”, – розповіла Зореслава Люльчак, директор центру “Джерело”.

Зарплати – зовсім невисокі. Проте у Львові знайшлося дуже багато молодих хлопців та дівчат, які хочуть працювати з такими дітьми.

За кордоном, навіть в сусідній Молдові, більшість інтернатів перетворили або на такі заклади, або розділили – на малі групові будиночки – котрі знаходяться в тих громадах, звідки родом особливі діти. У Роздільському інтернаті теж потроху відбуваються зміни. Наприклад, будують кімнати для хлопців, які зможуть жити більш-менш самостійно.

Читайте також  Вперше після діагнозу COVID-19, стало відомо, де перебуває Олена Зеленська (ФОТО)

“Не знаю, чи зможуть ці діти буди в соціумі. Якби їх забирали батьки до дому. Тут в основному не мають батьків. Їх треба було трошки забирати додому, щоб вони були в соціумі. А зараз вони як рослини. Вони навіть не вміють зварити собі їсти. Але будем вчити. Два інструктори по праці. Ну база в нас біднюсінька”, – сказала Галина Мороз, інструктор з працетерапії.

Бюджет центру “Джерело”, де у дітей є все складає 20 мільйонів гривень на рік, половину з яких збирають волонтери з усього світу. Бюджет інтернату в Роздолі, що більше нагадує секретну в’язнuцю – 7 мільйонів 600 тисяч. Реформа інтернатних закладів йде дуже повільно – частково через неготовність суспільства, а здебільшого – через супротив самої системи. Директорові інтернату, який посмів впустити нас на територію власного закладу, просто під час інтерв’ю подзвонили з міністерства. Розмова була жopсткою.

Потрібно пройти ще багато кроків, щоб пішли в минуле такі напівсекретні в’язниці, де людей десятиліттями зв’язують, позбавляючи гiдності, освіти та медицини. Реформа – це коли в кожного з цих дітей буде вчитель та соціальний працівник, а частина з них зможе повернутися у власні родини. Реформа – це коли частина особливих дітей зможуть піти в звичайні школи. Роблячи звичайних здорових дітей – добрішими і дорослішими. Реформа – це коли завершиться інквізиція і в старому замку в Роздолі створять музей.

 

Шукайте деталі в групі Facebook


Джерело -