Вчені вивчили імунітет до кору з усіх боків – спостерігали не тільки за хворими, а й навіть навмисно зараженими мавпами. Цікаво, чим вони заразилися: одні диким природним вірусом, а інші ослабленим вірусом, який використовується у вакцині. І дослідники вимірювали все – різні типи антитіл, Т-клітин, вивчали реплікацію вірусу та його прозорість в організмі.
Виявилося, що після того, як людина (або тварина) клінічно одужає, організм ще дуже далекий від переможного спокою. MV (core virus) все ще знаходиться в лімфоїдних та інших тканинах протягом тривалого проміжку часу – не менше 1-2 місяців. Буває, що до пів року. Ось так!
⛓ З одного боку, це небезпечно для імунозалежних людей (наприклад, ВІЛ-інфікованих), оскільки важким, на щастя, вкрай рідкісним захворюванням є гострий склерозний енцефаліт.
Але, в більшості випадків, ця наполегливість на наших руках: повільно і поступово навчаючись і загартовуючи, в організмі виробляються особливі, дуже сильні та ефективні нейтралізувальні антитіла. Разом з високоспецифічними Т-клітинами вони виганяють вірус з нашого організму (знищують) і назавжди, на все життя, захищають нас від повторних інфекцій.
Саме тривале перебування вірусу кору в нашому організмі змушує імунітет максимально переозброюватися, просто «на зуби», щоб його повністю перемогти.
Однак людина після зникнення висипу (навіть трохи раніше) абсолютно не заразний для навколишніх. Це дивно. Вірус нікуди не подівся, але людина живе, абсолютно не небезпечний для навколишніх.
Як це?
Вчені, щоб пояснити таке явище, розрізняють поняття інфекційного вірусу і вірусної РНК. Простіше кажучи, вірус більше не може повністю зібратися в єдину структуру – РНК плюс усі необхідні білкові оболонки тощо. Він якось застряг, як танк з розірваною гусеницею на перехресті – і не здається, але не атакує так активно. Тим часом наші імунні клітини стають все сильніше і міцнішають і набирають силу.
Цікаво, а якби після одужання зробили ПЛР-тест? Що б це було? На жаль, таких даних я не знайшов…
І ось настає момент, коли після падіння цілий натовп «розгніваних солдатів» вибиває з біженців залишки ворожих сил. Людина нарешті повністю одужає.
Дослідники провели ряд найбільш цінних спостережень на ізольованих острівних державах, коли там відбулися спалахи пов’язаного кору. Знаючи відсоток тих, хто раніше одужав, а також зробив щеплення від кору, вчені довели пару важливих моментів:
2. Імунітет тих, хто одужав, безперечно міцніший і більший за поствакцинальний (хоча останнє теж непогане). Зараження кору різними типами вірусів наочно довело, що впровадження диких і ослаблених (вакцинних) вірусів в тканини організму відбуваються по-різному. Це сильно впливає на якість імунної відповіді та імунну пам’ять.
3. Вакцинація проти кору, жива ослаблена вакцина, є досить ефективною і дозволяє захистити щеплених дітей навіть на десятиліття. Але не на все життя. Багато людей потребують ревакцинації (в середньому кожні 10 років). Наприклад, достатньо разової вакцинації проти вірусу жовтої лихоманки.
4. Оцінюючи рівень СПЕЦІАЛЬНИХ нейтралізувальних антитіл, можна визначити, чи спрацювала вакцина та коли потрібна ревакцинація.
5. Щеплена, але контактна з кором, постійно доповнюється – ревакцинації не потребує.
Загалом, використання раціональної імунної профілактики проти кору є прикладом успішної та грамотної перемоги над важким захворюванням. Більш ніж 50-річний досвід використання безпечних та ефективних вакцин проти антипатії поставив багато балів над «і».
Визнання природного імунітету і чітке розуміння того, кому потрібна вакцинація, дозволили в багатьох країнах поставити під контроль таке серйозне захворювання, як кір.
Ніхто у світі не ганяється за тими, хто одужав від кору. Вакцинуйте дітей і ревакцинуйте тих, хто давно вакцинований і втратив імунітет. Відверто говорять, що вакцинний імунітет слабший і потребує контролю.
Переслідувані забуті істини…
І ніколи ні вчені, ні поважають себе, ні експерти ВООЗ не говорили, що природний імунітет гірший за вакцинний. Ніколи. Це був загальний факт…
Додам також, що протягом двох років, незадовго до епідемії Covid, найсильніший спалах кору спостерігався у Києві. Інфекційне відділення було заповнене хворими на кір, і воно тривало два роки. Досвід, який ми отримали, просто неоціненний.
Примітно, що на початку літа 2019 року все було гостро. Мабуть, якась критична кількість нездорового населення захворіла, і все минуло.
▫Очевидно, що в самому епіцентрі захворювання хворіли лише ті, хто раніше не хворів від медперсоналу. На мою думку, під час дослідження у мене був дуже високий рівень антитіл. Хоча я хворів у 3 роки. Висновки дослідників блискуче підтвердилися на практиці.
Звичайно, кір – особлива хвороба. Механізм розвитку грипу та інших ІВЗ дещо інший, довічного імунітету тут не буде.
Але як працює імунітет у таких випадках? Чи часто ми знову хворіємо на грип? Що допомагає нам одужати? Як контакт з пацієнтами впливає на пацієнта?
У нас близький підхід до теми антитіл. Навіщо вони потрібні, чому їх НЕ потрібно постійно вимірювати і як оцінити їх важливість. Але це наступного разу…
Шукайте деталі в групі Facebook