Чому Порошенко зробив так, щоб топ-корупціонерів неможливо було посадити

В сухому залишку після 5 років невтомної боротьби влади з корупцією ми маємо безкінечний процес і жодних обіцяних результатів. Ніхто із колишніх регіоналів не поніс покарання. Навіть ті, кого затримували на очах всієї країни, ходять спокійно по вулицях, посміхаючись нам у вічі.
Хтось спокійно залишався в Україні всі 5 років, хтось зараз повертається, але прокуратура, виявляється, немає доказів їхніх злочинів.

А хтось – взагалі наростив м’язи, зомбуючи українців проросійською пропагандою, і посідає нині друге місце в рейтингах партій на наступних парламентських виборах. Те, що вони непокарані, є прямим результатом, а точніше – відсутністю результатів “надзвичайно ефективної” роботи Генпрокуратури, бо розслідування всіх цих справ всі ці роки залишалось в них.

А нинішній генпрокурор, як відомо, є креатурою президента. І за генпрокурора несуть відповідальність як попередній президент, який його призначав, так і парламент, більшість в якому маючи відповідні повноваження, його так і не звільнила.

Не краща ситуація із корупцією нинішніх, післямайданних еліт. Практично всі антикорупційні ініціативи, які запроваджували титанічними зусиллями громадянського суспільства, невеликої частини притомних посадовців і підтримки міжнародних партнерів, були знівельовані, дискредитовані або заблоковані.

НАБУ, наприклад, передало до суду майже 200 справ, але більшість із них застрягла в реформованих іменем президента Порошенка судах.

Чого далеко ходити — я запитала в прокуратури про стан десятка резонансних справ, про які ми говорили з детективами в програмі “Справа детектива” наприкінці минулого року.

На якій зараз стадії найрезонансніші справи топ-корупціонерів
• Справа по Насірову в суді вже півтора роки, там ніяк не можуть дочитати обвинувачення. Він вже і був звільнений, і поновився через суд, навіть в президенти сходити встиг, а йому все ще читають обвинувачення. 17 травня зачитали ще 8 сторінок, загалом трохи більше половини з 774.

В справі по Онищенку таки добились дозволу на заочне засудження, але попередній розгляд суд призначив в червні, аж через 4 місяці після направлення справи до суду.

• У бурштиновій справі по Розенблату і Полякову вже півроку відтоді як справу відправили до суду, а ще навіть попереднього розгляду не відбулось.

• Справа по Львівському бронетанковому, де під виглядом нових закупили старі двигуни на танки для АТО, в суді вже 9 місяців, а ще тільки оголошують обвинувальний акт.

• Справа Голови Держаудитслужби Гаврилової в суді вже більше року. За цей час вже незаконне збагачення скасували, а це одна із двох статей, за якими вона обвинувачується. Чекають поки КСУ і другу статтю, по брехні в декларації, скасує?

• Справа “Кіотських грошей”, де намагались розікрасти півмільярда гривень, взагалі в суді вже 2 роки – вже ті врятовані півмільярда в іншому місці хотіли розікрасти, і нове провадження відкрито, а суд все розглядає.

Оці всі справи, що тягнулись роками в судах, тепер мають бути передані до Антикорупційного суду. Те, що розгляд цих справ тепер розпочнеться судом, до якого є довіра, звісно, добре. Але за законом після передачі розгляд всіх цих справ має почати спочатку. І на скільки це розтягнеться – невідомо.

А міг би цей суд вже два роки як працювати – якби президент Порошенко не блокував його створення. Це ж ясно як божий день, що його завдання було втягнути нас в безкінечний процес, який ніколи б не дав результату, який хоч якимось чином міг нашкодити його бізнес-партнерам у владі.