Українка, що тяжко працює на польській фабриці, змогла за рік відкласти круглу суму грошей.
Є в мене знайома жінка, яка вже рік працює в поляків на якійсь фабриці. Майже половина робітників – українці, начальники – лише поляки. Живуть у гуртожитках, бідують, як і в нас, але заробляють втричі більше.
За рік роботи ця жінка відкладала собі 6 тисяч євро, мріє купити будинок під Києвом і відкрити власний малий бізнес.
Перших півроку працювала звичайним різноробочим, старалася, вчилася. Помітили – підвищили.
Оскільки більшість робітників спілкуються українською, окрім курсів польської пішла вчити й українську. Без цього стати начальником на виробництві шансів немає.
Нещодавно знову отримала підвищення і відповідно більшу зарплатню.
Приїхала на кілька днів до Києва.
Не уявляєте, яким було моє здивування, коли вона прийшла в гості і попросила мене розмовляти з нею саме українською.
За 35 років в Україні вона два слова не могла зв’язати, а за рік у Польщі щебече, як львів’янка.
Каже, що поляки російську на виробництві не сприймають, демонстративно відповідають польською, що ніц не розуміє.
А от українську вчать самі, бо розуміють, що найближчі 7-10 років саме українці складатимуть значну частину робітників.
Не виключено, що “антибандерівські” закони, прийняті нещодавно сеймом – це реакція на зростання кількості українців, що приїжджають в Польщу на заробітки. Таке собі стримування їх від якихось національних проявів.
За різними підрахунками, нині в Польщі працюють і навчаються від 5 до 7 мільйонів українців. Стільки ж громадян Польщі виїхали на заробітки в Німеччину, Францію, Великобританію та ніші європейські країни.
Поляки називають такий “обмін” природнім явищем. Більшість місцевих мешканців не заперечують проти цього, але націоналістичні організації та російські общини вже почали протестні акції щодо політики уряду і сейму з приводу допуску на територію Польщі українських робітників.
Тому слідом за “антибандерівськими” законами варто чекати інших.
Шукайте деталі в групі Facebook