Не варто вважати вчителя суперкомп’ютером, який на всі питання видає правильні відповіді.
Вчителька Надія Азарова поділилася на своїй сторінці у фейсбуці відвертою розповіддю:
Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей, – бідкається педагогиня. – Буквально. І я не тільки про учнів.Ти усвідомлюєш це в перший же рік практики. Правильні відповіді – твоє все. Сучасному вчителю їх краще завчити і довести до автоматизму.
На запитання: «Як Ви справляєтесь з ними?» потрібно відповідати: «Головне – зуміти зацікавити».
Якщо запитають: «Як витримуєте цей галас?», просто знизуйте плечима і посміхайтесь.
Коли мама неконтрольованої дитини запитує про її успіхи, почніть з хорошого і завершіть фразою: «Ми над цим працюємо».
Це єдиний вихід. Швидше за все, будь-який ваш конструктив буде безсилим проти авторитетного вироку: «Ви просто не вмієте зацікавити».
Набагато ергономічніше одразу визнати всю свою «провину» і пообіцяти виправитись, ніж намагатись щось донести. Відколи в батьків з’явились групи у вайбері, Ви безсилі.
Пані Надія зізнається: все що залишається вчительці – вивчити правильні відповіді. Бо насправді, всім потрібна правильна вчителька, точна і безвідмовна, «як бритва BIC, якої вистачає рівно на 9 місяців. Ти відчуваєш це щохвилини, бо знаходишся під прицілом завжди: у школі, у магазині, в Інстаграмі».
Ти нікому нічого не поясниш, змирись, – із сарказмом пише освітянка. – Просто з часом вивчиш правильні відповіді, навчишся менше озвучувати і подумки почнеш комплексувати, порівнюючи реальність з такими ж правильними відповідями інших таких же, як і ти. Або зачерствієш, як загублений під диваном окраєць хліба. То неправильно, але то рятує від інфаркту в 33.
Але, якщо колись ти втомишся бути «правильною» і наважишся бути звичайною людиною зі слабкостями і чесними відповідями, то ось тобі я. Можеш послухати мої відповіді.
Щодня я навчаю дітей і дорослих, – продовжує пані Надія. – Завжди є відсоток дітей, які радіють тому, що я захворіла і не прийшла. Частина ненавидить мене просто тому, що я вчителька, і на уроці не можна дограти улюблену гру на айфоні. Є діти, які перешіптуються про мій дешевий смартфон. Я все чую.
Є ті, хто просто хоче моєї уваги і через те перетворює уроки на біг з перешкодами для улюбленої вчительки. Я все розумію, але моєї уваги завжди буде недостатньо. Бо дитина неймовірно самотня і не хоче ні з ким мене ділити, а я втиснута в програму і план уроку.
Тому налагодити з дитиною контакт – мало. Вона буде ревнувати до всіх, кому потисну руку. Одна така дитина може звести нанівець усі геніальні плани уроків. Вона не винна, я теж, але відповідатиму я.
Ніхто не зрозуміє. Я вигораю. Часто. Я іноді передчасно здаюсь і лиш тоді дізнаюсь, що дитині мене страшенно бракує. То теж боляче.
Я дуже часто п’ю знеболювальне, бо шум і натовп вичавлює мене, як губку. Але то лише мої проблеми. Діти не мусять бути тихими заради мене. Не вони мене обрали, а я їх.
А ще я вчусь давати менше «правильних» відповідей. То найважче. Але тоді і дитячі «неправильні» відповіді сприймаються інакше, – впевнена вчителька Надія Азарова.
Шукайте деталі в групі Facebook