Злітали на відпочинок, називається. Додому повертаємося – а там люди чужі. Чоловікова мамєнька постаралася

Злітали на відпочинок, називається. Додому повертаємося – а там люди чужі:

– Ми за цю квартиру за 3 місяці вперед заплатили, нікуди не поїдемо. Спочатку гроші нам поверніть.

Чоловік, недалекого розуму людина, дав ключі своїй гаряче улюбленій мамусі, квіточки поливати. Не сусідці, як я просила, а свекрусі, яка живе на іншому кінці міста і постійно прибідняється, що вічно хвoра шкульгаючи.

Стали мешканцям поліцією погpoжувати – ті у відповідь:

– А ми знали, що це не її квартира? Ми на жінку, що нам квартиру здала, заяву напишемо, що вона шахpaйка. І знайти її неважко буде – колишня колега у родичів, вони нам і розповіли, що квартира здається.

Чоловік в пaніці – як так, маманька під сyд? Вже не знаю, яким дивом він мене умовив нікуди не звертатися. Свекруха не переживала взагалі – вона впевнена, що син її не дозволить своїй гaдині-дружині власну матір здати.

А жити нам було більше ніде – у нас немає ще однієї квартири, спеціально для такого випадку. Гаразд, друзі дали притулок на деньок. У них – сім’я, діти. І я подумала – що це ми їх обмежувати будемо? Скомандувала чоловікові:

– Збирайся, поїхали до твоєї матері жити!

– Ти що, вона нас не пустить. Вірніше – тебе не пустить, мені-то зрадіє. Не поїдемо ми до неї. Може, знімемо що-небудь? Квартирантів туди переселимо і додому повернемося, а?

Чудово мужик придумав: віддати купу грошей чужим дядькам і тіткам, щоб повернутися у власну квартиру. Ні вже, дорогий. Дружина сказала до мами – значить до мами!

Свекруха відкрила нам двері і пустила в квартиру:

– Чого треба?

– Як це чого треба? Нашу квартиру Ви здали, де ми, на Вашу думку, жити повинні? У Вас і розташуємося. – я пройшла повз очманілу свекруху в квартиру. – Діра звичайно, але нічого – ми ненадовго.

– Це ти винна, що мій син мені гроші не дає! А мені потрібні гроші! Не будь ти такою жадібною, я ніколи б так не вчинила! – почала кричати мати чоловіка. – Забирайтеся з моєї квартири, негайно!

– Добре. Але піду я звідси прямо в поліцію. І розбирайтеся зі своїми незаконними орендарями самі! – заявила я, не звертаючи уваги на збентеженого чоловіка. – Пішли, дорогий, додому. Зараз з поліцією мешканців виселимо.

– Залишайтеся. – процідила свекруха крізь зуби.

«Залишимося, не переживайте!» – таргани в моїй голові радісно потирали ручки.

Прокинулася я в 7 ранку, спеціально завела будильник раніше: давно хотіла ранок починається з зарядки, але якось все відкладала. А тут – нове місце, можна сказати – нове життя. Я вийшла в зал, включила музику подинамічніше і почала махати ногами і робити нахили.

– Ти що, зовсім здуріла? Ти час бачила? – зло шипіла на мене свекруха, яка прокинулася від музики.

– А Ви що, ще спите? Зазвичай саме в цей час Ви телефонуєте своєму синові, дізнатися чим він буде снідати. Проспали сьогодні, так? Бачите, яка я молодець – Вас розбудила! – хвалькувато оголосила я сонній жінці.

Вона пробурчала собі щось під ніс і пішла у ванну.

Свекровкину яєчню, апетитно скворчащу на сковорідці, я поцупила без найменших докорів сумління. З урахуванням суми, отриманої свекрухою за нашу з чоловіком квартиру, я нахабно розраховувала на повний пансіон. Не мені ж її годувати, я у неї нічого не здавала.

– Сину, твоя дружина мене об’їла! Я не хочу бачити її в своєму будинку! Зроби що-небудь, ти ж чоловік! – крики свекрухи лунали на весь будинок.

Дивна вона жінка: спершу виховала мого чоловіка, як бабу, а тепер – «ти ж чоловік!» І взагалі, ніби це я хочу кожен день споглядати її фізіономію. Сама винна, нічого чужим майном розпоряджатися! Або, може, я повинна викинути купу грошей на оренду, при наявності своєї квартири? О, ідея!

– Шановна Мамуля, Ви завжди можете оплатити своїм мешканцям іншу квартиру, і ми мирно відбудемо додому. До речі, з Вас потім оплата клінінгу та відшкодування збитків, завданих сторонніми людьми вмісту нашої квартири. Дякую за сніданок, я на роботу.

Чоловікові добре – у нього відпустка ще не закінчився, а мене з роботи відпустили всього на 2 тижні.

Увечері мене чекав дуже прохолодний прийом. З великим невдоволенням, свекруха віддала нам гроші, отримані нею за нашу квартиру:

– Там 2 тисяч не вистачає, самі додасте. І забирайтеся геть з мого дому! І щоб ноги твоєї, безсоромна хамка, тут більше не було!

– Ну що ж Ви! У Вас вдома так добре, що зовсім не хочеться нікуди їхати! – я обдарувала свекруху променистою усмішкою і повернулася до чоловіка. – Дорогий, а давай і далі здавати нашу квартиру і переїдемо до твоєї мами назовсім!

Чоловік схопив гроші, попрощався з мамою і схопив мене, прошипів мені на вухо:

– Вистачить блазнювати. Гроші нам повернули, поїхали людей виселяти.

Квартирантів ми вигнали, квартиру відмили. Шкода трохи навіть: я б із задоволенням ще пару деньків пограла на свекрухиних нервах.