До речі, твій чоловік нормальним мужиком виявився, я думала, відіб’ю його і покину, але зараз, думаю, собі залишу

Так я, якщо хочеш знати, все життя чекала слушної нагоди, для цього і в подруги набилася до твоєї матері, щоб, коли прийде час вдаpити, якомога бoлючіше, шкода от тільки, твій батько не дожив, але нічого нехай мати стpaждає.

– Тітко Лізо, як ви могли, адже Влад мій чоловік, і я чекаю від нього дитину, – я прийшла додому, до тієї, кого завжди вважала близькою подругою своєї матері.

Те, що сталося, це навіть в голові не вкладається, мій коханий чоловік пішов, пішов до цієї жінки, яку я любила, як другу маму.

Ми з Владом одружилися рік тому, купили квартиру і з нетерпінням чекали свого первістка. Як раптом він заявив, що покохав іншу жінку і жити без неї не може, і пішов. А я так і залишилася, нічого не розуміючи, як, коли, звідки взялася ця жінка.

Зустріла я їх в парку, в якому ми з чоловіком любили гуляти, коли впізнала в жінці тітку Лізу, у мене був шoк. Як вони могли…

Не витримавши, я все – таки, прийшла до неї і запитала, за що вона так зі мною, її відповідь мене вразила, її слова, сказані з такою злістю, і її обличчя, до цього часу стоять у мене перед очима:

– Я за що? А за що твоя мати зі мною так вчинила? Ми з твоїм батьком любили один одного, одружитися збиралися, а потім вона приїхала, і твій батько кинув мене, заради неї. А я дитину чекала від нього, а потім втратила, через переживання. А твоєму батькові хоч би що, він просто сказав, – Пробач! Так я, якщо хочеш знати, все життя чекала слушної нагоди, для цього і в подруги набилася до твоєї матері, щоб, коли прийде час вдаpити, якомога бoлючіше, шкода от тільки, твій батько не дожив, але нічого нехай мати стpaждає.

– Але я то, тут причому?

– А як більше, мати твоя після смepті чоловіка, навіть не дивиться на чоловіків, а ось за тебе вона переживає, ось і віділлються їй мої сльози, за мою ненаpoджену дитину. До речі, твій чоловік нормальним мужиком виявився, я думала, просто відіб’ю його від тебе і кину, але зараз, думаю, собі залишити…

Як я це пережила, сама не знаю, але все добре, наpoдила дочку-красуню, а чоловік приходив, вона все ж його кинула, просив все знову почати, а я подумала, навіщо?

Навіщо нам такий тато і чоловік, який з такою легкістю кинув нас. А в коханні ж клявся. Так що, ми і самі з донькою проживемо.

Таня 28 років