Я народилась внаслідок аборту

Джанна Дженсен виступає у Квінс Холл, Мельбурн.… Я всиновлена. Моїй біологічної матері було 17, як і моєму біологічному батькові.

Моя мати вирішила піти в «Planned Parenthood» (Плановане Батьківство) – найбільший абортарій, на сьомому з половиною місяці вагітності, і їй порадили зробити сольовий аборт на пізньому терміні.

Сольовий розчин вводиться в утробу матері, дитина ковтає розчин, розчин випалює дитину зсередини і зовні, і мати повинна народити мертву дитину протягом 24 годин.

На загальний подив я народилася не мертвою, а живою. 6 квітня 1977 в клініці Лос-Анджелеса. Найфантастичніше те, що лікар-аборціоніст не заступив ще на зміну, тому у нього не було навіть можливості далі здійснювати свої плани на моє життя – тобто, смерть…

Я знаю, що я перебуваю в урядовій будівлі, в чудовому будинку, і я люблю вашу країну, так само як і свою. Але я знаю, що в наш час, зовсім неполіткоректно вимовляти ім’я Ісуса Христа в місцях, подібних до цього. Неполіткоректно привносити Його ім’я в подібні збори, тому що від Його імені людям стає жахливо незручно. Але я вижила не для того, щоб всім було зручно.

Я вижила для того, щоб розбудити, щоб розбурхати. І я чудово проводжу час таким чином.…

Отже, як я вже сказала, я народилася живою через 18 годин. Я повинна була бути сліпою, я повинна була бути обпаленою, я повинна була бути мертвою, але цього не сталося.

Знаєте, було ще одне чудове свідчення – аборціоніст повинен був підписати моє свідоцтво про народження. Я знаю його ім’я. Повідомлю скептикам, які мене слухають, в моїй медичній карті вказано «народилася під час сольового аборту», можете перевірити….

Ха! Вони програли. Я збирала відомості про мого аборціоніста. Його клініки – це найбільша мережа клінік в США, їх дохід становить 70 мільйонів доларів на рік. Він говорив в одному своєму зверненні кілька років тому, що «я абортував більше мільйона немовлят і я вважаю це своєю пристрастю». Я кажу вам ці речі, тому що … Послухайте, пані та панове, ми вступаємо в цікаву битву в цьому світі, усвідомлюємо ми це чи ні. Це битва між життям і смертю. На чиєму ви боці?…

Отже, медсестра викликала швидку і відправила мене в лікарню, що саме по собі зовсім чудово.

Звичайною практикою того часу (до 2002 року в моєму регіоні) – було припиняти життя дитини, яка вижила в результаті аборту. Здавити горло, задушити, залишити вмирати чи викинути її… Але 5 серпня 2002 року Президентом Буш підписав «Акт про захист дітей, народжених живими», щоб так більше не тривало. Ви бачите, ми граємо напевно…

Я сподіваюся, що до моменту моєї смерті мене будуть ненавидіти. Щоб я змогла відчути Бога над собою і зрозуміти, що це означає – бути ненависним. Христа ненавиділи. Я не те щоб прагну бути ненависною, я знаю, що мене вже ненавидять, тому що я борюся за життя.

Я кажу: ви не зловили мене, німий голокост не переміг мене. Моя місія, пані та панове, серед багато чого іншого, наступна: втягнути людство в цю дискусію, яку ми просто забалакали, поставили на полицю, сказали, це не проблема.

Ми прибрали свої емоції, ми стали жорсткішими. Ви насправді цього хочете? Що ви готові винести і на що піти, щоб говорити правду в любові і благодаті, щоб встати, щоб хоча б захотіти бути ненависним. Хіба все в цьому світі крутиться навколо вас? Або навколо мене?…

Після всього цього мене віддали на термінове тимчасове усиновлення в будинок, де вирішили, що не дуже мене люблять. Я люблю говорити, як же ви могли мене не обожнювати з самого початку? Що не так з цими людьми? Але вони не любили мене…

Ви бачите, я була ненависна з моменту зачаття багатьма. І улюблена ще більш багатьма. Але особливо улюблена Богом. Я Його дівчинка. Не ображайте Божої дитини. У мене знак на чолі, який нагадує: будьте милі зі мною, тому що мій Батько править світом.…

Отже, мене забрали з поганого будинку, і помістили в інший будинок, прекрасний будинок, будинок Пенні. Пенні каже, що до цього часу мені було 17 місяців, в мені було 14 кг «мертвої» ваги, і в мене був діагноз, який я вважаю даром, – церебральний параліч. ЦП був безпосередньо викликаний недостатнім постачанням мозку киснем у процесі аборту…

А зараз я просто змушена сказати це: якщо аборт є одним з прав жінок, пані та панове, де були мої права в той момент? Не знайшлося жодної радикальної феміністки, яка б піднялася і заволала про те, що були порушені мої права, і що моє життя фактично приносилася в жертву в ім’я прав жінок.

Пані та панове, у мене не було б церебрального паралічу, якщо б я не пережила все це. Тому, коли я чую огидний аргумент, що повинні бути аборти, тільки лише тому, що дитина може буде інвалідом – жах наповнює моє серце.

Пані та панове, є речі, яким ви зможете навчитися тільки за допомогою більш слабких. Коли ви знищуєте слабких, програєте саме ви.

Господь подбає про слабких, але саме ви будете страждати вічно. І яка зарозумілість в тому, що так довго було аргументом те, що сильні повинні пригнічувати слабких, повинні визначати, кому жити, а кому вмирати.

Яка в цьому зарозумілість… Хіба ви не розумієте, що не можете змусити своє серце битися? Хіба ви не розумієте, що вся сила, якою ви володієте – не ваша? Це милість Господня підтримує вас, навіть якщо ви ненавидите Його.…

Отже, вони подивилися на мою дорогу Пенні і сказали: «З Джанни ніколи нічого не вийде». Такі слова завжди обнадіюють! І вона вирішила не слухати їх і займалася зі мною три рази на день, і я почала тримати голову. Їй говорили – Джанна ніколи не буде те, не буде це…

Коротше кажучи, я почала ходити до трьох з половиною років з ходунками і фіксаторами на ногах…

Я стою тут сьогодні, з легкої кульгавістю, але без фіксаторів і ходунків. Іноді я падаю граціозно, а іноді зовсім не граціозно, в залежності від ситуації. Але я вважаю все це славою Божою.

Бачите, пані та панове, я слабша ніж багато хто з вас, але це моя проповідь. І яка це мала ціна за те, щоб мати можливість благовістити світу, як я, і давати надію. Я думаю, нашому світогляду не збагнути, яким прекрасним може бути страждання. Я спеціально не шукаю страждання, але коли воно приходить, ми забуваємо, що все у владі Божій і Бог може зробити прекрасними багато сумних речей.…

Я зустрічалася зі своєю біологічною матір’ю. Я пробачила свою біологічну матір. Я християнка. Вона дуже надламана жінка. Вона прийшла на захід, який я проводила два роки тому і сказала «Здрастуйте, я ваша мати».

Це був дуже важкий день, і так, я терпіла все це, ви напевно вважаєте мене дурною, але я сиділа там і думала: «Я не належу тобі, я належу Христу. Я його дівчинка, і я його принцеса… Тому неважливо, що ти говориш у своєму гніві і надломленій безцільнійлюті, це не моє, і я не буду це нести».

Все це я говорила собі всередині … Пані та панове, у вас є шанс. На один момент, дуже коротко, я хочу звернутися до чоловіків у цій кімнаті, і зробити щось, що ніколи не робиться. Чоловіки, ви створені для величі.

Ви створені для того, щоб встати і бути чоловіками. Ви створені захищати жінок і дітей, не сидіти, склавши руки. Якщо ви знаєте, що вбивство – це злочин, невже нічого з цим не будете робити?

Ви створені не для того, щоб використовувати жінок і залишати нас самих. Ви створені бути добрими, великими, милостивими і сильними і для того, щоб постояти за щось.

Тому що, чоловіки, послухайте мене, я дуже втомилася робити вашу роботу. Жінки, ви створені не для того, щоб вас використали, ви не повинні сидіти склавши руки, не знаючи собі ціну. Ви створені для того, щоб за вас боролися. Завжди.

Отже, прийшов ваш час. Якими людьми ви хочете бути? Я вважаю – неймовірними, прекрасними. Я сподіваюся, чоловіки, що ви не вдарите в бруд обличчям.

Політикам, які мене слухають, і особливо чоловікам я б сказала наступне: ви створені для величі – геть таку політику.

Ви повинні захищати те, що правильно і добре. Така щира дівчинка постане тут і скаже: прийшов ваш час.

Якими чоловіками ви хочете бути? Одержимим своєю власною славою, чи одержимим славою Божою?

Прийшов час зайняти переможну позицію. Прийшла ваша година. Бог допоможе вам. Бог буде з вами. У вас є можливість прославити і вшанувати Бога.

Я закінчу ось чим. Деякі з вас, можливо, злегка роздратовані тим, що все, що я від вас хочу – щоб ви говорили про Бога і про Ісуса.

Але як би я могла йти накульгуючи з цього світу, і не віддати все своє серце і розум, і душу, і силу Христа, Який дав мені життя.

Тому, якщо ви вважаєте мене дурною – це ще один дорогоцінний камінь у моїй короні.

Мета мого життя тут – змусити Бога посміхнутися. Сподіваюся, що щось із сказаного мало сенс.

Це йшло від мого серця. Хай береже вас Боже благословення.