Кохання до жінки – це набута спорідненість. Кажу від імені чоловіка, але навпаки працює точно так само.
По суті, це надприродно, це чудо: двоє, не пов’язані кpoвними узами, стають рідними людьми. Ріднішими найближчої рідні.
Любов до жінки – серйозний вибір, один з головних в долі. Це якщо б було дозволено вибирати собі матір. Людину, з якою ви станете однієї кpoві, як шепотів Мауглі, присягаючи джунглям.
Зараз так любити майже не вміють. Не вміють, тому що це треба вміти. Тому що любов – не еманація, не рефлекс, не слиновиділення. Любов – це вміння, майстерність, можливо, найважливішf в житті. Зараз все стає пластиковим, одноразовим. Одноразові почуття для одноразових життів.
Girlfriend. Boyfriend. Велика англійська мова, яка ніколи не помиляється в тому, що вона іменує. Дівчинка-друг. Хлопець-друг. Друг, приятель – це, звичайно, теж серйозно, але жодного разу не доленосно. Ніяка не присяга, не батьківщина, не сіамські близнюки. Наприклад, друзі не зобов’язані бути разом на пласі, куди один за одним піднімаються люблячі.
Один мій приятель звик жартівливо повторювати, коли його дружина прилюдно скаржиться на брак у них iнтuмних відносин (теж жарт як би): «Катька (ім’я його дружини) мені друг, а я з друзями не cnлю».
По суті точно, тільки навпаки. Girlfriend – це такий друг у спідниці, з яким можна сnaти. Тобто чисто функціонально більш просунутий друг, ніж друг-чоловік, з яким тільки nиво пити. Але з друзями від нас не вимагається відповідати за спорідненість. Хіба мало з ким ми в житті дружили. Давайте ще дитячий сад згадаємо, де вони, всі ці наші інфернальні дитсадкові друзі?
Інша річ дружина. Зовсім інша. У тій же великій англійській – wife. Якась найпростіша, що не розкладається на фонеми сутність.
Дружина – це коли твоя любов говорить жінці: ти моя батьківщина. У цієї батьківщини можуть бути похилені паркани, місцями непрохідні дороги, часто взагалі з’їхав дах і п’є родич дядя Коля через будинок, але все одно – похилена, непрохідна, з питущими родичами ти – моя батьківщина.
Хтось, можливо, дивується, чому я в своїх мініатюрах не називаю дружину по імені. Вважаю зайвим. Для мене дружина – це вже власна назва.
Тому завжди, якщо ми говоримо про любов, яка заслужила спорідненість, розставання таких двох – це смepть за життя. Смepть твого другa, рідного, близького. Втрата, непоправна подвійно від того, що друг – живий.
На жаль, не менше, ніж смepть. Ніколи не менше. Це ті, гьолфренди і бойфренди, щаслива плем’я, в будь-який момент можуть легко викинути одноразову тарілку своїх неглибоких почуттів.
А за любов завжди доводиться вмuрати.
Шукайте деталі в групі Facebook