Народні обранці пропонують законодавчо врегулювати зайнятість домашніх працівників, які працюють за наймом у сім’ях. Таким способом хочуть створити умови для виходу цієї категорії осіб із неформального сектору економіки і забезпечити їхній соціальний захист.
Це випливає із законопроєкту № 5695, внесеного до Верховної Ради 23 червня. Його авторами виступила група народних депутатів від партії «За майбутнє», а також «слуга» Галина Третьякова, яка очолює в парламенті комітет із питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
«За оцінками Держстату, в Україні загальна кількість працівників, які надають побутові та персональні послуги в сім’ях, становить близько 162 тис. осіб. Однак роботодавці не реєструють і не платять за них внески», – йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту. На думку авторів документа, однією з головних причин неформальної зайнятості домашніх працівників є, перш за все, відсутність належного регулювання їхньої діяльності законодавством про працю.
У зв’язку з цим Кодекс законів про працю пропонується доповнити цілим розділом “Регулювання праці домашніх працівників”, яким передбачається:
визначається поняття «домашня праця» – це робота, яка виконується на умовах трудового договору (контракту) з метою обслуговування домогосподарства. При цьому не буде вважатися домашньою працею робота, яка здійснюється нерегулярно, але не більше ніж 40 годин на місяць. Іншими словами, робота запрошених за оголошеннями прибиральниць квартир раз на тиждень під визначення «домашньої праці» не підпадає;
під «домогосподарством» не обов’язково мається на увазі приватний будинок. Згідно з документом, це кілька осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Домогосподарство може навіть складатися з однієї особи. Роботодавцем у цьому випадку буде фізособа – один із членів домогосподарства;
на домашніх працівників будуть поширюватися всі трудові права і гарантії, як і для інших працівників (40-годинний робочий тиждень, право на оплату праці, «лікарняні», щорічна відпустка, безпечні і здорові умови праці і т.п.);
домашній працівник не зможе взятися до роботи, поки не буде підписано трудовий договір між ним і роботодавцем. Перед допуском до роботи роботодавець повинен повідомити органи ДПС про прийняття на роботу домашнього працівника. Така заява робитиметься більше у моніторингових цілях, оскільки законопроєктом пропонується звільнити роботодавців домашніх працівників від сплати ЄСВ і залишити вибір щодо його сплати за самими працівниками (за їхнім бажанням);
окрім обов’язкових умов трудового договору (обсяг роботи, оплата праці, час відпочинку і період відпустки), в ньому можуть бути прописані й додаткові. Наприклад, може бути передбачена можливість платного чи безоплатного надання роботодавцем житла домашньому працівникові. При цьому вводиться гарантія про заборону роботодавцю самостійно проводити відрахування із заробітної плати в рахунок оплати за користування таким житлом (якщо житло буде все-таки платним);
домашньому працівнику буде заборонено розголошувати конфіденційну інформацію, яка стала йому відома у зв’язку з проживанням у домашньому господарстві;
залучати домашнього працівника до виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні можна буде тільки з письмової згоди такого працівника;
робочий день домашнього працівника може бути поділено на частини. Головне – тривалість роботи не повинна сумарно перевищувати 8 годин на день;
Держпраці наділяється повноваженнями звертатися до будь-яких домогосподарств із запитом щодо використання ними праці найманих домашніх працівників. Якщо такий факт буде встановлено, працівники Держпраці проведуть приватну розмову з домашнім працівником.
Автори законопроєкту впевнені, що його ухвалення дозволить врахувати всю специфіку та особливості умов праці домашніх працівників, підвищить рівень їхньої соціальної захищеності та дозволить вивести з тіні зайнятість зазначеної категорії осіб.
Шукайте деталі в групі Facebook