“У мене багаж важкий, а ти струнка – вилізеш на верхню полицю!” – заявила мені жіночка, зайнявши мою полицю

Так вийшло, що в поїзді за все своє життя я їздила дуже мало. Буквально пару раз, і завжди в купе. Зазвичай подорожувала літаком або на машині (якщо недалеко). Але історії про жaхливих попутників часто потрапляли на очі. Чесно кажучи, більшу частину з них я вважала вигадкою. Або просто дуже рідкісним явищем. Поки сама не опинилася в вагоні з нестерпною жінкою.

За матеріалами – Пошепки.

Провести в дорозі мені треба було трохи більше доби — я поїхала до далеких літніх родичів. Вони попросили привезти з великого міста досить великий список гостинців: місцевих ласощів, чурчхели, пару пляшок вuна, абхазький мед… А по дорозі забрати велику сумку з речами від їх доброї знайомої. Сама я поїхала з рюкзаком і дорожньою сумкою. В результаті речей виявилося дуже багато.

Чоловік пішов проводжати мене. Заходимо ми в купе з усіма речами, а нас чекає сюрприз — моє місце зайняте. Огрядна жінка села вже постелила білизну на мою нижню полицю. Жінка на наше прохання звільнити місце як ні в чому не бувало відповідає:

«Дівчино, та як я свою ношу на верхню полицю підніму? А Ви он яка струнка! Вам туди залізти раз плюнути! Доведеться Вам там їхати!».

Я почала пояснювати жінці, що заплатила за нижню полицю на 500 грн. більше. І хочу перебувати на своєму законному місці. В результаті жінка поступилася місцем тільки після прохання начальника поїзда. А весь нижній відсік виявився зайнятий її валізами. В результаті половину її речей мій чоловік підняв на верхній відсік. Тому що мої речі складати було нікуди.

Але найвеселіше тільки почалося. Спочатку жінка почала поливати всю полицю і половину купе антиcептиком і освіжувачем повітря. Я і бабуся з нижньої полиці почали зaдихатися. Пізніше вона через кожні півгодини з гуркотом спускалася вниз і в наказовому тоні просила мене встати, тому що їй з валізи під моєю полицею терміново потрібно було дістати важливі речі. І її ноша, схоже, не сильно їй заважала. Позлити хотілося сильніше.

Півночі жінка дивилася дуже голосно серіал на планшеті, а другу половину голосно хропіла. З ранку розмовляла по телефону про те, яка на нижній полиці безсоромна дівка — не поступилися їй, бідоласі, полицею.

І тільки після сніданку вона, зморена нічними витівками, заснула. Втіхою став резуьтат безсонної ночі – жіночка настільки міцно спала, що проїхала свою зупинку і мусила виходити на наступній, через багато кілометрів. Хоч це нас з бабусею, що спостерігала за цим усім, потішило!