«Зрада – коли одружена людина поводиться так, наче в неї нікого нема»: думка священика

Нікому не вір – ніхто тебе не зрадить. Так на Тернопільщині кажуть старі люди. А вони щось та й бачили у своєму житті. Але є але. Тебе не зрадять лише тоді, коли нікому не будеш вірити? А як же найближчі люди? Вони і стали близькими, тому що є довіра. Або колись була. Про життєві колізії навколо причин і наслідків зради – міркування протоієрея, кандидата богословських наук і письменника Євгена Заплетнюка.

– Що таке – зрада? Чи можна про причини сказати однозначно?

– Якщо говорити саме про подружні зради, то моя улюблена дефініція цього явища зводиться до того, що зрада – це будь-яка дія одруженої людини, при якій вона веде себе так, наче в неї нікого нема. Але це досить примітивне визначення, оскільки найчастіше людські вчинки є не спонтанним, але добре осмисленим і раніше буквально «пережитими» нами в свідомості. Тим більше, таким є складний, багатогранний вчинок, порушення вірності.

Відтак, ведучи мову про подружню зраду (чи то зраду своєму дошлюбному партнеру), найперше слід говорити про те, що зрада – це певна реакція людини на ті обставини, в які вона потрапила. Зараз я жодним чином не виправдовую зрадників, але хочу особливо підкреслити, що в зраді найгіршим є не сама зрада, а всі ті обставини, які призвели до цього. Моралізуючи на теми зрад, найперше слід говорити не про їхні наслідки, і тим більше – про деталі того, як це відбулося. Найголовніше чесно визначити для самих себе, що ж стало причиною такої поведінки, оскільки зрада – це не лише фізичний, але й духовний і психологічний феномен.

Як людині віруючій, мені важливо розуміти, що саме привело до такого результату не з порожньої цікавості, але щоб зрозумівши це, виправити, щоб більше не отримувати такого досвіду знову та знову.

– Чимало людей, одружившись, продовжують внутрішньо перебувати у статусі активного пошуку. Чому так?

– На це може бути безліч причин. Найголовніша – духовна та психологічна незрілість, помножена на свідоме чи несвідоме небажання людини дорослішати. Скажімо, людина давно поміняла свою соціальну роль, офіційно змінила свій статус на заміжню чи одруженого, але внутрішньо ще не перестає відчувати себе вільною дівчиною чи свободолюбивим парубком.

Причини цього можуть бути різні – від надто довгого та виснажливого перебування холостяком чи навпаки – досвід активного блудного життя до шлюбу. А ще, звісно, егоїзм. Існує безліч людей із завищеною самооцінкою. Вони наївно переконані, що в усьому світі немає достойних людей, які б могли б скласти їм адекватну пару. От вони й шукають все життя. Навчені так колись своїми батьками, такі люди все життя не мають через це спокою.

– Що найчастіше спонукає чоловіків і жінок до зради?

– Основна причина зрад очевидна і проста. У людей не співпадають власні мрії та уявлення про якісне життя з наявними у них реаліями. Ось, і шукають, хто як може, способів їх втілення. Із іншого боку, існує ціла низка конкретних і вже загальновідомих вимог до свого партнера, які люди висувають прямо чи інтуїтивно. Слід сказати, що в чоловіків і жінок такі вимоги принципово різні. Якщо активна та твереза жінка не отримує від чоловіка того, що за її переконанням повинен їй дати чоловік – вона шукає для себе розумну альтернативу, дуже часто не відчуваючи за це жодних докорів сумління, міркуючи, що це не вона зраджує, а її зраджено та обмануто тим, що не дається обіцяне раніше щастя.

Ось п’ять основних потреб чоловіка в шлюбі : 1) статеве задоволення 2) супутник з відпочинку , 3) приваблива дружина , 4) ведення домашнього господарства , 5) захоплення .

П’ять основних потреб жінки у шлюбі : 1) привабливість , 2) можливість поговорити 3) чесність і відкритість, 4) фінансова підтримка, 5) присвята родині.

Звичайно, у кожній конкретній ситуації можна та й потрібно говорити про унікальність потреб конкретної пари чи особи. Тим не менше, приблизно так виглядає таблиця базових потреб подружжя. У тих сім’ях, де вони не задовольняються, можна очікувати зради значно частіше за ті, де з цим усе нормально.

– Кому гірше в результаті – зраднику чи тому, кого зрадили? На кому більше відповідальності за зраду?

– Оскільки зрада – це втеча від реальності, а ця реальність мала свої чіткі обриси, то логічно, що гірше себе мав би почути саме той партнер, чиї вчинки призвели до зради. Зрада – це вже дозрілий плід на дереві. І винний не той, хто зірвав цей плід, а той, хто посадив і роками чи місяцями зрощував це дерево.

Люди повинні розуміти, що все має свою ціну, в тому числі і байдужість до партнера чи інші, вже згадані нами речі. Однак, в реальному житті буває все зовсім не так: у народі завжди винний лише той, хто «согрішив». Особисто я не був би настільки категоричним, хоча як християнин, дуже добре усвідомлюю всю важкість гріха перелюбу. Правда, від нестачі інтиму ще, слава Богу, ніхто не помер. Тим не менше, до коханців і коханок йдуть не лише за інтимом, але й за добрим словом, увагою та повагою. І це доведений науковий факт.

Реально гірше від зради завжди тому, хто має більше совісті. Якщо в кожному конфлікті винні обидва учасники, то мучиться той, хто відчуває провину за свої вчинки. Тому, в ідеалі, мучитися повинні всі, той хто спонукав до такого вчинку, і той хто піддався спокусі.

– Чи нема у відчуттях болю того, кого зрадили, частинки своєрідного егоїзму? Переконання, що чоловік чи жінка належить саме мені. Зрештою, хіба ми можемо комусь належати?

– У залежності від психологічного та духовного рівня людей, кожен буде бачити в зраді щось своє. Зовсім нещодавно я мав розмову з жінкою, якій зрадили. Вона не могла стримувати своїх емоцій від того, що зрада стала для неї реальним ударом по самолюбству. Це навіть звучало незвично для мого вуха. Вона говорила, щось на зразок: «Я два роки через день ходила до спортзалу, щоб мати ідеальне тіло, а він пішов до якоїсь жирдяйки. Ось, що її найбільше обурювало в зраді. Не те, що в неї тепер немає сім’ї, а те, що її старання в царині спорту і фітнесу були неналежно оцінені.

Як це зрозуміти? Насправді, зрозуміти це досить легко. Прекрасна зовнішність важлива лише певний час, а потім стає потрібна ціла людина, її характер, почуття гумору, інтелект чи життєві цінності. Гарні сіднички важливі лише для конкурсу краси, а для нормального життя потрібне уважне, добре серце та бажання робити щось більше, ніж будувати власну фігуру. Хоча, як початкуючий культурист, я також скажу, що кубики на животі ще нікому не завадили.

– Чому чоловіки частіше зраджують, ніж жінки?

– Якщо чоловіки зраджують частіше за жінок, то виникає питання: з ким зраджують чоловіки? Насправді, це не залежить від статі, але від бажання бути щасливим. Справжній зрадник, який зраджує «на пустому місці», не маючи жодних підстав, окрім власного лібідо – це людина, яка найперше зраджує саму себе, своїй порядності та принципам. І лише потім можна говорити про зраду дружині чи чоловіку.

– Наслідки зради. З ваших життєвих спостережень і в тому числі міркувань.

– Один із найтиповіших наслідків подружньої зради – це розлучення, яке переважно супроводжує зраду в наш час. Звичайно, розлучатися не обов’язково. Але треба розуміти, що для того, щоб зради не було, людям потрібно змінюватися. Якщо нічого в собі не міняти обидвом з подружжя, то їх рано чи пізно чекатиме той самий результат. Багатьом простіше розійтися, ніж визнати свою недосконалість та працювати над її оздоровленням. Звичайно, які можуть бути претензії в людини до самої себе, якщо це ж не вона наважилася на зраду?

– Як уникнути зради тому, хто і не про ти б? Чи такі люди не думають про те, щоб уникнути?

– У відомій міфічній історії про Петра та Февронію був цікавий епізод про те, як ця жінка одного разу пливучи на човні разом із чужим мужчиною, дала йому прекрасний урок цнотливості. Спочатку вона сказала йому скуштувати води, набраної з одного боку човна, а потім із іншого. Відповідаючи на незрозумілий погляд цього чоловіка, вона так пояснила йому свій вчинок: «Ти хочеш мене, як жінку, але нам не можна цього робити, бо в тебе вже є дружина, а в мене є чоловік. Пам’ятай про те, що в мені нічого немає такого, чого б не було в твоїй дружині так само, як нема різниці між водою, яку ти набирав з лівого та правого боку від стерна». А якщо так – не варто губити свою безцінну душу, йдучи в пориві пристрасті лише за своїми фізичними інстинктами. Це вже я доповнюю її від себе.

Так, любити постійно одну й ту саму людину все життя буває важко, але ніхто й не обіцяв, що буде легко. Хочеш щастя? Борись за нього. Легко в нашому світі можна зустріти лише неприємності.

– Чи можна уникнути зради тому, хто боїться, що його можуть зрадити? Як саме?

– Говорячи про зраду, я б особливо хотів наголосити, що боятися зради в розумній мірі дуже корисно. Коли людина чогось боїться, вона веде себе з об’єктом свого страху більш обережно, вона переживає, відчуває перед ним певний трепет. Ми часто цього не розуміємо. Вже вперше наречені можуть лаятися та виясняти стосунки в день весілля! Як тільки помінялися соціальні ролі, хлопець став чоловіком, а дівчина дружиною – все! У них відпала потреба «добиватися» один одного, бо вони вже й так взаємна власність. Це ж міф.

Якщо люди будуть ставитися байдуже до своїх «половинок», зовсім швидко їм будуть шукати альтернативу. Якщо не прямо, то в думках. А вже згодом, думки стануть переконаннями, а переконання – вчинками.

– Якщо людина зрадила. І що далі?

– Зрада від зради відрізняється. Якщо це було миттєве, необдумане, частіше всього п’яне дійство, про яке хочеться швидше забути, то в цьому випадку потрібно швидше каятися перед Богом, і компенсувати своєму чоловіку чи дружині те зло, яке їм було завдано. При цьому, я б не радив під впливом емоцій все розповідати. Це може смертельно поранити людину. Якщо ж зрада була свідома та обдумана, тоді варто категорично ясно завершити невдалі попередні стосунки, а узаконити нові. Чесним можна бути навіть, коли ти слабкий.

– Якщо людині зрадили. Як їй бути?

– Тверезо та без істерик прийняти це, як факт власного доопрацювання. У кожній сімейній трагедії – зраді винні двоє, хоча, безумовно, степінь цієї вини абсолютно різна. Впевнений, що в житті кожної людини були моменти, коли вона зраджувала своєму подружньому партнеру, не доходячи до статевих стосунків. А якщо так, то суд зрадника має бути не лише справедливим, але й милостивим і милосердним. Звісно, якщо це йому потрібно.

– Пробачити зраду – можна? Як?

– По-справжньому зраду пробачити неможливо. Це особливий момент у стосунках, певна точка неповернення. Я маю на увазі прощення серцем, а не розумом. Люди часто після зради домовляються, миряться, намагаються почати стосунки з чистого листка розуміючи, що будувати своє щастя простіше на старому фундаменті. Однак, жодна дружина, а тим більше – жоден чоловік (вони різні за природою сприйняття зради) не зможе до смерті забути те, що його колись було зраджено. Не треба будувати ілюзій. Так, як раніше, вже ніколи не буде.

– Є сім’я. Причиною і наслідком зради може бути лише особа протилежної статі? Чи є ще якісь інші життєві відтінки зради? До прикладу – трудоголізм, друзі, родичі тощо…

– Ну, онтологічною зрадою назвати любов людини до друзів, свого автомобіля чи комп’ютера було б надто сильно. Все це радше способи втечі людини від реальності. Подумайте, яка атмосфера повинна панувати вдома, що чоловікові простіше нюхати сморід бару, лежати брудним під автомобілем чи сидіти в «танчиках» місяцями безперервно! А важко працювати після гріхопадіння люди не люблять узагалі! Кожен із нас швидше обере спокійний сон, ніж роботу. Звідси – очевидний висновок: будь-яке хобі чи захоплення може стати способом втечі від реальності. І дуже добре, коли цим хобі не стане інший чоловік або чужа дружина.

Духовно та душевно здорова людина завжди цілісна. Вона не обирає тимчасову насолоду, обмінюючи її на чисте сумління та добрі стосунки з Богом і ближніми. І хоча їй, як і всім людям, буває важко боротися зі спокусами, вона знає, що це екзамен на нашу вірність Самому Богу, самій собі та своїй родині. Так, мати статеве життя, може бути дуже спокусливо. Але мати чисту совість, спокійно спати вночі та відчувати радість від святого життя завжди краще! Нехай у цьому допомагає всім нам Господь!