Українка переїхала в Чехію. І тепер їздить на роботу великими дорогами, на відмінному автобусі з м’якими сидіннями, який завжди приходить вчасно за розкладом, тому можна планувати свій графік.
Незважаючи на те, що 60% населення Чехії не ходять до церкви і вважають себе атеїстами, країна має передовий автопром і кілька відомих у всьому світі торгових марок, каже заробітчанка для видання hit.miformat.
На роботі не вимагають писати звіти і заповнювати “листи самооцінки”, мені не доводиться проходити атестацію і змагатися c колегами за підвищення категорії.
Вулиці в місті називаються “Липова”, “Шкільна”, “курортна” і головна площа світу. Увечері там не страшно прогулятись.
“Я отримую зарплату, яку ніколи не отримувала б в Україні і моя освіта цінується. Я маю можливість подорожувати, яку ніколи не мала б в Україні. Моя дитина нарешті c задоволенням ходить в школу. Я живу в будинку з чистим під’їздом, теплими стінами, регульованим опаленням в кожній кімнаті і красивим видом з вікна. Дощові стоки тут йдуть прямо під землю, a газові труби заховані в стінах. Я живу в країні, в якій сортують сміття і біля сміттєвих баків як правило чисто і не смердить відходами”, – назвала головні складові щастя заробітчанка.
У Чехвї не треба щомісяця знімати показання лічильників, всі перерахунки компанія-постачальник робить самостійно.
В Україні жінку переслідувала депресія через: низьку зарплату – неможливість поїхати, куди хочеться, розбитий асфальт в дворі і погані дороги, забиті старі маршрутки, постійне хамство навколо.
Жінка задається питанням, чому в Чехії вона нарешті відчула себе людиною? Якщо прийнято говорити, що куди б не їхали, все одно себе приврзиш.
Шукайте деталі в групі Facebook