— Розумію, що гроші в наш час в житті далеко не головне, але коли їх нема, то дуже нелегко, — пише житомирянка Світлана, 34 роки.
2008 року їздила на заробітки в Італію. Там зaвaгiтніла. Не мала стpаховки. Нарoджувати повернулася в Україну. Заміж не вийшла. Живу з батьками. Доньці зараз 8 років. Її батько із Закарпаття. Познайомилися ми в Римі. Коли дізнався, що я вaгiтна, покинув. Має дружину і двоє дорослих дітей. Я працювала офіціанткою і прибиральницею. Постійних заробітків не маю, батьки на пенсії. Хочу знову податися в світи, але нема з ким лишити дитину. Батьки відмовляються її виховувати.
У травні оформлю візу на роботу в Польщу. Літо проведу на заробітках. За виручені гроші житимем до Нового року, але суттєво це матеріальне становище не змінить. Знову вирушу на заробітки.
Доньку погодиться доглянути кума, але я їй не довіряю. Прислухаюся до свого серця. Не хочу кидати дитину. Чекаю на зустріч із чоловіком, що стане для мене опорою. Хочу забути про самотність назавжди.
Шукайте деталі в групі Facebook