Наступна зупинка — смерть: чому громадський транспорт убиває
Яка відповідальність передбачена для винуватців аварій за участю маршруток, в яких щороку гинуть та калічаться українці, та як завершуються у судах справи про такі ДТП.
День у день вони їздять одними й тими ж об’їждженими маршрутами, добре знайомими в будь-яку пору року, роблять зупинки у визначених місцях і, за звичай, не перевищують аж надто швидкості. За таких умов, в ідеально організованому просторі міста дорожньо-транспортні пригоди за участю громадського автотранспорту мали би траплятися надзвичайно рідко.
Однак, щороку на вулицях українських міст під колеса маршруток потрапляють пішоходи та гинуть їхні пасажири. Як це не дивно, але найчастіше винуватцями таких ДТП стають водії зі стажем, а не новачки на маршруті.
ТСН.ua зібрав розповіді про те, як закінчилися найбільш резонансні випадки аварій за участю українських маршруток.
Ціною дитячої смерті
10 червня 2016 року в післяобідню пору у центрі Львова під колесами маршрутного автобуса загинула 5-річна дівчинка. Поруч із зупинкою громадського транспорту на вулиці Шота Руставелі вона переходила дорогу на пішохідному переході разом із своєю бабусею і старшою сестрою.
У цей момент великогабаритний автобус Renault, який курсує за маршрутом №3а, не гальмуючи перед переходом, виїхав з-за рогу… Від отриманих травм дитина, яка опинилася під колесами багатотонної машини, загинула на місці. Водія, який замкнувся та не виходив із автобуса, від самосуду розлючених людей, що зібралися довкола, врятували поліцейські.
На момент скоєння ДТП водію автобуса було 56 років, з яких 35 він провів за кермом, упродовж останніх двох років він обслуговував саме цей маршрут. Він одружений та батько двох дітей. Під час одного з перших судових засідань, на якому винуватцеві смертельної аварії обирали міру запобіжного заходу, його дружина висловлювала співчуття потерпілим та запевняла, що її чоловік все життя буде нести тягар від цієї аварії.
Водночас жінка звернула увагу на те, як непродумано облаштовано транспортну розв’язку в місці, де сталася ДТП. “Він тисячу разів їздив тією дорогою і там пішохідний перехід не пристосований для зупинок”, – цитували її слова журналісти.
Після трагічної смерті дівчинки на цій ділянці вулиці провели реконструкцію та трохи змінили схему руху громадського транспорту. Зупинку перенесли далі від повороту, для громадського транспорту виділили окрему смугу, облаштували розділову лінію на кшталт острівця безпеки, заокруглили поворот. Якийсь час на цьому місці, щоб не допустити повторення трагедії, чергували патрульні поліцейські, слідкуючи за тим, щоб водії автобусів доїжджали до зупинки, а не зупинялися на старому місці в небезпечній близькості до пішохідного переходу.
Судовий процес у цій справі тривав майже чотири роки. Водій автобуса, який належить Львівському комунальному автотранспортному підприємству №1, на суді не визнав своєї вини, заявивши, що попереднє зізнання було зумовлене тим, що йому після затримання не надавалася належна правова допомога. Він навіть стверджував, що став жертвою насилля з боку правоохоронців, які “вибивали” з нього потрібні для слідства покази. Щоправда “згадав” про це водій лише через два роки судового слідства, коли стало зрозумілим, що йому загрожує реальне позбавлення волі.
Виправдовуючи себе у вчиненні ДТП, водій запевняв, що швидкість руху автобуса на повороті була невеликою, на переході він нікого не бачив і зреагував на ДТП тільки після того, як пасажири в салоні здійняли крик. Він також припустив, що дзеркала заднього виду не відповідали технічним параметрам і це не дозволило йому побачити пішоходів. Зрештою, на вимогу сторони захисту судом було призначено проведення низки додаткових експертиз.
Тільки в липні 2020 року Личаківський районний суд міста Львова виніс вирок у цій справі. Водія автобуса було засуджено до 5 років позбавлення волі, його також позбавлено водійського посвідчення на 3 роки.
Окрім того, потерпілим — батькам загиблої дитини – суд постановив виплатити моральну шкоду у розмірі 300 тисяч та 391 тисячі гривень кожному. Виплату відшкодування було покладено на Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1, з яким у водія були трудові відносини.
І померли в один день
Цей трагічний випадок стався вранці 4 листопада 2017 року в Києві біля станції метро “Героїв Дніпра” на Оболоні і одразу набув значного резонансу. Мер столиці Віталій Кличко ініціював тоді масштабну перевірку перевізників, які обслуговують київські маршрути. Перевіряльники повинні були простежити, як дотримуються умов ліцензії щодо умов роботи водіїв, їхнього професійного стажу та контролю за станом здоров’я.
Під колеса маршрутки потрапило подружжя пенсіонерів віком 65 та 64 роки. Як згодом виявилося, вони були батьками ветерана АТО, який повернувся з війни і в мирному місті втратив одразу і батька, і матір.
Трапилося це нещастя на зупинці громадського транспорту, де одночасно зупинилися для посадки та висадки пасажирів тролейбус та два маршрутних автобуси “Богдан”. У той час, коли двоє пенсіонерів, які йшли до тролейбуса, що стояв у другій смузі, опинилися на проїжджій частині, 48-річний водій маршрутки №464, не переконавшись у тому, що дорога вільна, розпочав рух та наїхав на пішоходів. У результаті отриманих травм жінка загинула одразу, а її чоловік – в кареті швидкої медичної допомоги дорогою до лікарні.
Водія маршрутки взяли під варту після оголошення йому підозри у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху), але згодом відпустили під домашній арешт. Своєї вини він не заперечував і на суді підтвердив усі обставини ДТП.
Вирок йому було оголошено у березні 2019 року — 4 роки позбавлення волі та 3 роки позбавлення права керувати транспортними засобами.
Суд також частково підтримав цивільний позов щодо моральної шкоди потерпілому, батьки якого трагічно загинули в один день. Основний тягар фінансової відповідальності ліг на ТОВ “А-400”, яке обслуговувало маршрут і на якому понад два роки працював водієм-касиром засуджений.
Вироком суду перевізника зобов’язали виплатити понад 31 тисячу гривень матеріальної та 2 мільйони (!) гривень моральної шкоди. Ще 38 400 гривень присуджено стягнути як моральну шкоду із ПрАТ “Європейський страховий союз”, з яким у цього автотранспортного підприємства була відповідна угода.
45 смертей і новий міст
Одна з наймасштабніших ДТП за участю маршрутного автобуса сталася 12 жовтня 2010 року у місті Марганці Дніпропетровської області. Аварія трапилася на залізничному переїзді. Водій маршрутки проігнорував попереджувальні звукові та світлові сигнали і спробував проскочити перед локомотивом, який ішов позапланово – для виконання аварійних робіт.
Згодом тодішній заступник міністра внутрішніх справ Василь Фаринник заявив, що фатальну роль в смертельній аварії зіграв “досвід” водія, який незліченну кількість разів проїжджав цим маршрутом і з лівого боку ніколи в цей час потягів не було.
Локомотив після зіткнення протягнув автобус більш ніж на 200 метрів. Загинули майже всі пасажири і сам водій – усього 45 осіб. Вижили тільки 8 людей, які стояли найближче до дверей.
Під час слідства було встановлено, що водій страждав на короткозорість, медогляд при працевлаштуванні не проходив, а довідку надав підроблену. Але навіть якби в нього був стовідсотковий зір, побачити рух потяга йому було складно через затоновані вікна маршрутки — експертиза світлопропускної здатності скла засвідчила перевищення норми затемнення більш, ніж у 30 разів.
Винуватцем ДТП, зрозуміло, було визнано водія. Справу про порушення ним ПДР було закрито у зв’язку з його смертю. Однак, претензії у правоохоронців були також до власника автобуса, який обслуговував маршрут — приватного підприємця Іллі Івасенка, який одразу після резонансної аварії втік до Росії.
Перевірка виявила махінації під час його участі у тендері — зокрема, в заявках на маршрут було вказано не ті моделі автобусів, які потім використовувалися. Також у підприємця виявився підроблений диплом одного з технічних вузів. Затримати втікача вдалося у білоруському Бресті. Згодом суд виніс йому вирок – 5 років в’язниці.
Ця аварії стала також причиною для розслідування факту службової недбалості посадових осіб Придніпровської залізниці, оскільки задовго до смертельної ДТП були приписи ДАІ обладнати цей переїзд інакше.
Зрештою злощасний переїзд “Укрзалізниця” закрила, побудувавши міст за 150 метрів від нього – приблизно на тому ж місці, де зупинився локомотив після смертельної аварії. Будівництво цього “пам’ятника” 45 жертвам ДТП обійшлося в 19 млн грн, оскільки власникам будинків, через які проходить нова дорога до мосту, виплатили компенсацію, за яку можна було купити одну-дві квартири.
Загалом із резервного фонду держбюджету України було виділено 7 млн грн для допомоги постраждалим і сім’ям загиблих — вони отримали по 100 тисяч грн компенсації. З обласного бюджету було виділено 265 тисяч грн.
Дехто з родичів загиблих намагався відсудити ще по 100 тисяч грн від Придніпровської залізниці або від власника автобуса. Один із позивачів дійшов до апеляційного суду Дніпропетровської області і добився виплати 30 тисяч грн від залізниці і 70 тисяч – від власника автобуса.
Смертельне підморгування світлофора
Вранці 17 квітня 2018 року у Кривому Розі внаслідок зіткнення пасажирського автобуса, маршрутного таксі та легкового автомобіля на місці аварії загинули восьмеро людей, а згодом ще троє — від отриманих травм померли в лікарні. Ця ДТП спонукала український уряд ініціювати відмову від жовтого блимання сигналу світлофора під час переведення його на нічний режим роботи.
ДТП сталося близько шостої години ранку в центрі міста, на перехресті вулиці Героїв АТО і проспекту Металургів. У маршрутку №261, яка їхала з 95-го кварталу на Соцмісто, врізалася Mazda, яка проїхала перехрестя на миготливий жовтий сигнал світлофора. Мікроавтобус виїхав на зустрічну смугу, де в нього врізався автобус, який перевозив на зміну робітників заводу “Арселор Міттал Кривий Ріг”. Аварія забрала життя 11 людей, ще 18 – отримали різні травми.
Як повідомили згодом у міській раді Кривого Рогу, маршрутка, у якій загинули пасажири, рухалося без перевищення швидкості, а сам транспортний засіб відповідав технічним нормам. На момент зіткнення з автомобілем маршрутне таксі рухалося зі швидкістю 46 км/год, у салоні було 24 пасажири.
Винуватцем тієї аварії визнали 58-річного водія легкового автомобіля, який разом зі своїм неповнолітнім сином поспішав на автовокзал. Його затримали, оголосили підозру за ч. 3 ст. 286 КК України і на час слідства обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Але до суду водій не дожив.
Винуватець ДТП, у якого, як виявилося, було серйозне онкологічне захворювання, раптово помер у слідчому ізоляторі, куди його перевели з лікарні — внаслідок аварії він зазнав легких ушкоджень. Попередня причина смерті — поліорганна недостатність.
Після цієї резонансної ДТП заступник міністра інфраструктури Юрій Лавренюк запропонував скасувати миготливий жовтий сигнал світлофора в Україні, спровокувавши дискусію.
“Заборона відключення світлофорів у нічний час і відмова від жовтого миготливого сигналу на нерегульованих перехрестях – запорука підвищення безпеки дорожнього руху… Маю надію, що зазначені рекомендації після схвалення Урядом, будуть впроваджені всіма органами місцевого самоврядування по всій державі”, – заявив він тоді.
Першим містом, де було впроваджено таку новацію, стала Вінниця. Від 11 червня 2018 року усі світлофори на магістральних вулицях цього міста почали працювати в цілодобовому режимі без переведення у нічний режим.
Підстава трагічної легковажності
Кілька років тому у Міністерстві інфраструктури України провели дослідження, яким з’ясували, що в більшості ДТП з тяжкими наслідками, що сталися з вини водіїв транспортних засобів автомобільних перевізників, винні найдосвідченіші шофери.
Проведені у 2015 році підрахунки засвідчили, що за 5 років сталося 56 резонансних ДТП, в яких загинуло 148 осіб та 789 було травмовано. Резонансними вважалися аварії, в яких загинуло понад 2 особи або було травмовано понад 5 осіб.
Виявилося, що 57% з них сталися з вини водіїв автобусів, досвід роботи яких перевищує 20 років, ще 30% приходиться на водіїв зі стажем понад 10 років. Дослідники дійшли висновку, що досвід водія, який здавалося б має бути запорукою безпеки пасажирів, часто стає виправданням його легковажності. Мовляв, покладаючись на свій багаторічний стаж роботи, такі водії часто нехтують правилами дорожнього руху і ставлять під загрозу життя пасажирів.
Про те, що така тенденція зберігається досі свідчать трагічні випадки, що надалі трапляються на українських дорогах. Найрезонансніший з них знову стався у Львові, коли 20 листопада 2021 року під колеса маршрутки на пішохідному переході потрапили дві монахині. Одну з них водій протягнув під капотом від центру міста – до кінцевої зупинки.
Нещодавно суд обрав винуватцеві цього жахливого ДТП запобіжний захід — тримання під вартою без права внесення застави. 47-річний водій, який перебував за кермом маршрутки №138, є мешканцем Львова, має кілька років досвіду саме на цьому маршруті, раніше в аварії не потрапляв. Відповідальність водія, очевидно, також розділить і його роботодавець — ПП “Соп-Транс”, яке обслуговує цей маршрут.
Довідка
Відповідно до законодавства, за кожним випадком ДТП, в якому постраждали пасажири громадського транспорту, можливе відшкодування завданих матеріальних та моральних збитків за страховим полісом.
Закон України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” вимагає, щоб кожен пасажирський автобус, що виходить на маршрут, був застрахованим.
У разі ДТП пасажир може отримати 200 тисяч гривень за шкоду, завдану його здоров’ю. Поліс покриває всі витрати, пов’язані з лікуванням.
Застраховане також і майно пасажирів. На це передбачено 100 тисяч гривень. Тому, якщо під час аварії розбився телефон – страховка це теж має покривати.
Також законодавством передбачена компенсація за завдану моральну шкоду. Вона становить 5% від компенсації за здоров’я.
Як отримати компенсацію
Про ДТП страхову компанію повідомляють водій або власник автобуса впродовж 3 днів. Відтоді потерпілий претендує на відшкодування.
Щоб його отримати, потрібно письмово звернутися до страхової компанії протягом 30 днів.
Заява пишеться за стандартним зразком – ПІБ, зміст вимоги, дата, підпис. До заяви необхідно додати: копію паспорта та ідентифікаційного коду, медичні довідки або ж свідоцтво про смерть (для родичів загиблого). Знадобляться усі чеки, пов’язані із лікуванням. Якщо ж було пошкоджено майно, треба також додати документи, які підтверджують право власності.
Причини для відмови у відшкодуванні:
не подано заяву зі всіма необхідними документами протягом тридцяти днів;
немає доказів витрат, зокрема чеків про здійснені придбання ліків тощо;
немає квитка, який надає право на проїзд, чи інших доказів того, що ви були пасажиром.
Шукайте деталі в групі Facebook