Чому вагітність вважається перешкодою до шлюбу?

Запитання:
— Не секрет, що існують випадки, коли наречені живуть разом до шлюбу. Інколи молоді вагітніють і тоді приходять до церкви, щоби одружитися. Чому за Канонічним правом вагітність вважається перешкодою до подружжя? Таким чином немовби знімається обов’язок за майбутню дитину з чоловіка?

На запитання відповідає отець Павло Гончарук, експерт у галузі канонічного права, захисник подружнього вузла в суді Кам’янець-Подільської дієцезії:

— Це якась патологія, яка існує не лише у нас, але також і за кордоном. Вагітність узагалі не може бути причиною шлюбу, тому що причиною шлюбу є любов, любов чоловіка і жінки, оскільки метою подружнього життя, яку визначає канонічне право, є спільнота двох осіб. Любов, тобто єдність і народжування дітей. Єдність, яка має в собі досить глибокий зміст: любити одне одного, турбуватися одне про одного. Любов проявляється в тому, щоби піклуватися про спасіння, тобто про всі аспекти життя. І потім плодом цього, але також і завданням, метою подружнього життя є народження і виховання дітей. А коли хтось приходить, бо «залетіла» і це потрібно якось узаконити, коли береться під увагу, «що люди скажуть», «щоби люди не подумали, що дитина зачалась поза шлюбом» — тоді абсолютно інша мета переслідується. Отже, це неправильно, це перше.

Друге. Співжиття перед одруженням — це ознака незрілості, тому що любов вимагає вільності. Вільність — це самопосідати, тобто володіти собою, панувати над собою, керувати собою. Я завжди подружжям наводжу у приклад вершника. Вершник — це розум, вуздечка — це сила волі, кінь — це почуття емоції, тіло, похоті. І образ вільної людини — це тоді, коли вершник керує конем. Образ невільної людини — це тоді, коли кінь керує вершником. Раб — це коли кінь керує вершником, коли почуття, похоті, весь цей вогонь, який є в людині, перевершує розум розуміння і відбуваються ці стосунки. А раб любити не може, тому що раб не може вибирати. І якщо все так починається, то це загроза того, що буде потім важко любити. Це не означає вироку, але це величезна загроза. Тоді людина намагається якось усе виправдати і починає жити в брехні. Тобто все починається від брехні. Це друге.

І третє. Ти не знаєш, чи він буде твоїм чоловіком, чи вона буде твоєю дружиною. Тобто ти свого роду ризикуєш. Уявіть собі, що хтось лягає на операційний стіл, а лікар повідомляє: «Знаєш, я спробую, але всі ті, кого я оперував, тобі, на жаль, нічого не можуть сказати, бо вони померли». Тобто всі мої зв’язки, які в мене були, завершилися тим, що ми розстались… Не означає, якщо там уже в когось сталося, то це вже все, вирок, кінець. Люди змінюються, але це неправильно; тим більше є Божа заповідь, що не будеш дивитися з пожадливістю на чужу жінку. Якщо вона не є твоєю жінкою, тобто нема шлюбу, то вона чужа жінка. До моменту, доки ви не зв’язані Божим благословенням і шлюбом, ви — чужі люди, і тому це перелюб.

Щодо нешлюбної вагітності. Причиною шлюбу має бути любов одне до одного і бажання жити разом ціле життя. Шлюб — це спільнота чоловіка і жінки на ціле життя, де мають піклуватися одне про одного, і з цього подружжя мають народитися діти. Причина шлюбу — бажання створити подружжя. Натомість коли вже з’являється дитина, тобто вагітність, це вже своєрідний примус: страх перед батьками чи страх перед родичами, чи встид прямий або опосередкований.

Якщо чоловік є чоловіком, то він буде свідомий свого обов’язку перед дитиною. Відповідальність перед дитиною виникає не після того вже, коли вона зачалася. Відповідальність з’являється раніше: коли він знає, що з цього може народитися дитина. Ну хіба хтось не знає, що з цього родяться діти? Відповідальність завжди розпочинається заздалегідь. Не тоді я відповідальний, коли розбив автомобіль «по-п’яному», але моя відповідальність розпочинається тоді, коли я сідав за стіл, бачив алкогольні напої, знав, що буду їхати автомобілем і взяв склянку, і подумав, що це тільки трошки. Ось тут розпочинається відповідальність. Те саме стосується відповідальності за дитину: вона з’являється у той момент, коли коли чоловік чи жінка наважуються на співжиття. А коли вже є вагітність — це вже обов’язок чоловіка, батька піклуватися про свою дитину.
Джерело: CREDO