Путін б’є ракетами по Україні з двох причин
Генерал Романенко: Путін б’є ракетами по Україні з двох причин, Захід годує ЗСУ чайними ложками. Інтерв’ю
Інтенсивні ракетні обстріли російськими окупантами українських міст мають дві цілі. Це спроба зламати дух українців та натиснути на Захід. Мета Кремля – змусити Київ піти на мирну угоду та визнати російськими 20% окупованої української землі.
Західним союзникам України необхідно припинити “годувати” наші Збройні сили “чайними ложками”. Військова допомога має бути потужною та швидкою. Європі необхідно усвідомити: якщо Україна не зупинить главу Кремля Володимира Путіна, той піде далі.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– В останні дні ворог вдарив ракетами одночасно в кількох напрямках. Із чим це пов’язано? Ворог змінює тактику?
– Ворог посилює тиск. Його завдання ділиться на два підзавдання: зовнішнє – щодо союзників України, внутрішнє – щодо керівництва та громадян України.
Щодо внутрішньої складової, то це морально-психологічний вплив на українських громадян, щоб зламати їхній дух, щоб змусити суспільство тиснути на владу та переходити до капітулянтських переговорів. На таких переговорах РФ хоче легітимувати захоплення 20% території України. Це також удари по об’єктах в Україні – військових, інфраструктурних і цивільних.
Зовнішній вплив. Ми знаємо, що в ці дні проходив саміт “Великої сімки”, саміт НАТО, тому Путін мав завдання показати: “Я сильний, у мене є можливості, і я здатен ними скористатися. Робіть висновки, тисніть на Україну й ухвалюйте правильні рішення”.
– Як може бути залучена Білорусь?
– Путін має намір залучити північний фронт – Білорусь. Напевно, він хотів би, щоб білоруська армія була залучена до сухопутних операцій, але Лукашенко, схоже, вкотре не погодився на це.
Білорусь може надати своє озброєння, танки, боєприпаси, які підуть залізничними коліями для зміцнення Росії. Можливо, білорусам умовно передадуть “Іскандери”, але при цьому розрахунки залишаться російськими. Щодо ядерної зброї – велике питання.
Але ударну авіацію Білорусі можуть застосувати проти України, щоб хоча б так залучити країну до війни. Наскільки це реалізується – подивимося, але озброєння залізницею вже поїхало до Росії, щоб зміцнювати її армію.
– Нещодавно у генштабі РФ знову зробили кадрові перестановки. Яка причина?
– Так, змінився командувач угруповання російських збройних сил в Україні. Дворникова “пішли”, прийшов наступний, Суровікін. Але він сповідує ті ж підходи. Якщо Дворников – це “сирійський м’ясник”, який знищував міста в Сирії, то Суровікін – прихильник масованих ударів ракетними установками.
Але хрін від редьки не солодший. Від зміни місць доданків сума не змінюється.
– Що сьогодні є найважливішим фактором для перемоги України?
– Міністр оборони Резніков назвав першою умовою посилення санкцій, а другою – надання Україні системи ПРО та ППО. Але я поміняв би місцями ці пункти. Про це, зокрема, говорив президент на саміті G7.
Насамперед, необхідно закрити небо власними засобами. Хто хоче взяти участь – будь ласка. Насамперед, це ППО та ПРО. Можливо, нарешті нам дадуть норвезько-американські зенітні ракетні комплекси з протиракетними можливостями. Це те, що потрібно прямо зараз.
Санкції теж важливі, але вони діятимуть за місяці та роки.
– Що в ситуації, яка склалася, необхідно найбільше в контексті західної допомоги?
– Нашим західним союзникам необхідно припинити годувати Україну чайними ложками. Це дозоване надання сучасної зброї має припинитись.
“Рамштайн-1” був три місяці тому, але суттєвих змін щодо постачання досі не відбулося, хоча й було сформульовано нове завдання: послабити російську державу до такого рівня, щоб вона не могла проводити агресивні дії.
Але щодо постачань – вони не виконали завдання нашої попередньої оборонної операції, потенціали Збройних сил України та армії РФ не вирівняні, а це необхідно зробити для того, щоб зупинити просування противника по нашій землі.
Не виконавши перше завдання через такі поставки, до другого завдання переходити взагалі не можна з погляду об’єктивних законів ведення війни.
Я розумію, що Захід знову боїться ескалації. Путін тисне, він використовує слабкі місця західних лідерів, їхню нерішучість, їхню невиразність. Але повчати їх треба дуже просто: якщо Україна програє, Путін не зупиниться, він піде далі.
Захід уже здавав Грузію 2008 року, Україну 2014-го – і це обернулося новою війною. Питання лише у часі. Путін усе одно йтиме далі, якщо не допомогти Україні. Сьогодні це не просто кордон України, це кордон європейської та світової співдружності.
Щоб цій співдружності встояти, треба допомагати своєму форпосту – не формально, не чайними ложками. Чайними ложками хай п’ють чай та каву. А нам потрібна допомога великими ополониками – сучасні озброєння та техніка.
Шукайте деталі в групі Facebook