15 історій про реалії родинного життя: кожен впізнає себе!

Всі маємо родини – великі, маленькі, повні чи маючи втрати. Це доля, яку іноді важко змінити.

Проте у кожного з нас є можливість цінувати і насолоджуватися кожним моментом проведеним у колі коханих і близьких! Ці 15 коротких історій нагадають вам про те, як важливо не гаяти час! Вони розкажуть про такі життєві ситуації, в яких кожен з нас впізнає себе.

2 роки тому мій покійний дідусь подарував мені свою улюблену книгу. Через 2 роки я вирішила прочитати її. Знайшла в ній маленький вклеєний конверт з п’ятьмастами гривнями і підпис – коли буде сумно – купи собі пару шоколадок.
Той стан коли заходиш в кімнату до найближчої людини побажати спокійної ночі, посидіти поруч поговорити, хочеш сказати те що ніколи і не говорив начебто, хочеш за щось вибачитися. А її там більше немає. Ходиш і не розумієш нічого. Вона уже ніколи не прийде додому. Бережіть рідних і близьких, частіше говоріть, що любите, піклуйтеся і цінуєте кожну мить їхнього життя.
Чоловік сьогодні розповідав свій сон. Йому приснилася наша сім’я, де він катав нас з донькою на гойдалці і ми всі сміялися, раділи. А потім сказав “а може заведемо дитину?”. Я посміхнулася і він пішов на роботу. Ось чекаю, коли прийде. Адже він ще не знає, що я вагітна.

Ходжу щороку на кладовище, де покоїться мама, в день її народження. Вона померла, коли мені було 29 років. Зараз мені 41. І останні 9 років, недалеко від могили моєї мами, поховані поруч батьки маленької дівчинки. День, коли вони загинули збігся з днем ​​народження моєї мами. Це маля ще років з 10-11 приходила до них з квіточками. Ні, вона не плакала, вона стояла і розповідала, як у неї справи. І щороку я бачила, як вона дорослішає, як вона все довше і довше стоїть і розповідає про своє життя. У цьому році вона прийшла у весільній сукні і з посмішкою на обличчі розповідала, як минуло її весілля і який у неї чудовий чоловік
Сьогодні 20 хвилин дивився, як дружина намагається завести машину. Потім тільки сказав, що акумулятор на зарядці вдома.

Бігали з сестрою по квартирі і обливалися водою з пляшок. Бігали б ще, та пора було дітей годувати
Живемо втрьох (я, чоловік і син) в однокімнатній квартирі. Укладаю дитину спати, читаю йому казку. Чоловік спить на дивані. Дивлюся синочок вже заснув. Я читаю все тихіше й тихіше, потім (Не дочитавши казку до кінця) замовкаю, цілую дитину і в цей момент з дивана доноситься голос чоловіка «Ееее, а чим справа то в казці закінчилося?».
У всіх сестри, як сестри. Нормальні, адекватні. А моя може зіштовхнути мене ногами з дивану і заволати “Підлога – це лава, гори людинко! Хахахаха!”.
Посварився з дружиною, вона пішла на кухню. Приходить дочка хвилин через 30 і каже мені «Тато, там мама готує суп, але якось дивно сміється, коли помішує його, я б на твоєму місці не їла його».
У мене вже є чоловік і дитина. Нещодавно розмовляла з мамою по душам. Вона каже: “Я єдине шкодую, що проводила мало часу з тобою. Ми з татом постійно працювали і навіть не встигали стежити за тим, як ти ростеш”. Я послухала, погодилася з нею і подумала, що зі мною такого не буде. І тут прийшло усвідомлення, що я перетворююся на свою маму! Сина бачу рідко, залишаю постійно з мамою, а чоловік так і взагалі по відрядженнях мотається. Позбавляємо дитину батьків. Жахливо себе почуваю, буду виправлятися.

Чоловік постійно мені твердить, що я дуже образлива. То образилася, що він забув про нашу річницю, то образилася через відсутність сексу. Хороший молодик! Сказала, що він міг би і більше часу зі мною проводити, а не грати в свої безглузді «танчики»! У нього трохи сльози не зійшли з очей: “Вони не дурні! Я з ними стільки боїв провів, не ображай мої танки!” – і закрився в туалеті. Образився.
Це чудове почуття, коли заходиш на обідній перерві до батьків додому. Мама обов’язково нагодує, під чай розповість всі свіжі новини про рідню, що там тато знову учудив на рибалці з мужиками, дізнається, як у тебе справи, підкаже щось. Вдома у батьків завжди якось тепло, світло, туди хочеться повертатися знову і знову. Чудове відчуття!
Дружина каже, що син не хоче вечеряти, потрібно вплинути. Зайшов до нього в кімнату: “Пішли їсти!”. Він відповідає: “Я не хочу”. Ну, я зробив все, що міг!
Мене з братом розлучили ще в ранньому дитинстві, коли він залишився в дитбудинку, а мене усиновила родина, а потім відвезла в іншу країну. Я виріс, і мене не покидала думка про те, щоб зустрітися з братом знову. Поїхав каучсерфером на батьківщину, зупинився у молодої пари, розповів про мету мого приїзду і почав розробляти план дій. Весь час перебування у них вдома, господар квартири дуже дивно до мене ставився, як ніби хотів щось сказати. Я і сам почав помічати, що ми схожі, а коли ми одночасно засміялися з якогось жарту, в кінці прихрюкнувши (я вважав це виключно своєю фішкою), у мене практично не було сумнівів. Документи всі підтвердили! Я приїхав в гості до свого брата!
Чоловік мій розумничка, я і сама про це знаю, але його родича не втомлюються про це мені нагадувати. І робота у нього відмінна, і всім забезпечує, і батькам допомагає – просто зірка! Я з усім згодна, люблю свого чоловіка. Але от чомусь ніхто не замислюється над тим, як він домагався успіху. Як лінувався спочатку, я його прямо змушувала підняти свою попу зі стільця і ​​зайнятися справою, сиділа з ним до ночі за комп’ютером, щоб він не заснув за роботою, а вранці вела сина в садок, поки він спав, готувала сніданки і прасувала речі. Ніхто не знає, як я терпіла образи бидло-дружини його начальника на корпоративі, ковтала сльози, бо знала, якщо відповім, то вона налаштує свого чоловіка проти мого, і підвищення йому не бачити. Ніхто не переживав за нього так, що доводилося викликати швидку для мене, ніхто не приносив йому обід в офіс, щоб він нормально харчувався і був сповнений сил. Ніхто навіть не запропонував допомогу мінімальну – посидіти з дитиною, коли я злягла в лікарню. Пам’ятайте, за кожним сильним і успішним чоловіком стоїть жінка, його надія і опора в житті.