Здається… Іноді здається, що біле – це сліпуче біле, і його ні з чим не сплутаєш. А чорне… Це ж не синє і не червоне, це ж відразу зрозуміло – ось чорне. З добром і злом, ми думаємо, справа йде так само… А між ними тонка, дуже тонка грань.
Ось, наприклад, чесність… Похвальна якість. Благо навіть. Це ж сміливість – бути чесним. І така тонка грань… Подивився за неї – бездушність і егоїзм. «Ти не жіночна» або «ти ні на що не здатний» – це не чесність, це маніпуляції, мета яких – знищити самооцінку партнера.
Або любов… «Я люблю» – світле, творче почуття. Відчуття великого світу і безкорисливої віддачі. І тонка грань… «Я ж тебе люблю», тому можу сказати те, що заподіє бiль. Можу зробити все, що ця фраза виправдає. Можу вирішити, що ти повинен, тому що я люблю.
Турбота… Коли її немає, це дуже відчувається. Вона приємна самим фактом, що інший дорослий для тебе щось робить… Тонка грань… А за нею – опіка і контроль. Задуха.
Прийняття… Прекрасне світовідчуття. Широке, вільне від упереджень сприйняття іншої людини. Тонка невидима грань… І – байдужість. Будь будь-яким, тому що мені все одно.
Безоцінкове судження про світ… Ідеал. Вершина духовного зростання. Але як тільки вирішив, що ти вже там, то переступив тонку грань, за якою – оцінка іншого: «Ну, чому ти не можеш ставитися до світу без лекал своїх переконань?».
Між хорошим і поганим, світлом і тінню немає прірви. Навіть розділової лінії немає. Тільки тонка прозора грань. Проникна. Прохідна. Бах! – і ти вже по іншу сторону, а свідомістю і відстежити не встиг.
«Диявол починається з піни на губах ангела, що бореться за справедливість» (Торнтон Уайлдер).
Автор – Лілія Ахремчик
Шукайте деталі в групі Facebook