У Вінницькій області на початку березня попрощалися з 20-річним військовим Максимом Купрійчуком, загиблим у другий день війни під Херсоном. Мати героя Людмила Купрійчук розповіла, як вдвох із батьком Максима вивозили його тіло з окупованої території.
Максим Купрійчук загинув 25 лютого разом з побратимами біля села Томарино під Херсоном. Колону військової техніки обстріляли окупанти.
Про це пише видання “20 хвилин. Вінниця”.
“25 лютого їхній загін потрапив під обстріли, проте всі дивом вціліли. Після цього – хто пересів на БТР, хто втік в поле. В БТР сталося пряме попадання снарядом. Хлопці живцем згоріли. Максим помер від осколкового поранення в голову”, – розповіла мати загиблого.
Його тіло батьки знайшли біля заповідника Шилова Балка. Вони ризикнули і поїхали самі на передову шукати сина. В перші дні війни їм це вдалося, хоча ризик був величезний.
“Я зателефонувала в бригаду, мені сказали чекати, бо зелених коридорів немає, тіла вивезти неможливо. Мені зателефонував батько Максима і запитав: “Їдемо?”. І ми поїхали. В Херсон ми доїхали за сім годин. Спочатку шукали по лікарнях, думали, може просто поранення… Всі дивувалися, як ми так ризикували, перед нами на шляху сім’ю розстріляли… Але нам втрачати вже було нічого”, – розповіла Людмила.
“Зустрілися з днрівцем. Той сказав – знайдете тіло, то заберете. Ми приблизно знали, де знаходиться наша дитина. Нам товариш Максима розповів, йому пощастило вціліти під час обстрілу. І ми шукали у полі серед трупів, а поруч проходила колона з рашистською символікою Z”, – додала мати героя.
Спершу Максима не могли знайти і в батьків з’явилася надія, що він вцілів. Проте батько впізнав бійця по татуюванню на руці.
“Довго шукав, аж ось зупинився біля загиблого воїна. Обличчя не впізнати, бо снаряд влучив в голову. Розірвав бушлат, побачив татуювання на руці у сина – і від розпачу сів на землю. І тоді я почала кричати від болю на все поле. А днрівець до мене підходить і запитує: “А як ви ставитеся до цієї війни?”. Я його запитала, що він хоче почути в той момент, коли ми щойно знайшли тіло нашого 20-річного сина? Люди теж хотіли вивезти наших загиблих з поля, а той цинічно усміхнувся: “Зачем? Пусть валяются”, – розповіла жінка.
Чоловік Людмили замотав сина у ковдру і поклав тіло у багажник. Так і привезли Максима у рідну Вінницьку область. Наступного дня бійця поховали як героя.
Шукайте деталі в групі Facebook