У Кіровоградській області стався жахливий випадок з вагітною жінкою – лікарі 17 годин відмовлялися робити кесарів розтин породіллі, хоча вона їх благала. В результаті здорове немовля померло.
Про це повідомляє “Апостроф” з посиланням на “Обозреватель”.
У 34-річної Яни Глушко з Малої Виски Кіровоградської області повинен був народиться первісток – хлопчик. Вагітність проходила без патологій.
“Я виконувала все, що мені говорили лікарі. Коли почався карантин, навіть не виходила з дому. Жодного разу за всі 40 тижнів не лежала в стаціонарі на збереженні. 5 або 6 червня мене викликали на огляд після карантину, зробили УЗД і все було добре, ніякої пуповини в області шиї у малюка не було. Лікар сказала, що ще тиждень можу походити. Але все сталося вже 7 червня”, – розповідає жінка.
Рано вранці у Яни почало тягнути внизу живота, з’явилися води. О 9 годині ранку вони з мамою приїхали в районну лікарню Малої Виски. Спочатку все йшло добре, але пізніше у Яни піднявся тиск. Матка відкривалася погано, а води відходили. Плід опустився, у жінки почалися сильні болі, ще сильніше піднявся тиск. Вона попросила зробити їй кесарів розтин.
“Кесарів робити не будемо, все під контролем. Все народжували і ти народиш”, – відповіла їй черговий лікар Наталія Мороз.
Уже о 5 годині вечора у породіллі з’явилася кров, хоча лікар продовжувала стверджувати, що це нормально. Болі були пекельними, матка все також погано відкривалася. У неї через крапельницю влили три пляшки ліків для стимулювання пологів.
“Матка відкрилася, але тиск піднявся ще вище. Я задихаюся. Благаю їх, викличте лікарів для кесарева, у мене є гроші, якщо треба ми ще привеземо, тільки зробіть кесареве! Але вони відмовляють, хоча з мене ллється кров”, – ділиться моторошними спогадами жінка.
Тільки в першій годині ночі у Яни почалися перейми. Але сил тужитися вже не було, вона була змучена і знесилена.
“Серце б’ється, дитина в мені так стукала, так крутилася! Я вже втрачала свідомість. Лікарі посадили на стілець і сказали, що зараз народжу. Я не можу тужитися. Мене поставили на карачки, кров ллється. Тоді вже прибігли акушерки, прийшла лікар Анна Василівна Бровченко, яка мене вела. Поклали на спину, заламували руки, голову, мене просто роздирали. Але серце у дитини прослуховувалося до останнього. Я вже бачила головку. Вони буквально вичавлювали його з мене”, – згадує жінка.
Медики поклали дитину на столик, обступили її. Яна могла бачити тільки спини лікарів, чула, що вони чимось шаруділи, піднімали його, трясли, стукали, робили штучне дихання. Потім завернули його в ковдрочку, показали і забрали, повідомивши, що покладуть в реанімацію.
“Малюк народився вагою 5 кг 400 гр. Був здоровий. І коли вони сказали, що забрали його в інтенсивну терапію, то з’явилася надія. Всі лікарі пішли, я залишилася одна з медсестрою, яка ставила мені крапельницю і плакала. Я не розуміла, чому вона плаче. Попросила телефон і зателефонувала мамі, сказала, що дитина жодного разу не заплакала, її забрали “, – говорить Яна.
Мама приїхала в лікарню вже під ранок. Її знову не хотіли пускати, тоді пригрозила поліцією. Коли вона побачила картину в пологовому залі, то була в шоці – її дочка лежала вся в крові, а поруч нікого не було, всі поховалися.
“Увійшла літня акушерка, мама їй сказала, що вона хоче побачити свого онука. На що та відповіла: “Він через раз дихає, в реанімації. А навіщо він вам?” Потім все-таки повела. Виявилося, що дитина лежить на столі в сусідній кімнаті, все також загорнута в ковдру. Нікуди реанімувати не носили. Мама запитує: “Чому лікарі кинули дочку, нічого їй не пояснили? “Відповідають: “Так вийшло”, – продовжує розповідь Яна.
Породілля вважає, що лікарі 17 годин знущалися над нею, грали в рулетку – виграють чи ні. Коли мама повідомила дочці, що її дитина мертва, то у Яни почалася істерика. Вона згадує, що викинулася б у вікно, якби у неї тоді були сили.
Тіло малюка повезли на розтин у Кропивницький. Звідти прийшла довідка, що дитина народилася здоровою, доношеною, але помер від асфіксії. Зі скандалом рідні змусили лікарів віддати їм тіло хлопчика, щоб поховати.
Яна не змогла бути присутньою на прощанні з дитиною, оскільки лежала в лікарні. Вона до цього часу вдома, не може вставати, за нею доглядає мама.
“Ніхто з лікарів не зайшов до мене в палату і не вибачився. Мама ходила до головного лікаря, він обіцяв, що розбереться і зайде. Але я його так і не бачила. А на восьмий день мене виписали, фактично викинули звідти як собаку”, – каже Яна.
Шукайте деталі в групі Facebook