Моя подруга Жанна зі своїм чоловіком познайомилася в санаторії. Вона хотіла відмовитися від путівки, але ми, її подруги піджартовували над нею: «Дивися, може там тебе твоя доля чекає!». Вона й справді познайомилася там із одним молодим чоловіком. Вадим видавався дуже чуйним. Так мило освідчувався у почуттях. Навіть носив на руках по лісу, який починався одразу ж після санаторію.
Але Жанна вважала, що це всього курортний роман. Чесно кажучи, жодних планів після тієї зустрічі вона не будувала. Ти більше що вдома за нею упадав її колега Павло. І його вона сприймала куди серйозніше, ніж Вадима. Тож після закінчення путівки вони роз’їхалися, причому Жанна поїхала на тиждень скоріше. І вже за тиждень майже забула про свого залицяльника.
Але через кілька днів Вадим сам їй подзвонив. Нагадав, як він її носив на руках. Мабуть, вважав, що це має для дівчини багато значити. Сказав, що вона найкраща з тих, кому його довелося знати. Що він таку все життя шукав. Що без неї світ порожній.
А потім замовк на тиждень. Через тиждень – знову ті ж самі запевнення у вічній любові. Та ж сама неймовірна доброта: як твої батьки? Як твоє здоров’я? Чи не втомлюєшся ти на роботі? Знаєш, казав він, якщо ми одружимося, свої гроші ти будеш витрачати на милі дрібнички. А я буду забезпечувати родину. І ще були клятви у вічній вірності. Вадим запевняв: що б там не трапилося, які біди би до них не прийшли, він ніколи не залишить свою кохану саму зі своїми проблемами.
І так було багато разів. Вадим то зникав, то несподівано виринав. І одразу ж говорив такі слова, що від них можна було зовсім розтанути. Мовляв, розлука все більше мене наближає до тебе. Ти теж це маєш відчувати.
Чесно кажучи, ми підсміювалися з Вадима. Занадто він картинно поводився. «Як персонаж любовного роману», – жартували ми. Але Жанну ці зауваження дратували, то ми вирішили, що все складеться саме собою.
І от нарешті Вадим заявився до Жанни додому. Дивно, та про Павла наша подруга одразу забула. Вони з Вадимом вирішили жити в громадському шлюбі. Поки не зберуть більших статків, – пояснив Вадим. Тільки вже через три дні він почав дивно поводитися. Кудись надовго зникати. То казав, що їде у відрядження. То до матері в іншу область. То до давнього друга. Так тривало майже півроку. Дітей Вадим теж поки не хотів, але Жанна цим не дуже переймалася. Вони ж молоді, встигнуть ще й пожити для себе, і діток завести.
А згодом виявилося, що він в іншому місті часто навідувався у нічні клуби. Виявилося це випадково. Побачив його там родич Жанни. Він теж полюбляв туди заглядати. Вдома у Жанни він не був уже кілька років. А тут проїздом опинився у її місті, вирішив навідати двоюрідну сестру буквально на кілька годин.
Жанна запросила його в ресторан пообідати. Там були ми, Жаннині подруги, ще один наш колега та, звичайно, Вадим. Максим – так звали двоюрідного брата – одразу ж відкликав сестру. «А цей Ромео що тут робить?» – кивнув він на Вадима. «А, це наречений моєї подруги», – навіть сама не сподіваючись цього, збрехала Жанна. Бо раптом стало їй дуже соромно перед братом за свій особистий вибір. «Що, що? – перепитав Максим. – Та він часто у нас ошивається у нічному клубі. Він вже стільком голову задурив». І почав перекривляти Вадима: «Ти – найкраща, я все життя тебе шукав, світ без тебе порожній», – він усім так каже. І уявляєш – ці дурепи на таке ведуться! Хай жене його твоя подружка в шию!».
Жанні в очах потьмяніло від таких слів. І вона не стала нічого з’ясовувати. Поводилася як завжди, навіть посміхалася. Хоч самій хотілося із болю на стінку дертися. А ввечері почала одягатися, фарбуватися, недбало кинула чоловікові: «Коли буде треба, там, у холодильнику бекон, сир, помідори». «А ти куди?» – здивувався чоловік. «Та тут мене в нічний клуб запросили. Ніколи там не була, уявляєш? Але чого я маю відмовлятися від відпочинку. Завжди одна тільки робота та робота», – безжурно пояснила дружина.
Сказати, що Вадим був приголомшений – це просто нічого не сказати. Але Жанна запропонувала: «Коли хочеш, можеш піти зі мною». «Та ні, – розгубився чоловік. – У мене був важкий день. Десь іншим разом». Повернулася Жанна вранці, заночувала в мене. Ми посміялися з того нічного клубу. Бо весь вечір проговорили в моїй квартирі. Як не дивно, Вадим жодних скандалів дружині через дивні нічні відвідини не влаштовував.
Через два дні Жанна знову запропонувала піти в нічний клуб. Вадим відмовився. А ще через тиждень на роботі вона напросилася на відрядження. «Уявляєш, гори, поруч ліс, заодно й відпочину!» – пояснила вона чоловікові. Вадим зціпив зуби, але нічого не сказав.
Але й сама Жанна змінилася. Вона не нервувала, не плакала. Навпаки, якось розцвіла. І треба ж такому статися, у тому відрядженні познайомилася з Олексієм, який щойно повернувся із військової служби за кордоном. Між ними виникла симпатія, але на глибші стосунки Жанна поки не наважувалася. Розказала про себе все як є.
Олексій часто дзвонив. Жанна зовсім не приховувала від чоловіка, що це її залицяльник. Хоч і зверхньо цього не демонструвала. А Вадим тим часом приник, більше нікуди не зникав. А коли йому подзвонили увечері, як звичайно, знову сказав, що це колеги, які йому обридли.
Жанна несподівано взяла трубку і почула: «Вадим, ну де ти, ну скільки можна? Вже кілька місяців від тебе нічого не чути!». «Тому що Вадим одружений, – спокійно відповіла Жанна. – А ви хто така будете?». «Ой, це ти, – не розгубилася дівчина. – Та він казав, що ти йому не цікава. Могла й сама це давно зрозуміти. На себе подивися. Хіба ти йому потрібна?». «Ага, я тебе все життя шукав, нарешті я тебе знайшов і тому подібне?» – зі сміхом перепитала Жанна. – Слухай, забирай його собі, сьогодні ж! Тільки якщо пожалкуєш, назад не повертай».
Зараз Жанна живе разом з Олексієм. Правда, Вадим їй дзвонить досі. Каже, що вона перевернула його життя, що він її любить, що не може без неї. Але Жанна відповідає, що він теж перевернув її життя. Вона зрозуміла, що деякі речі сприймала зовсім поверхово. За це й поплатилася. Тому Вадим їй і зустрівся. Бо вона раніше хотіла чогось дуже красивого, якоїсь там неймовірної романтики замість справжнього. А вечір у подружньому колі може бути насправді цікавішим і яскравішим, ніж вечеря у ресторані. Тож хай Вадим почне своє життя спочатку з кимсь іншим.
Це звичайна людська історія. Але сподіваюся, що вона допоможе багатьом. Адже жінки часто, коли чують про зраду чоловіка, закриваються в собі, занедбують себе, марніють. Їх принижують, а вони це сприймають як належне. Їм недодають любові, а вони готові жити на ті крихти, тільки б не втратити і того дріб’язку.
Треба піти назустріч проблемі, а не відвертатися від неї все життя. Адже Жанна теж дуже страждала. І не так легко їй давалася така поведінка із тим, кого вона справді любила. Але та радість, яку вона старалася видобути із себе, не тільки врятувала її, а й допомогла знайти згодом своє справжнє щастя.
Шукайте деталі в групі Facebook