Чому ця скандинавська країна була приречена на успіх і як її жителям вдається бути щасливими, незважаючи на суворий клімат, пише “Високий Замок”.
Дан Андре Сулхейм — учитель молодших класів. Кремезний, високий, стриманий в емоціях — справжній вікінг! У Львів приїхав до своєї дружини Дарії Гурової.
Пара побралася у жовтні минулого року. Наразі Дарія готується до переїзду у Фьоуске — маленьке містечко на півночі Норвегії. Коли запропонували Дану Андре Сулхейму розповісти про його країну, чоловік навіть трохи розгубився: «Взагалі-то, я не зацікавлений, але гаразд, допоможу». Норвежець ніколи не пообіцяє чогось, чого не може виконати, і потім «не позичає у Сірка очей». Говорить те, що думає, і ця правда підкуповує.
Більшість норвежців має вищу освіту, і вона — безкоштовна
У Норвегії діти йдуть до школи у шість років. З шести до 16 — у середній, з 16 до 19 — у старшій. У старшій учень може обрати, за якою програмою навчатися, — академічною чи професійною. Якщо обере професійну, за три роки зможе здобути фах сантехніка чи електрика і піти працювати або може подати документи на вступ до університету. 75−80% норвежців мають вищу освіту.
Навчання у вищих навчальних закладах — безкоштовне. Необхідно лише заплатити студентський внесок у розмірі 500 крон за семестр (це — приблизно 1,5 тисячі гривень). Якщо у студента таких грошей немає, держава надасть йому позику. Після успішного завершення навчання повернути потрібно лише 60% від суми.
Про фізичні покаpaння і дітей-сиріт
До дитини ніхто не має права навіть пальцем торкнутися. Навіть якщо рідна мама дасть дитині запотиличник, поліція на це зверне увагу. Якщо фізичні покapaння серйозніші або мають регулярний характер — можуть запроторити за ґрати.
Дітей-сиріт у Норвегії, у нашому традиційному розумінні, немає, оскільки всі вони швидко знаходять нові родини. У Швеції, Норвегії, Ісландії ще у 40-х роках минулого століття влада припинила підтримувати державні сиротинці. Замість цього скерувала зусилля, аби родини брали дитину до себе додому. Наразі сиротинці існують, але вони для тимчасового перебування, на період пошуку прийомних батьків. Хоча діти, позбавлені батьківського піклування, у Норвегії є. Це — переважно діти-біженці із Сирії. У Конституції Норвегії записано, що кожній дитині, яка перебуває на території країни, держава гарантує опіку та захист, тому таких дітей безкоштовно забезпечують усім необхідним — одягом, їжею, житлом. Біженці цим часто зловживають. Коли влада проводить перевірку, з’ясовується, що підліткам — не 15−17 років, а 20 і більше.
Людина може втратити працездатність, але не роботу
Якщо людина отримала якесь кaлiцтво чи стала неповносправною через хворобу, влада бере на себе зобов’язання переобладнати будинок під її потреби. Якщо перенесла iнcульт і у неї не працює ліва чи права рука, роботодавець мусить забезпечити їй комфортні умови праці, але не може звільнити чи почати платити меншу зарплату тільки через те, що людина не може працювати у звичному темпі. Для держави важливо, аби неповносправний не сидів дома, а продовжував приносити користь суспільству.
Як норвежці доживають віку
Коли виникають вікові захворювання і людина не дає собі ради, оселяється у спеціалізованому закладі, де їй забезпечують належний догляд. Кожен пенсіонер має окрему кімнату, хоча трапляється, що її доводиться ділити ще з кимось. Проводить час за заняттями, які цікавлять людей його віку. Кошти на це виділяє громада (комуна). Якщо людина має бажання, може залишитись вдома. «Моя мама захворіла на paк. Уряд забезпечив її усім необхідним — ні за що не платила. Після лікарні вирішила, що буде доживати віку у рідних стінах. За потреби її провідує медсестра, хоча тато — у повному здоров’ї», — розповідає Дан.
Норвезька мова — «ключ» до скандинавських мов
Якщо знаєте норвезьку, зможете читати книжки і данською, і шведською, зрозумієте шведів, але не зрозумієте данців. Данці вас також не розумітимуть.
Шведи розумітимуть через слово. З ісландцями не вдасться знайти спільної мови. Ісландська — чи не єдина мова у світі, яка практично не змінилася з часів заснування цієї держави. Оскільки протягом кількох століть Ісландія перебувала в ізоляції від зовнішнього світу та його впливів, сучасний ісландець може без жодних труднощів читати і розуміти саги, написані в ХІ-ХІІ століттях.
Через те, що Норвегія — країна із суворим кліматом, у давні часи люди, які її населяли, мало комунікували одне з одним. Це пояснює, чому у Норвегії стільки діалектів. Офіційними є дві мови: букмол та нюношк. Букмол — це так звана книжкова мова, яка була сформована на базі данської граматики, оскільки саме під данською владою Норвегія перебувала з ХІІ до ХІХ століття. Нюношк — це, дослівно, «нова норвезька», яку створив Івар Осен у другій половині ХІХ століття. Вона складалась з безлічі норвезьких діалектів.
Проте саме букмол є найпоширенішою мовою. Нею офіційно розмовляє близько 80% населення.
Секрет фінансового успіху — нафта
У 1960-х роках британські геологи відкрили величезні запаси «чорного золота» на шельфі Північного та Норвезького морів. Туманний Альбіон відразу поклав на них око, але норвежці не дозволили сісти собі на голову. Поклади нафти виявили на відстані 20 миль (36 км) від берега, тож уряд Норвегії заявив про свої права на родовища.
Наприкінці 1980-х років надлишок доходу від експорту почали перераховувати у спеціально створений фонд. Сьогодні об’єми Норвезького суверенного фонду (Глобального пенсійного фонду) сягнули… 5,1 трильйона крон (у перерахунку на українську валюту — це понад 15 трильйонів гривень)! Фонд перетворився на одного з найпотужніших світових інвесторів, який дотримується політики т. зв. етичних інвестицій, тобто не вкладає коштів у «брудні активи» — виробництво і торгівлю тютюновими виробами, збpoєю, у компанії, які завдають шкоди навколишньому середовищу.
«Нафтові компанії, які видобувають “чорне золото” біля берегів Норвегії, довкіллю не шкодять, — запевняє Дан. — Нафтові труби мають хорошу ізоляцію — жоден грам не потрапляє у воду. На вишках працюють роботи. Видобуток здійснюється на глибині 300 м — усе прораховано».
4% грошей фонд вкладає у проекти в середині країни. Всі дивіденди йдуть норвежцям. Якщо розділити кошти, яким розпоряджається фонд, між 5 млн. норвежців, на кожного вийде… по 1 млн. «Фактично я також мільйонер!» — сміється Дан.
Однак таку суму чоловік навряд чи колись триматиме у руках — гроші Дана і його співвітчизників вкладені по цілому світу в акції, ринки з фіксованим доходом та нерухомість. Одного дня нафта закінчиться, але доходи від фонду продовжуватимуть приносити прибуток.
Медицина у Норвегії безкоштовна
«Сплачуємо податки, із цих грошей автоматично відраховується певний відсоток на медичне забезпечення», — пояснює Дан. «Вважаю, що норвезька медицина — найкраща у світі. Навіть у віддалених районах у лікарнях є все необхідне — спеціалісти, обладнання, медикаменти. У селах діють фельдшерсько-акyшepські пункти. Якщо потрібно — людину доставлять до лікарні гелікоптером. Таке трапляється, коли у горах сходять лавини». Однак зауважує: якщо ситуація не критична, на прийом до лікаря можна чекати по 2−3 місяці. Можна не чекати і звернутися у приватну клініку, але це — дорого. Ще одна проблема — нестача персоналу, який доглядає осіб похилого віку.
Тривалість життя у Норвегії зростає. Чоловіки живуть у середньому 79,7 року, жінки — 83,8. 16% населення — особи, яким вже виповнилося 65 років і більше.
Довгий вік — приємний «бонус» здорового способу життя.
Алкoгoлем норвежці не зловживають, бо надто дорогий, і його не продають, як в Україні, на кожному кроці. Міцні напої реалізує лише одна компанія — Vinmonopolet. Неповнолітні і особи з ознаками cп’янiння не мають шансів придбати пляшку. «Норвежці п’ють переважно винo, та й то, тільки коли щось святкують», — каже Дан. З цієї ж причини тут мало кypців. Пачка цигapок коштує 110−140 норвезьких крон (приблизно 330−430 гривень).
Вихідні норвежці найчастіше проводять у горах — катаються на лижах або підіймаються на вершини, спираючись на спеціальні палиці, схожі на лижні (скандинавська ходьба). Якщо людина затримається на такій прогулянці, може переночувати у туристичному будиночку, де є все необхідне. Таких будиночків по всій Норвегії — близько 700.
На пенсію — не раніше, ніж у 62 роки
Норвежці не поспішають створювати сім’ї та наpoджувати дітей. Середній вік, коли чоловіки беруть шлюб, — 34,4 року, жінки — 31,6. Первістка середньостатистична норвежка наpоджує у 28,5 року. «Раніше у норвезькій сім’ї було по 4−6 дітей, і це було нормою. Тепер для молодих людей на першому місці — освіта і робота», — каже Дан.
На пенсію норвезькі жінки виходять у 62 роки, чоловіки — у 67. Однак уряд планує підняти пенсійний вік до 65 та 70 років відповідно. Але якщо людина здорова, сповнена сил, може працювати, скільки хоче.
Секрет норвезького щастя «Багато не працюємо, — пояснює Дан. — Максимум — 6−7 годин на день, 37 годин на тиждень. Це закріплено у законодавстві — більше не можна. Для нас важливо приділити належну увагу сім’ї та друзям. Знаємо, що у нас є їжа, одяг, що ми — у безпеці. Це і є хюґґе».
Цікавимося у Дана, що його приємно вразило в Україні і що не сподобалось. «У вас дуже смачна їжа і привітні, дружелюбні люди. Це — плюс. Мінус — як не намагався, але так і не зрозумів вашої схеми руху. Хотів дізнатися, куди прямує поїзд, який мені потрібен, але нічого з того не вийшло. У Норвегії — одна гілка, не заплутаєшся. Здивувало, що у вас 2−3 людей виконує ту роботу, яку може виконати одна. Ось ми з вами сидимо у маленькому кафе. За барною стійкою — дві працівниці і ще дві офіціантки. У Норвегії це був би один бармен і одна офіціантка. Зате у нас набагато вищі зарплати. Вам у першу чергу треба підняти зарплати вчителям і лікарям, адже це — суспільно важливі професії. Одні формують світогляд нового покоління, яке буде змінювати на краще країну. Інші — допомагають бути здоровими, продовжують життя. Треба фінансово зацікавлювати молодь, щоб йшли працювати пекарями, скажімо.
Багато платите банкірам, але банкіри нічого не виробляють, з них мало користі. Треба підтримувати ті професії, які дозволяють нації рухатися вперед”, — переконаний Дан.
Шукайте деталі в групі Facebook