Війна закінчиться восени, Путін до перемоги України не доживе – Олександр Сотник
Росія розпадеться, і корона цієї імперії буде валятися на бруківці, вважає журналіст.
На сайті Главред відбувся чат із головним редактором каналу Sotnik-TV, журналістом, письменником, публіцистом Олександром Сотником. Спілкуючись із читачами, він розповів, коли може закінчитися війна, і чому після війни з Росією Україні, ймовірно, доведеться воювати знову, якими будуть два критичних місяці для Путіна, і чому до суду в Гаазі він не доживе, що обрушить правлячий у Росії режим і обнулить Путіна, а також чому після повернення російських військ додому в Росії почнуться хаос і війна всіх проти всіх.
Подаємо стенограму чату з Олександром Сотником.
Лідія: Що суто по-людськи вас вразило, коли ви читали новини або дивилися фото і відео з України за цей рік? Чим вас здивувала Росія і поведінка її армії в цій війні?
Олександр Сотник: Що здивувало в Україні? Мабуть, нічого. Я знав точно, що українці – це нація, що вони згрупуються, об’єднаються і стануть на захист своєї країни. І я знаю, що Україна обов’язково переможе.
Що стосується Росії, то для мене не було ніяких відкриттів. Мене порадувало те, що світ дізнався, що собою являє хвалена російська “друга армія світу”. Фактично Путін своїм вторгненням в Україну розкрив державну таємницю – він показав, що собою являє ця друга армія третього світу.
Друге, що розкрилося, – що собою являє хвалений російський народ. Всьому світу стало зрозуміло, що це купа відморозків, які не знають своєї історії і минулого, їх змушували ходити з дідами на палицях, прожарюючи їм мізки мілітаристською пропагандою, от вони і ходили. Така собі скотобаза. А на скотобазі нації немає – там все зведено до рівня інстинктів: пожерти, вижити і статеві інстинкти. Ватажок зграї сказав, що потрібно йти в Україну, вони й пішли. Мені зовсім не шкода тих “нещасних бідних хлопчиків”, які гинуть без трусиків. Їх туди ніхто не кликав, тому вони абсолютно законно стають ходячими мішенями і законно пакетизуються в кращий райський путінський світ.
За цей рік мене здивувало лише те, що в самій Україні не було розуміння, що Захід її не здасть. Те, що в Кремлі цього не розуміли, нехай, але те, що в Україні цього не розуміли, дивує. Я не хочу співати панегірики Зеленському, але я вважаю, що роль президента в даному випадку він виконує добре.
Я буду намагатися уникати будь-яких оцінок, тому що у мене досі “курячий” паспорт. Але я прошу не називати мене російським письменником і російським журналістом. Я живу в Словаччині, вчу словацьку мову, і діти мої вчать словацьку мову, і будуть вони мати словацьке громадянство. Я не хочу володіти “курячим” паспортом і мати російське громадянство, тому буду від нього позбавлятися всіма можливими способами.
Главред: Ви настільки категорично висловилися про російський народ, але у вас же, напевно, залишаються там знайомі, друзі. “Хороших росіян” не існує? Невже в Росії немає адекватних людей?
Олександр Сотник: Там є десятки, можеливо, сотні адекватних людей, розкиданих по всій країні: хтось із них татарин, хтось – башкир, хтось – якут, хтось – удмурт, хтось – ще хтось там. А от росіян немає, це вигадана національність. Ці совкопітеки, ця постбільшовицька маса ще раз підтвердила, що це не зовсім люди. Вони розмовляють, вони їдять у голову, вони щось там собі думають. У них навіть є своя орківська поезія – я сьогодні, наприклад, читав таке посвячення зеку-вагнерівцю, загиблому в Україні, сльозлива орківська “піїзія”. Але це все на якомусь звіриному, печерному рівні.
Роман К.: Чи була, на вашу думку, в України можливість уникнути війни з Росією, не відмовляючись від своїх територій і суверенітету? Чи все, що сталося після 24 лютого 2022-го, було неминуче?
Олександр Сотник: Не було жодного варіанту уникнути війни. У Кремлі і сам Путін, і все його оточення були замотивовані на війну. Вони вже ділили владу. Наприклад, мені достеменно відомо, що пан Сурков вважав, що його зроблять одеським губернатором. Тобто хтось вважав себе харківським губернатором, хтось – херсонським і так далі. У них на всі стільці вже були розкладені шапки. Путін і його оточення були абсолютно впевнені в тому, що нехай не за три дні, але за тиждень-два Україну візьмуть. Те, що тоді несла пропагандистка Симоньян, було загальним розумінням і загальним очікуванням.
Але все пішло інакше. Раптом з’ясувалося, що армія розкрадена. Раптом з’ясувалося, що морального духу немає – є один сморід. Раптом з’ясувалося, що генерали – паркетні, воювати не вміють. Та й солдатня якась п’яна, небоєздатна.
Коли стало зрозуміло, що Київ ні за три дні, ні за 30 днів, ні за 300 днів ніяк не береться, почалися розбірки на кремлівському рівні – а чому, власне, так. Путін же був упевнений, що все вийде. Він же 5 мільярдів доларів ввалив у те, щоб із населенням України провели нормальну роботу! Скільки грошей Медведчук віджав, викрав! Путін був упевнений, що українське населення буде з квіточками, з хлібом-сіллю зустрічати російські танки, скаже:”Ой, рідний братик зайшов нарешті”. Але ні, українці стали свинцем поливати. З чого б це?
Та тому що на словах було одне, а в реальності зовсім інше. Путін давним-давно живе в своєму паралельному світі, і йому доповідають не про реальний стан справ, а те, що він хоче чути.
Зверніть увагу, в Маріуполь Путін приїжджав під покровом ночі, як справжній злодюга-кримінальник. Шмигнув вночі. А зустрівся з ким? З ФСОшниками (ФСО-Федеральна служба охорони РФ, – ред.). А з ким йому там ще зустрічатися? Бо якщо там буде справжній українець, то він це “путло” придушить однією рукою.
Тож Путіну про все брехали, тому в точці ухвалення рішення він зробив одразу кілька неприпустимих помилок, і всі вони фатальні. Пам’ятаєте, коли ми з вами спілкувалися п’ять років тому, я сказав, що тільки-но Путін рушить танки на Київ, він закінчиться. Путін і закінчився. Те, що ми бачимо зараз, це живий труп, він уже політично обнулений. Тож усе збувається.
Віктор: Що це бункерний настільки осмілів, що його раптом понесло до Маріуполя? Навіщо це було?
Олександр Сотник: Одразу хочу застерегти. Зараз розганяється така інформація, що це все їздять двійники, трійники, мережеві адаптери. Ні, в Маріуполі був справжній Путін. Ми просто так довго бачили двійників, що забули, як Путін виглядає по-справжньому. Ось це дивне непорозуміння, яке, як щур, шморгає вночі по темних вулицях роздовбаного Маріуполя, і є Путін.
Ні, Путін не наважився. Такою була його відповідь на рішення Міжнародного кримінального суду про видачу ордера на його арешт. Путін зараз буде хорохоритися перед братвою і багато їздити, намагаючись показати, що він нічого не боїться. Він буде всюди раптово з’являтися, інспектувати, давати вказівки – словом, буде імітувати активну життєдіяльність.
Гаазький суд немов пшикнув з отруйного балончика на щура. У щура ще енергії багато, вона бігає-носиться, не вірячи, що йому вже все, не вірячи в силу цієї отрути, а, насправді, він уже інфікований.
Путін робитиме все, щоб переконати оточення у своїй незамінності, унікальності і в тому, що без нього вони не зможуть. Щоб нікому з найближчого оточення, аж до постільничого і фекальничого, не спало на думку, що щура треба придушити. Тому що чим далі, тим сильнішими будуть санкції. Адже оточенню Путіна вже сказали: “Хлопці, якщо ви впретеся і не здасте свого плюгавенького, то санкції з вас зняті не будуть ніколи”.
Путін так довго зверху вниз дивився на своє оточення – мовляв, як ви там, потрапили під санкції, і як вам там живеться. А тепер уже на нього дивляться, як на прокаженого – а як же тобі, Володимире Володимировичу, під санкціями, як ти себе почуваєш, а завтра як ти себе почуватимеш, чи не стане тобі поганенько.
Це рішення суду дуже важливе політично. Воно, безумовно, історичне.
А в Маріуполь Путін поїхав, оскільки він зараз буде проявляти активність, як ніколи.
Михайленко Л.: Наскільки за цей рік змінилися цілі Кремля щодо України? Апетити стали скромнішими, чи горбатого могила виправить?
Олександр Сотник: Горбатого могила виправить. Путін не відмовиться від свого початкового задуму – він хворий Україною. Він відчуває себе історичною особистістю, яка повинна об’єднати Русь Білу, Русь Малу, Русь Велику і Русь Нову. Він – хвора людина, реально психічно хворий. Це у нього ідея фікс, і він від цієї ідеї не відмовиться ніколи. Йому скажуть: “Володимир Володимирович, у вас солдати закінчилися”. Він дасть наказ: “Усім народжувати! Щоб завтра до 12 години були готові новобранці!”. Він ненормальний.
Nik: Американське видання Politico повідомило, що НАТО найближчим часом має намір зібрати вздовж кордонів із Росією 300-тисячне військо. Йдеться про те, що це робиться нібито для того, щоб перешкодити Росії розширити свою війну за межі України. А як ви думаєте, для чого це робиться напередодні українського контрнаступу? Чи може це бути сигналом про те, що Україні просто не дадуть програти, і НАТО вступить у війну?
Олександр Сотник: Україну не здадуть. Україні не дадуть програти.
Але тільки-но Путін побачить, що він програє, він може використати ядерну зброю. Він живе в парадигмі “ядерна держава не може програти”. Він не вірить у програш, бо в разі чого у нього є козирний туз.
Літають у нього ракети з ядерними боєголовками або не літають, не знаю, у мене немає про це інформації. Але я виходжу з найгіршого.
Повідомлялося, що Путін нашпигував ядерними ракетами радянські шахти в Криму. Тобто на півострові закопана ядерна карта Путіна, і якщо ЗСУ почнуть стукатися в Крим, він може її використати.
Тому, звісно, країни НАТО готуються завдати удару у відповідь і розколошматити всю цю путінську богадільню, якщо ядерний сценарій буде реалізовуватися Путіним.
Дуже часто боти і тролі мене лають – мовляв, Сотник знову завів свою ядерну шарманку. Та не моя це шарманка!
У мене є кілька аксіом, і одна з них говорить: Росія історично завжди обирала найгірший сценарій з усіх можливих. Більше того, вона робила цьому сценарію апгрейд, щоб він став гіршим у десять разів, і от його вже використовувала.
Тому я завжди розглядаю поганий варіант як дуже ймовірний. Я не хочу цього сценарію, але мені, як аналітику, доводиться його розглядати. Думаю, що на Заході – і США, і Британія – теж всерйоз розглядають такий варіант. Тому вони готуються.
Nelli: Наскільки ймовірною ви вважаєте другу спробу Росії взяти Київ? В який момент Путін може на неї зважитися?
Олександр Сотник: Не впевнений, що Путін піде на Київ. Думаю, той момент, коли теоретично він міг взяти Київ, упущений, у нього це вже не вийде. Все, на що він зараз може претендувати і претендує, – це Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська області. Він не хоче програти і піти ні з чим, щоб братва запитала: “А, власне, заради чого? Ми увійшли в Україну, нас звідти видавили, надавали по щах, та ще й нагородили санкціями. І що тепер? Хто за це відповідальний? Заради чого, власне? За що боролися?”. Путіну потрібні якісь перемоги. Йому потрібно з чимось прийти до братви і сказати: “Не вийшло весь кавун взяти цілком, але хоч трішечки відкусили”.
Тож не вірю в те, що у Путіна буде можливість вдруге піти на Київ.
Dominik: Якщо раптом у результаті контрнаступу ЗСУ Україна поверне Крим, то якими будуть наслідки для путінського режиму? Які процеси в російській верхівці і російському суспільстві може запустити така велика поразка? Та й взагалі, на що Путін буде готовий, щоб не втратити Крим?
Олександр Сотник: Немає Криму – немає Путіна. Тільки-но Путін втрачає Крим, він втрачає все, його просто обнуляють. У 2020 році було не обнулення, а от взяття ЗСУ Криму стане справжнім обнуленням Путіна. Що там із ним будуть робити, чи буде держак від лопати або ще щось, про що говорять, згадуючи про Каддафі, я не знаю. Однак це буде не просто політичне, а й фізичне обнулення Путіна. Він помре раптово.
В принципі, після ордера Міжнародного кримінального суду у братви палахкотіло дуже знатно. Одна справа, коли говорить Сотник, можна відмахнутися і сказати: “Перебільшує! Та не буде цього. Вони там бояться Володимира Володимировича і не посміють”, і зовсім інше – коли вони стикаються з такими реаліями. Вони не знають, як реагувати, вони до такого не готові. Тому вони просто плюються крізь зуби своєю пацанським отрутою, але нічого зрозумілого сказати не можуть.
У ПАР вже заявили, що, коли в серпні Путін приїде на 15-ту сесію БРІКС, його відправлять до Гааги, екстрадують, бо визнають Римський статут. Тому не буде у Путіна 15-ої сесії БРІКС.
А скільки ще таких моментів буде! До речі, Бразилія теж повинна скоро про це заявити, тому що вона теж визнає Римський статут.
Володимир Володимирович став настільки токсичним, що, можливо, ще пошарахається по печері до взяття Криму українською армією, а потім… Я дуже бажаю ЗСУ нарешті взяти Крим і не озиратися на ці ядерні загрози. Розумію, що це дуже небезпечно, але, як кажуть фіни, не можна зробити яєчню, не розбивши яйця. Не можна повернути всі свої території, не взявши Крим. Крим – це Україна.
y–grek: Яка доля чекає на Кримський міст? І в який момент його доцільніше руйнувати, в сенсі чи потрібно його залишити, щоб дати можливість російським військам відступати по ньому з Криму на материкову частину Росії?
Олександр Сотник: Ні, не треба його залишати. Кримський міст потрібно руйнувати повністю за першої ж можливості, щоб від нього нічого не залишилося, або щоб він був, щонайменше, непридатний для пересування по ньому.
А всі російські війська або підрозділи, які залишаються в Криму, нехай здаються. А що їм ще залишається? Будуть відстрілюватися – будуть знищені. У них зараз, поки міст діє, є можливість вийти звідти. Якщо вони цю можливість не використовують, значить, не хочуть виходити. Що ж, їхня воля, нехай залишаються там.
Qwerty123: У Росії залишаються ще якісь козирі, крім ядерної зброї, які можуть змінити хід війни на її користь? На що вона розраховує, продовжуючи цю безглузду бійню, в якій навряд чи зможе перемогти? Парад російських військ на Хрещатику їй уже точно не світить.
Олександр Сотник: Це питання рясніє раціональними прикидками, а в Кремлі і в печері, як я називаю Рашистсько-фашистську Федерацію, раціо немає – там одне суцільне емоційне зігування і якісь ірраціональні установки. Там впевнені, що не можуть програти, бо Росія – ядерна держава. Але якщо Росія застосує ядерну зброю, програють усі! І Росія програє, з усіма іншими, але все одно програє.
Виходить, що їхнє цілепокладання – просто покарати і напаскудити. Якщо Україну не можна перемогти, значить, треба їй просто напаскудити, знищити її, зіпсувати їй життя, завдати такої шкоди, яка б зробила її існування болісним.
Тому в області раціо тут відповідей немає. Це як осоружний чоловік, з яким давним-давно відбулося розлучення, а він каже: “Ні, я тебе все одно зі світу зживу. Якщо ти зі мною не будеш, я тебе вб’ю”. Саме так, як маніяк, поводиться ця печера, ця людожерня.
Главред: Все-таки питання у нас було про те, чи є у Росії козирі, крім ядерної зброї?
Олександр Сотник: Є бактеріологічна, хімічна, ядерна зброя, тобто зброя масового ураження. А є ще комбінат “Маяк” на Уралі – це якраз буде геополітичне рішення “Так не діставайся ж ти нікому!”. Якщо НАТО хоче розчленувати Росію-матінку, тоді, як Путін говорив: “Навіщо планета, якщо на ній немає Росії”. У перекладі з пацанського це означає: а навіщо нам планета, якщо на ній немає моєї банди під моїм чуйним “урководством”.
Якщо підірвуть комбінат “Маяк”, просто летітимуть хмари північною півкулею: де випадуть опади, там, власне, заповіднику і бути, там і буде зона відчуження.
Не шукайте ніякого раціо в поведінці Путіна, у нього психологія маніяка. Він діє саме в парадигмі відплати і Україні, і Європі, і Сполученим Штатам Америки (бо хмарка може долетіти і до США).
Йдеться про те, щоб завдати якомога більшої шкоди. Мені здається, в оточенні Путіна багато хто вже зрозумів, що він у цій війні не перемагає. Але він впирається.
Кого Путін слухає? Своїх лизоблюдів? Хуснулін йому розповів у Маріуполі, що місто зруйнували ЗСУ, але це ж брехня. Йому постійно брешуть-брешуть-брешуть. У тому числі і його пухнасті старці. От і в Крим Путін приїжджав зі своїм духівником Тихоном Шевкуновим, який усе своєю лапонькою показував, звідки готується напад.
Путін слухає своїх кудлатих старців, які йому розповідають, який він великий стратег, такої потужної брили не було з часів Іоанна Грозного на Русі, і ось з’явився могутній старий.
Тому Путін буде просто мститися. Раз він не виграє, він буде робити так, щоб програли всі.
Hunter: Після видачі ордера на арешт Путіна чи не спробує його оточення видати Путіна в обмін на якісь гарантії для себе? Чи не стартує після цього прискорений процес пошуку наступника?
Олександр Сотник: Я не думаю, що Путіна здадуть. Такі люди, як Путін, до Гааги не доживають. Швидше, його придушать разом із двійниками. Ходять чутки, що Путін дав наказ усунути двох своїх двійників, і їх уже кремували, щоб не залишилося ніяких слідів.
Путін – не гаазький пацієнт. До Гааги такий фігурант не доживає. Він знає стільки, що здасть їх усіх, як склотару, оптом. Але його може спіткати раптова смерть, і тоді його тушку пред’являть Заходу і скажуть: “А тепер давайте домовлятися”.
Адже система теж зараз воює проти Путіна. Таємно. Для системи Путін не є великим унікумом. Система відтягувала на цвинтар і царів, і генсеків. Навіть Сталіна на цвинтар відтягла, а тут якесь “путло” недорозвинене… І його вона відтягне. І він помре. Інша справа – за яких обставин.
Путін загнаний у кут. Братва зараз вирішує, малює, опрацьовує дуже багато сценарних ліній, кого замість Путіна можна поставити, хто найбільш прийнятний для Заходу – Касьянов або Ходорковський, або Мішустін. Зрозуміло, це буде не Шойгу і не Патрушев. Хлопці зрозуміли, що з Путіним вони зараз програють усе. От і спікер Держдуми РФ Володін видав нестямне волання: “Зараз війна буде йти вже за Путіна”. Росія багата не газом – Росія багата Путіним.
Колись я говорив, що в Росії нічого не залишиться – залишиться тільки Путін. От і залишився тільки Путін. Дивиться глибинарій у люстерко – бачить там Володимира Володимировича, тому що цей Путін і є його відображенням.
Залишився один Путін. І Володін це підтверджує. Але цей бойовий клич від зовсім упоротих лизоблюдів. Володін уже давно говорив: “Є Путін – є Росія. Немає Путіна – немає Росії”.
А там залишилися групи пацанви, які б хотіли від цієї справи відпетляти. Та й система хотіла б зберегтися. Цим групам потрібно, щоб збереглася Росія, нехай хоч Московія, але щоб була. А Путін веде систему до того, що він її просто розколошматить. Тому що якщо раптом він застосує ядерну зброю, весь світ скаже: “Так, ми, напевно, з цією територією закінчуємо. Досить”. І ніякої Росії, і ніякої системи не буде. Путін узяв за ноги систему і об стіну її.
Главред: Тобто ви не допускаєте такий варіант, що після Путіна прийде до влади хтось, хто буде крутішим, аніж він, у своїй яструбиній натурі?
Олександр Сотник: Там не яструбина натура – там кримінальна натура. Наприклад, ми зараз бачимо Пригожина. Це ж просто красень! Це упир, який із кожними похоронами все більше рожевіє, гарнішає, наповнюється силою молодецькою, здоров’ям. Упирьок такий: кровушки напився – і добре йому.
Якщо цей “кувалдист всієї Русі” прийде – будь ласка. Після Путіна може бути тільки гірше, тому що сама система заточена на негативну селекцію. Будь-який наступний буде гіршим за попереднього, тобто наступний умовний Путін буде ще бридкішим.
Тому я послідовно виступаю за знищення системи. В цьому плані я є абсолютним противником “хороших росіян”, які говорять, що все не так однозначно, про невинуватий “народ-непричёмиш”. Про це розповідають усілякі шендеровичі, чичваркіни, ходорковські, собчаки, каци… Я категорично проти того, щоб система збереглася хоч в якомусь вигляді. Тому що я вважаю, що це населення втратило право мати свою країну. Воно дуже довго говорило, що його нічого не стосується, що від нього нічого не залежить. Але це називається ухиленням від свого громадянського обов’язку, небажанням бути громадянами. Так навіщо тоді їм держава, навіщо їм країна? Нехай живуть своїми племенами. Калмикія, Якутія, Бурятія, Татарстан, Алтай та інші – нехай живуть. Щось, звичайно, забере Китай, обов’язково забере – там же повно китайських територій, захоплених Олександром II у 60-і роки XIX століття.
Тому я вважаю, що це населення втратило право мати країну.
Smilik: А як же тепер, після ордера на арешт, бідний Путін буде навідуватися навіть в такі, здавалося б, більш-менш дружні країни на кшталт Таджикистану, який є країною-учасницею Римського статуту? Емомали Рахмон буде змушений його затримати?
Олександр Сотник: По ідеї, так. Путін просто туди не поїде. Він взагалі вже більше нікуди не поїде. Він буде жити за принципом “береженого бог береже”. Він буде мотатися печерою, але навряд чи буде кудись виїжджати.
Павленко В.: Наскільки за цей рік зменшився вплив Росії на пострадянському просторі?
Олександр Сотник: Зменшився, безумовно. Ми вже бачимо, що, наприклад, Вірменія хоче вийти з ОДКБ, адже у Росії вже така сміттєва репутація.
Проте той же Казахстан, Токаєв усе-таки дозволяє Путіну обходити санкції. І Путін сприймає Казахстан, як свою вотчину.
Ми бачимо і вплив Путіна на Білорусь.
Тому тут не все так райдужно, як хотілося б. Але вплив, безумовно, зменшується.
Wrangler: Як ви вважаєте, в чому проблема Путіна і його головний прорахунок – він планував стати “збирачем земель руських”, а досягнув прямо протилежного результату і почав втрачати навіть той вплив, що був до 2022 року?
Олександр Сотник: Я вже говорив, що Путін зробив одразу кілька помилок у точці ухвалення рішення, і всі вони були фатальними. Всі вони унеможливили існування цієї держави. Цивілізований світ вже сприймає Росію як невдалу, збанкрутілу і токсичну державу.
У самому цілепокладанні Путіна була велика помилка. Він хотів увійти в історію, а він у неї вляпався. Замість того, щоб сказати, що в XXI столітті потрібно закінчувати з цим інерційним слідом імперії, він пішов шляхом відновлення СРСР. Родова травма від краху СРСР залишилася у Путіна на все життя. Я вже не знаю, з чим це пов’язано у нього, але його перемкнуло, і він увійшов у точку збірки СРСР, у цей образ, і з нього вже не вийшов. З цього образу Путіна можна тільки винести вперед ногами, що, власне, і станеться.
Тимофій: Чого, на вашу думку, чекати від тандему Путіна і Сі Ціньпіна? Чи стане Китай надавати військову допомогу Росії, чи зацікавлений він у її перемозі? Чому Сі, незважаючи на ордер на арешт Путіна, вирішив не скасовувати свій візит до Москви?
Олександр Сотник: Сі Цзіньпін вважає, що у нього така залізобетонна репутація, що, навіть доторкнувшись до токсичного щура, йому нічого не буде.
Більш того, товариш Сі Цзіньпін уже стоїть на порозі палати політичних буйно схиблених. Нещодавно він заявив, що велика китайська нація вступила в епоху відродження. А коли починається відродження будь-якої нації при диктаторі, як правило, все це закінчується великою катастрофою для самої нації.
Пан Сі Цзіньпін перервав традицію зміни політичних поколінь, коли покоління політиків у Китаї змінювалися щодесять років – він був знову обраний великим керманичем Комуністичної партії Китаю на третій п’ятирічний термін. Фактично він пустив під укіс, знехтував традицією, якої п’ять десятиліть дотримувалася в Китаї.
Товариш Сі хоче приміряти на себе костюм великого миротворця. От тільки коли з його миротворчою ініціативою ознайомилися в Європі і США, схопилися за голову, тому що про Україну там взагалі немає нічого, про Росію лише злегка, а в основному все про Китай. Тобто вся ця мирна ініціатива Сі Цзіньпіна – китайська, про Китай як головного бенефіціара цього дійства.
Не думаю, що Китай зараз може надати Росії і Путіну якісь озброєння відкрито, тому що одразу ж буде велика ескалація і протистояння із Заходом. Мало того, що Сі приїхав до токсичного Пу, так він ще й надасть йому зброю? Навряд чи це можливо.
Більше того, ми багато про що не дізнаємося ні сьогодні, ні завтра, ні найближчим часом. З якихось наслідків цього візиту і переговорів ми, звичайно, про щось здогадаємося. Але мені мій аналітичний досвід підказує, що товариш Сі міг запропонувати Путіну свої гарантії відходу від влади. Наприклад, він може сказати, що Китай може прийняти у себе Путіна і його найвідданіших соратників, і вони там будуть жити. Китай не визнає Римський статут, тому Путіна йому видавати необов’язково.
Однак не думаю, що Путін прийме таку пропозицію, якщо вона надійде. Мало того, що Путін ніколи не вийде з образу великого вождя, так він ще й не погодиться жити під дамокловим мечем. Тому що одна справа носитися по печері і посилати всіх нафіг, говорити, що йому ніхто не указ, а Римський статут нехай засунуть собі, а зовсім інша справа – залежати від китайських товаришів. Адже сьогодні пандочка м’яка біла і пухнаста, а завтра, дивись, вона вже сива, волохата і зла. Тому я думаю, Путін відмовиться, якщо товариш Сі йому таке запропонує.
Але, як я вже сказав, Сі Ціньпін і вся його політика повністю про Китай. Не про Україну, не про Росію, а про Китай.
Fox: Як позбавити Росію ядерної дубини? Вірите в те, що це станеться після війни з Україною?
Олександр Сотник: Для цього має бути воля всього Заходу. Це дуже складно. Та й ми не знаємо, в якому стані ядерний арсенал Росії, яким був рівень якості його обслуговування.
Щоб роззброїти Росію, потрібно, по-перше, щоб війська НАТО оточили всі ядерні об’єкти, включаючи АЕС, щоб ті перебували під охороною миротворчого контингенту. Ні в якому разі не можна довіряти аборигенам, совкопітекам, оскільки вони абсолютно втратили людьске обличчя, оскотинилися.
Поразка Росії в Україні (а вона буде) запустить процеси дроблення території РФ по областях, по окремих національних утвореннях. І у кожного місцевого князька буде своя ПВК – грошей вони крали багато, і тепер ці гроші можна буде конвертувати в ПВК. Роботи практично ніякої не буде, оскільки все розкрадено, виробничої бази практично немає, і за таких умов заробити грошей простий глибинарій, мохнатик зможе, тільки воюючи зі зброєю в руках на боці якогось князька. Наявність цього ПВК гарантуватиме місцевому князьку, що його завтра не грохнуть, і що він буде далі утримувати владу в цьому регіоні. За такою моделлю будуть розвиватися всі ці регіони.
До речі, старий наратив про те, що дроблення Росії є дуже небезпечним, тому що тоді буде багато нових країн із ядерною зброєю, а з ними важче домовитися, впевнений, був придуманий на Луб’янці. Все це неправда. З ними якраз буде простіше домовитися в обмін на “бусики” і жратву. Це з Путіним не домовитися – у нього геополітична велич у черепі. Він недоговороздатний, він псих.
Як тільки ці процеси запустяться (а вони запустяться обов’язково), як тільки російська армія отримає по щах, і стане зрозуміло, що їх видавлюють, вони повернуться назад, до Росії, злющими, як отруйні змії, які огребли в Україні, і вже вдома будуть свавільничати. От тоді почнеться справжній хаос і війна всіх проти всіх.
Dafny: Яка, на ваш погляд, ймовірність, що війна в Україні завершиться в 2023 році, і українські війська вийдуть на кордони 1991 року? І в якому випадку війна може затягнутися на роки, як це було на Донбасі з 2014-го?
Олександр Сотник: На Донбасі була гібридна війна, а зараз йде реальна.
Я вважаю, що війна в Україні закінчиться в календарному 2023 році. Цьому є кілька причин, в тому числі політичних. Справа в тому, що в США починається новий електоральний цикл, і адміністрація Байдена дуже зацікавлена нарешті поставити крапку в історії з Путіним і в історії з цією війною в Україні. Зараз для ЗСУ та України головне, як штангіст фіксує взяття ваги, зафіксувати вихід на кордони 1991 року. Після чого в Україну одразу зайдуть миротворці, будуть організовані бази НАТО, і запуститься процес вступу України до НАТО.
Тому мені здається, що в 2023 році буде зроблено все можливе для того, щоб до осені, до кінця вересня 2023 року, все було закінчено. Це моя думка на сьогоднішній день: до кінця вересня-початку жовтня ця війна може завершитися.
Rika: Чи може ця війна закінчитися при Путіні, поки він живий і при владі? Що має статися, щоб він погодився вивести війська з України і відмовитися від Криму і Донбасу?
Олександр Сотник: Ні-ні, цього ніколи не станеться, Путін ніколи не відмовиться від Криму і Донбасу. Повторюся, немає Криму – немає Путіна.
Мені все-таки здається, що Путін не доживе до перемоги України, він піде з життя раптово. І всі останні події розкладаються, як пасьянс – одна карта до іншої лягає. Тому я думаю, що Путін закінчить уже цього року.
Я виділяю два місяці, критичних для Путіна – це травень і серпень 2023 року.
Главред: Чому саме ці два місяці?
Олександр Сотник: Тому що в травні може початися вибуховий наступ ЗСУ, і братва може психанути і закінчити цю всю справа. А до серпня вже буде зрозумілим, що Крим – не наш, і братва теж може психанути і закінчити з Путіним.
NinaS.: Чи вдасться росіянам уникнути війни на своїй території, війни в такому ж вигляді, як зараз йде на сході і півдні України? Чи доведеться ЗСУ заходити на територію Росію або навіть йти до Москви?
Олександр Сотник: Складне питання. Як я вже сказав, швидше за все, буде фрагментація РФ по князівствах, і там будуть, мабуть, міжусобні війни. У будь-якому випадку, прикордонні області будуть вкрай неспокійними, тому відгороджуватися від них Україні потрібно буде дуже серйозно.
Не виключаю, що деякі області можуть провести свої референдуми про вступ до України. Але, на превеликий жаль, ментальність мохнатиків така, що краще Україні їх не приймати, тому що це буде собі дорожче. Там ментальність дуже погана. За 23 путінських роки там усі втратили людське обличчя. Втім, там і раніше було не все гаразд.
Я завжди говорив, що Путін – це не якась випадковість, яка сталася з Росією. Путін – це закономірність. Путіну передували єльцинські бандитські роки, йому передувала Чеченська війна, яку легітимізував російський народ, який говорив “Мочи чеченцев!” і схвалив обидві війни в Чечні. Тобто втрата людського там почалася задовго до. Тому Путін – це не випадкова, а закономірна історія.
Якщо ми згадаємо 1993 рік, розстріл парламенту в Москві, то зможемо відзначити для себе лише те, що і з одного боку була мерзота, і з іншого боку – мерзота. Нічого хорошого, ніякого просвіту, ніякого проміжку, ніякого коридорчика, через який могла би прослизнути добропорядна людина з хорошою репутацією, не було, це було неможливо. Передостаннього політика вбили в 1998 році – Старовойтову Галину Василівну, а останнього політика знищили вже в 2015 році на Москворецькому мосту (йдеться про Бориса Нємцова, – ред.). Нічого хорошого у цієї країни не буде. Та й її самої скоро теж не буде.
Євген: Наскільки єдина і монолітна, на ваш погляд, російська верхівка сьогодні? Наскільки міцна влада Путіна? Що може стати тим “помахом крил метелика”, після якого вся ця, здавалося б, непорушна структура захитається і почне розсипатися?
Олександр Сотник: Взяття ЗСУ Криму – це те, що змусить обрушитися цю конструкцію. Зараз, як я вже сказав, Путін імітує активну життєдіяльність. Він намагається цементувати цю конструкцію і своєю активністю, і тим, що він від своїх цілей не відмовиться. Але це все буря в склянці води. Історично він уже програв. Тому такий помах крил метелика або падіння кісточки, що викликає принцип доміно, – це справа часу. Причому не такого вже довгого – ми все це побачимо вже цього року.
Нора: У мене питання про ПВК “Вагнер”. Чи потрібне ще це угруповання Путіну, враховуючи постійну метушню навколо вагнерівців – то у них снарядний голод, то вагнерівців не дозволяють ховати, то постійні конфлікти з російським міноборони? Може, Путін боїться, що ці загони стануть раптом діяти в Москві і проти нього? Що насправді відбувається навколо Вагнера і Пригожина?
Олександр Сотник: Пригожин небезпечний тим, що заявив про створення армії з ідеологією. Він сказав, що після того, як вони розберуться з Бахмутом, він почне набирати по всій Росії (в 42 регіонах він відкрив вербувальні пункти) молодь. Причому молодняк у Росії – це в основному кримінал, який просто не відсидів. Не пускають Пригожина на зони – він звертається до бесконвойників, тому що вся нинішня Росія – це одна велика зона з глибоко кримінальним населенням.
Тому Пригожин для населення зрозумілий. Коли він махає кувалдою, населенню зрозуміло. І коли Пригожин каже, що збиратиме армію з ідеологією народної справедливості, це дуже небезпечно для еліт, бо загрожує їм кувалдуванням. Уявляєте, заходить така тепла компашка з 30-40 чоловік і стукає кувалдою у ворота Ігорю Шувалову, наприклад. Це ж трішечки хвилює. Тому навряд чи елітам подобається діяльність Пригожина.
Саме тому його діяльність і натикається на різну протидію. І чим далі, тим більшою буде протидія.
Але Пригожин чомусь упевнений, що йому вдасться повернутися в Росію з кувалдою і повести за собою маси. Ульянов свого часу пустив у маси – “грабуй награбоване”. Зараз під цим гаслом може з’явитися дюжина таких пригожиних. Навіть якщо Пригожина вб’ють де-небудь під Бахмутом, грубо кажучи, ад’ютант Шойгу подзвонить ад’ютанту Залужного і скаже: “А ось від нас жест доброї волі – ось вам координати одного лисого товариша з кувалдою. Ось вам подарунок”. Таке місце в людожерні порожнім не залишиться, на його місці виросте дюжина таких людожерів. Такий приклад заразний.
Главред: Пригожин може стати наступником Путіна?
Олександр Сотник: Ні, наступником Путіна ніхто не може стати. Путін – один-єдиний, він один такий унікум. Великий плешивець, яких не було в історії.
Главред: І слава богу!
Олександр Сотник: У Путіна не може бути наступників, тому що Росія як така розпадеться.
Корона цієї імперії буде валятися на бруківці і буде нафіг нікому не потрібною. Там буде таке бурління процесу розпаду, що наступників бути не може. Там просто буде хтось, хто буде захоплювати владу в Московії, штурмувати ворота Кремля, дербанити Грановиту палату, розтягувати Третьяковку з кувалдами. Це все, на що здатні волосатики.
Joe: Які перспективи Кадирова? Чому його славні загони, яких ще рік тому всерйоз боялися, кудись пропали, притихли? Чому так нервував на останній зустрічі з Путіним Кадиров? Навіщо поспішно одружив сина – готується до передачі влади?
Олександр Сотник: За даними навколокремлівських кіл, Кадиров нібито просив у Путіна добро на створення своєї ПВК. До розумного академіка в голову прийшов “адын светлый мысл”, що він виживе тільки за наявності ПВК (що, загалом, правильно). А якщо у нього не буде своєї армії, відданої йому повністю, обсипаної золотом, його головою просто гратимуть у футбол через день після загибелі Путіна. Кадиров розуміє, що дні Путіна, можливо, полічені. Кадиров зараз знаходиться в тому стані, коли “все стало шатко-дон, прям совсем-дон”, тому йому потрібно або служити, або “извинись немедленнно-дон”. Він намагатиметься якось виживати, бо нові реалії вже на порозі, він їх чекає. Він повинен бути готовий, він повинен бути у всеозброєнні зі своєю ПВК, коли нова реальність постукає до нього в двері.
Пантелей: Чи можлива в Росії громадянська війна, і що може до неї призвести? Чому росіяни змирилися з тим, як кровожерна путінська машина перемелює сотні тисяч громадян РФ у м’ясорубці війни, чому мовчать? Адже той самий Дагестан намагався подати голос, але якось боязко і невиразно. Де межа терпіння росіян?
Олександр Сотник: Народу там немає. Вони – холопи. Навіть раби піднімали повстання, а холопи – ніколи, вони будуть терпіти. Є ж така холоп’я приказка “а ми крепчаем”. Їх будуть вбивати, а вони будуть “крепчать”. Їх уже вбивають, а вони “крепчают”. Там рмаса якихось покидьків, що втратили все людське. Від них нічого не залежить, вони ні на що не впливають. А смерть прийде, помирати будуть.
Чи буде громадянська війна? Я пояснив, за яким сценарієм піде ця людожерня.
Ігор К.: Чи бачите ви зараз у Росії політика, який, опинившись при владі, буде готовий вивести війська РФ з України, повернути Донбас і Крим та залишити Україну в спокої? Та й чи є шанс у такого політика бути при владі, враховуючи настрої російського суспільства?
Олександр Сотник: Суспільства в Росії немає. Суспільство – це коли є держава і є нація. А на скотобазі суспільства немає: є бійці, які забивають худобу, і є худоба, витратний матеріал, який забивають. Мені все стало про них зрозуміло, коли прозвучали слова про те, що люди – це нова нафта. Все ясно: люди – це м’ясо для м’ясорубки війни.
Немає держави – немає політики, немає і політиків.
Хто суто теоретично міг би вивести війська з України? На мій погляд, є людина, яка може влаштувати умовний Захід на перехідний період для того, щоб Росія стала розпадатися більш-менш цивілізовано, без ядерних вибухів, без масового смертовбивства. Щоб було більш цивілізовано, ніж в Югославії. Ця людина була другою в державі за Путіна, була прем’єр-міністром. Я думаю, що Михайло Касьянов цілком міг би підійти на цю роль. Тим більше, що особисто мені в інтерв’ю він говорив ще в 2014 році, що Крим – не наш. Ця людина могла б забезпечити і сплату репарацій вчасно, і тримати процес розпаду в узді, під контролем, щоб не було ядерних наслідків.
Але це мої побажання. А як там реальність розпорядиться. Одна справа – я в своїй прекраснодушності, а інша справа – Пригожин, прудкий і швидкий. Тоді мало не здасться.
Західним країнам – і Європі, і США, і Британії – потрібно думати і готуватися до того, що буде найгірший сценарій, якщо не ядерний, то саме по розпаду. Ядерної Югославії, я думаю, ніхто не хоче.
Але знову ж таки, повинен бути перехідний уряд, націлений на розпад, роздроблення імперії, щоб уникнути ядерного югославського сценарію, але не на збереження системи.
Valentyn: Як ви думаєте, чи визначився вже Захід із тим, якою хоче бачити Росію за підсумками цієї війни? Чи не боїться він її розпаду, як свого часу боявся розпаду СРСР?
Олександр Сотник: Думаю, що колективний Захід зрозумів, що собою яявляє Росія – не тільки кремлівські бонзи, а й “богоспасаемый народець”. Там зрозуміли, що це глибоко кримінальна маса, з якою дуже складно співіснувати в XXI столітті. Тому ніхто не буде слухати “хороших росіян”. Бо якби їх слухали, то були б зовсім інші розмови. Одна справа, коли Кіноакадемія дає Оскар фільму про Навального, інша – коли практично весь політичний істеблішмент Європи, Штатів і Британії бачить, що “хороші росіяни” – такі ж імперці. Досить послухати Ходорковського, щоб усі питання відпали назавжди. Хоча, здавалося б, він постраждав від путінського режиму. Але путінський режим – це одне, а імперство – це зовсім інше, тому що путіни приходять і йдуть, а система залишається.
Тому, мені здається, більшість на Заході не хоче збереження системи в будь-якому вигляді.
Georgiy: Які суб’єкти РФ близькі до того, щоб зробити спробу відправитися у вільне плавання?
Олександр Сотник: Поки що ніякі. Тільки-но зникне найбільший плюгавий геній сучасності, таких одразу виникне багато. Тому що буде не зрозуміло, кого боятися, кому підкорятися, за ким бігти. Зараз зрозуміло: всі бояться Путіна. А як зникне це ідолище, маленьке щуряче страховисько, одразу ж з’явиться кілька суб’єктів, які заявлять про свою готовність відокремитися.
Malinka: Якщо, а точніше коли Україна за підтримки західних країн переможе Росію в цій війні, чи означає, що в Росії на якийсь час, як у Німеччині після поразки у Другій світовій, буде встановлено зовнішнє управління?
Олександр Сотник: Я б це тільки вітав. Але є одна велика і нерозв’язна проблема. В першу чергу, потрібна декриміналізація Росії, тому що ми маємо справу не тільки з рашизмом, фашизмом, а й з необільшовизмом. А що таке більшовизм? Це в першу чергу кримінал. Там Пригожин – кримінал, Путін – кримінал… У всіх верствах населення кримінал. Тому необхідна декриміналізація. А хто це робитиме? Яким чином? Як можна декриміналізувати щось силами самого криміналу? Така “совкова” система, і їй більше ста років. Її можна тільки знищити.
Як можна декриміналізувати АУЄшників (рух Арештантський устрій єдиний)? Ніяк, там вже кожна клітинка організму кримінальна, кожна думка кримінальна. Тому я вважаю, що це тупик. Поки не вимруть останні покоління тих, що жили при Путіні, про декриміналізацію не може бути й мови. Сама ментальність повинна змінитися. Тому кілька поколінь будуть просто приреченими страждати, усвідомлювати і змінюватися зсередини. Коли людина кидає палити, її організм змінюється не одразу – на клітинному рівні зміни відбуваються тільки через сім років. Так і тут. Цей організм повинен оновитися повністю, щоб в основі самосвідомості і підсвідомості населення не лежали кримінальні мотиви. Це зараз неможливо.
Valentyn: Як після війни зміняться роль і місце України в світі, і чи не стане вона в майбутньому ареною протистояння США і Китаю?
Олександр Сотник: Україні в майбутньому буде відведена важлива роль. Вона може стати буферною зоною. І вона просто приречена на вступ до НАТО. США не просто так зацікавлені в посиленні України і посиленні свого впливу в Україні. Зрозуміло, що конфігурація щодо впливу в Європі зміниться. Україна в союзі з Польщею займе дуже важливе місце в європейському співтоваристві.
Наскільки сильним буде протистояння, я зараз не можу сказати. Тому що багато чого ми поки що не знаємо. Грубо кажучи, 2023 рік у адміністрації Байдена – це рік, коли потрібно закінчити з Путіним. Тому що торік Байдену дядька з грошима сказали, що Путін – це поганий хлопець, і з ним треба закінчувати. 2024 рік – це електоральний цикл, а на 2025 рік призначені розбірки з Китаєм. Зіткнення з Китаєм неминуче в тому чи іншому вигляді. Як воно буде відбуватися, ми зараз теж поки що не знаємо. Але Україні відведена, безумовно, дуже важлива роль. Україна буде займати важливе місце і в європейському співтоваристві, і на цьому п’ятачку.
Главред: Тобто виходить, що, можливо, для України це далеко не остання війна, тільки воювати далі доведеться не з Росією, а з Китаєм у складі НАТО?
Олександр Сотник: Я не виключаю такої можливості. Перша половина XXI століття може стати оплатою рахунків, принесених із ХХ століття. Це рахунки різних “-ізмів”: комунізму, фашизму, фундаменталізму, а це і Іран, і постсовкова Росія, і червоний Китай, і цей засранець із Північної Кореї Кім Чен Ин. Всі ці червоно-коричневі та ісламсько-фундаменталістські диктатури – це і є той самий рахунок, який чекає своєї оплати від людства з ХХ століття. Все це накопичувалося тоді, а платити за це цю справу доведеться тепер.
Nat: Коли і за яких умов Росія може втратити свої анклави: Придністров’я, Південну Осетію і Абхазію, а також Калінінград, Сахалін тощо?
Олександр Сотник: Все це відбудеться природним шляхом після ослаблення імперії в результаті поразки у війні з Україною. І думаю, це станеться досить скоро. Для “совків” це буде болісно. Але що поробиш, Придністров’я буде Молдовою, Абхазія і Південна Осетія повернуться в лоно Грузії. І, звичайно, на Кавказі теж будуть відбуватися свої процеси: що в Чечні, що в Дагестані, що в Північній Осетії.
Скептик: Дивовижно швидко Росія пройшла шлях від “Київ за три дні” до ППО на дахах у Москві і регулярних дивних “хлопках” глибоко в російському тилу. Що ж далі? Москвичі почнуть ховатися в метро за сигналом повітряної тривоги?
Олександр Сотник: Скажуть ховатися – будуть ховатися. А що вони хотіли, щоб тільки кияни ховалися? Значить, і москвичам доведеться це випробувати. Чим швидше виведуть російські війська з України, тим менше доведеться ховатися москвичам. Хоча, скоріше, їм доведеться ховатися від пригожинських кувалдистів та усіляких ПВК. Там же вже є кілька ПВК: ПВК Шойгу, ПВК Тимченко, ПВК Міллера тощо. Цей кримінал наростає, як сніжний ком. У Москві, Пітері та інших великих містах буде страшно жити, буде страшно вийти на вулицю, тому що можуть зарізати або кувалдувати ні за що.
Лариса: Ви вже багато років живете за межами Росії і дуже жорстко критикуєте те, що робить ваша батьківщина. Скажіть, як ви зараз ставитеся до Росії і росіян? Чи тягне вас на рідні землі? Чи плануєте повернутися, коли там зміниться правлячий режим?
Олександр Сотник: Я погано ставлюся до населення моєї колишньої країни. Тієї країни, з якої я виїжджав, більше немає. Її немає давно. Я виїжджав 6 березня 2018 року. Країна вже до кінця 2018 року була не та. Тієї країни більше немає, повертатися мені нікуди.
Я буду домагатися громадянства Словаччини, я вчу словацьку мову, мої діти вчать словацьку мову. Ми будемо словаками.
Главред: Чому саме Словаччина?
Олександр Сотник: Мені подобається тут. Тут подобається моїй родині. Та й тут якось ближче за ментальністю.
Главред: А питання безпеки? Адже ви говорите речі, які багатьом людям із довгими руками не подобаються…
Олександр Сотник: Був момент, коли мені загрожувало реальне знищення. Це було до мого від’їзду з Росії. До речі, я не думаю, що дожив би до інавгурації Путіна, до травня 2018 року, якби не поїхав. Мене б убили тим чи іншим чином, причому обставили б це. Вони ж мені ліплять образ алкоголіка, що я нібито дуже питуща людина. Як спецуха бореться з людьми: ось тобі тухлий оселедець – йди, відмивайся. Я відмиватися не збираюся, тухлий оселедець до мене не пристає. До Новодворської вони прикрутили ярлик “шизофренічка”, під неї спеціально була придумана “демшиза”. Під мене придумали “алкосотник”. Думаю, що і моє вбивство вони б обставили як подію з присмаком алкоголю, щоб сказали “нажерся і помер”.
Главред: У Словаччині ви почуваєтеся в безпеці?
Олександр Сотник: Так. Та й зараз немає сенсу мене вбивати. Тому що якщо мене зараз грохнуть, у мене одразу буде ореол мученика, і кожне моє слово помножиться на десять. Навіщо їм це треба? Для мене це дуже вигідно. Який-небудь упоротий навальніст може мені помститися, але я не вірю, що на це зараз здатна система. У них там у Кремлі, в щурятнику, намічається такий междусобойчик, такі жаб’ячі і гадючі весілля, що їм просто не до мене. Буде принаймні.
Главред: А у вас немає політичних амбіцій?
Олександр Сотник: Ні, боже збав. Я політичний журналіст. Я перестану ним бути одразу після того, як обрушиться система. Система оголосила війну мені, я оголосив війну системі. Мене змусили: мене позбавили країни, мене позбавили життя в ній, я змушений був виїхати звідти і забрати свою сім’ю. Тому я буду з системою боротися до кінця, поки вона не здохне. А от після того, як вона здохне, я відсвяткую свою перемогу і закрию за собою двері у велику журналістику. Я просто сяду і буду писати книги.
Mario: Як, по-вашому, закінчить Путін, що може побачити і почути наостанок?
Олександр Сотник: Не знаю, що він побачить і почує наостанок, але він помре раптово. Не думаю, що він доживе до Гааги. А взагалі, в майбутньому він буде проклятий. Його і зараз багато хто проклинає, але в майбутньому це буде одна з найбільш огидних фігур XXI століття.
Главред: Скільки ж має пройти років, щоб російське населення усвідомило, що це була за людина, і що він зробив з ними і країнами довкола?
Олександр Сотник: Ні, вони не усвідомлюють, бо він – це вони. Він – це найкраще, що сталося з ними. Він – найкраща гн**a в цьому гадюшнику, найбільш стрибуча, найжирніша, найулюбленіша, намолена і нализана. Путін є втіленням всього того, чим є вони, і до чого їм не дотягнутися.
Главред: Сумно. Якими дурними і сліпими іноді бувають люди.
Олександр Сотник: А це люди? Я не знаю, задаюся питанням. Всі ті, які творили все це в Бучі, це були люди? У Бородянці – люди? Вони виглядають, як люди, говорять щось членороздільне, ходять на двох ногах, їдять. Але чи люди вони? Чи радше якесь відгалуження, тупикова гілка людства?
Шукайте деталі в групі Facebook