Уявіть собі історію: у французькому місті Ам’єні проживає поважна родина: татко – професор неврології, матуся – доктор медичних наук, вони виховують двох синів і доньку. З-поміж трьох дітей особливо обдарованим видається Еммануель, пише expres
Він пише вірші та оповідання, друкується в місцевих журналах, виграє престижний конкурс для школярів із французької мови. Аж тут якоїсь миті 16-річного юнака наче підмінили.
Він став неуважним, увесь час наче літає у хмарах. І до пізнього вечора пропадає у квартирі своєї однокласниці Лоранс Троньє.
“Любов…” – здогадуються батьки. “Лоранс – гарна дівчинка, синку, – пробує відверто поговорити з Еммануелем батько. – Але тепер ти мусиш зосередитись на навчанні. Перед тобою відкриваються великі можливості, і ти не можеш марнувати часу.
А юнацьке кохання коротке, воно мине дуже швидко”. Але Еммануель сміливо дивиться в очі татусеві і каже: “До чого тут Лоранс? Я люблю не свою однокласницю, а її матір, Бріжит. Мені байдуже, що ця жінка старша від мене на 25 років. Мене не обходить, що вона заміжня і виховує трьох дітей. І коли я стану повнолітнім, то обов’язково одружуся з нею, ось побачиш.
Я упевнений, що Бріжит кохає мене також”. Еммануель ніколи не вмів брехати… І от як реагувати батькові на таке зізнання? Сміятися чи плакати? На перший погляд, нічого серйозного у словах сина немає. Ну хто ж із хлопчиків-підлітків не закохується у старших жінок, у ту ж таки Моніку Белуччі чи Ізабель Аджані…
(з дочкою)
У кожного покоління – свої с….с-символи. І Жан-Мішель Макрон розумів це дуже добре. Але біда у тому, що Бріжит Троньє – не якась там кралечка з обкладинки журналу, який тримає під подушкою майже кожен юнак. Вона – цілком реальна, а не екранна жінка. І бачиться із нею Еммануель щодня, адже Бріжит викладає у його класі французську мову.
Що ж робити? З одного боку, мадам Троньє гарно впливає на сина. Це вона підготувала його до конкурсу. Вона відкрила в Еммануелеві талант поета і додала йому впевненості у власних силах. А з другого… Невже старша на чверть століття жіночка таки звабила їхнього хлопчика? А що, як Еммануель і справді втратить розум та одружиться з нею? Яка ганьба перед людьми! Треба рятувати свою дитину!
Жан-Мiшель навiть викликав Брiжит на вiдверту розмову. I все допитувався, чи є мiж нею та його сином i….ний зв’язок. Мадам Троньє спалахнула вiд гнiву й попросила мсьє Макрона бути обережним у його припущеннях. Але на прохання триматися як найдалi вiд його сина, принаймнi допоки тому не виповниться 21 рiк, несподiвано вiдповiла: “А от цього вам пообiцяти не можу. Це не ваша справа”.
Якомога далi вiд грiха, Макрони змусили Еммануеля останнi два роки школи провчитися в Парижi. “Я повернуся, i ми одружимось”, – сказав вiн на прощання Брiжит. Вона лише посмiялась з його слiв. “Я розумiю моїх батькiв i, мабуть, повiвся б так само на їхньому мiсцi, – скаже через двадцять рокiв Еммануель Макрон журналiстцi Енн Фулдi, яка писатиме про нього книжку “Такий досконалий юнак”.
– Але я любив Брiжит i вже тодi розумiв, що не хочу бути з iншою. Нiколи не захочу. Вона знала мене, як нiхто iнший. Ми могли говорити годинами, а якось навiть написали спiльний сценарiй для шкiльної вистави. Працювалося з нею так легко, зi справжньою творчою насолодою. Ми увесь час смiялися i були обоє щасливi як малi дiти…”
Хлопець виправдав батьковi сподiвання i досяг навiть бiльшого, нiж професор чекав вiд сина. Здобув фах економiста та фiлософа, встиг попрацювати i в адмiнiстрацiї президента Олланда, і в компанiї Ротшильда, очолив мiнiстерство економiки та промисловостi.
Вiн навiть прославився на весь свiт завдяки своєму “Закону Макрона”, який прийняли у Францiї 2015 року, що надало другого дихання економiцi країни. Але й вiд свого щастя Еммануель не вiдмовився.
(Бріджит Троньє в молодості)
Вiдколи поїхав з дому, не переставав спiлкуватися з колишньою вчителькою. Спочатку вони листувалися, потiм були телефоннi дзвiнки та смс-повiдомлення, короткi зустрiчi…
А у 2007-му, пiсля розлучення Брiжит з першим чоловiком, 29-рiчний наречений повiв свою 54-рiчну кохану пiд вiнець.
Нинi вона вже не вчителює, а працює в командi чоловiка. I, як багато рокiв тому, пiдтримує його iдеї та, мабуть, дає не одну мудру пораду. А ще залюбки бавиться з онуками, котрих у неї аж семеро.
“Я люблю їх усiх як рiдних, – стверджує Макрон. – I дарма, що в нас iз Брiжит нiколи не буде своїх дiтей, для мене любов до цiєї жiнки важливiша за бiологiчне батькiвство”. I нехай злi язики вишукують у їхнiх стосунках червоточини. Нехай нагороджують їхнє кохання епiтетами “едiпiв шлюб” чи “геронтофiльна любов”, як це не раз робили деякi психологи та журналiсти. Нехай поширюють чутки про те, що цей шлюб базується зовсiм не на любовi, а на банальному пiарi.
Еммануель i Брiжит лише смiються з цього. Вони знають, що заслужили своє щастя. I байдуже, що про них думають iншi.
Шукайте деталі в групі Facebook