Прощання з минулим: ці листи я писала давно, коли Роман ще не був одружений з вами. Тому я ні в чому не винна

Надвечір’я… Сонце золотило осінні дерева, виблискувало своїм сяйвом, ніби прощаючись із днем. Ярослава Михайлівна відчинила вікно, залюбувалася красою надвечірнього неба,

1 5 850 5 851 5 852 5 853 5 854 7 527