З жaxом і сумом спостерігаю, як свято Покрова, яке історично – день УПА, а указом Президента нині – День захисників вітчизни, перетворюються в головах багатьох в “чоловічий день”, коли потрібно “привітати хлопчиків”.
В реально воюючій країні.
Де “захисники вітчизни» – не формальність, і не порожній звук, а реальні люди, які вмиpaють за те, щоб ми жили.
Де в ЗСУ служать 55 тисяч жінок, з яких 25 тисяч – контрактники, три тисячі – офіцери.
Де на параді йшов об’єднаний жіночий батальйон.
У цій країні День захисників вітчизни все одно намагаються перетворити на привід “привітати хлопчиків”.
Скажіть, це що, на рівні ДНК?
Автор – Катерина Венжик
Шукайте деталі в групі Facebook