Сьогодні, 20 січня, стало відомо про смерть зборівчанина Самиціва Миколи Васильовича. Чоловікові було 100 років. Микола Васильович усе своє життя присвятив боротьбі за Україну.
Про смерть чоловіка повідомили у Facebook-спільноті “Зборів – громада моєї мрії”.
“Це була людина – епоха. Зі смутком сповіщаємо, що 20 січня 2022 року відійшов у вічність зборівчанин Самиців Микола Васильович (07.05.1922 – 20.01.2022). Це була людина – епоха. Життєвий шлях тернистим виміром проліг майже у 100 літ”, – написала Леся Голояд.
Микола Васильович народився 07 травня 1922 року у селі Денисів, тоді ще Бережанського повіту.
Вісімнадцятирічним юнаком вступив до лав Організації Українських Націоналістів (ОУН). У 1940-41 роках отримав вишкіл підстаршинської школи у місті Поморяни.
Зі званням хорунжого служив референтом в осередку ОУН постою «Нестюки» до 1943 року.
За наказом головного командира Романа Шухевича вступив до дивізії «Галичина», де здобув офіцерське звання. У 1944 році він учасник боїв під Бродами. То був його перший геройський Чин за волю України.
Уникнувши полону приєднується до лав Української Повстанської Армії (УПА) на псевдо «Дуб» та продовжив боротьбу з більшовицькими бандами до поранення у 1946 році. А там вороже переслідування з довгими роками ув’язнення сталінських, сибірських таборах та забороною повернення додому. Наприкінці п’ятдесятих дозволено проживати у місті Стрию, тоді Дрогобицької області. Там доля звела із землячкою із міста Зборова Башуцькою Софією Степанівною (27.06.1921- 25.05.2002 рр.).
«Жінка-легенда, що несла у собі українську історію, з усіма її злетами та падіннями, драматизмом та романтикою». – так писав про дружину Микола Васильович.
З 1991 року подружжя переїхало до міста Зборова. Прожили вдвох ще роки і ніколи не було розчарувань, сумнівів, зневіри в боротьбі за Українську державу. Все своє життя вони обоє присвятили Україні.
Панахида за покійним 20 січня 2022 року о 19.30 год. вул. Б. Хмельницького 15, кв.2. Похорон 21 січня 2022 року на міському цвинтарі.
Шукайте деталі в групі Facebook