Одружуватися варто тільки тоді, коли це не потрібно

У мене є син, у мене є дочки. І мій особистий жах. Він стосується того моменту, коли моя прекрасна донечка, яку я носив на руках, якій змінював підгузки і з якою ми дивилися ввечері на вогники за вікном, одного разу приведе додому якогось, вибачте, ідіота і скаже: «Тату, тепер цей товариш буде жити з нами”.

Єдина причина одружитися
Точніше – жити з нами і ділити з нею ліжко.

Напевно, мені чомусь так здається, цей непроханий гість буде неохайним, бідним, погано вихованим, у нього буде довге нерозчесане волосся і його ставлення до моєї крихітки буде зовсім не настільки лицарським, як мені б хотілося. До того, у нього буде багато огидних побутових звичок.

Одним словом, це буде моя точна копія з різницею у віці.

І щоб трохи знизити власну тривогу, поки старшій дочці лише вісім років, щоб не купувати ще пістолет, маузер і злого собаку, я спробую сказати вголос – навіщо, власне, вона раптом захоче вийти заміж. До речі, синові, який поки що вміє тільки повзати і кусатися трьома зубами, напевне, теж не зашкодить прочитати цей потік думок років десь через -дцять.

Хоча якби мій шановний батько спробував написати для мене щось схоже – я б його, напевно, не зрозумів. Але все ж ризикну.

Почнемо з протилежного.

Які причини для того, щоб одружитися/вийти заміж абсолютно не підходять:
Несуттєва причина номер нуль.
Не треба одружуватися з кимось тому, що йому цього дуже хочеться, тому що його шкода або через будь-які інші чужі бажання. Втім, дорогі діти, я знаю, що ви не ідіоти та не буду детально розповідати, чому не варто.

Тілесний потяг
Я знаю не одну, не дві і навіть не чотири пари, які побралися, якщо уникнути зайвих висловлювань тому, що сексу захотілося, а без штампа в паспорті й обряду в храмі не дозволяли переконання або суворі батьки. Всі ці пари або розпалися, або як кажуть «дуже погано живуть».

Зрозумійте, що секс, власне, досить швидко набридає і не є призначеним для тривалого проведення часу. Ба більше, якщо він простий і природний, як обід, то він набридає ще швидше. Заради тілесних утіх можна бути разом деякий час, але не дуже довго. Якщо ж ви плануєте провести разом життя, то необхідно пошукати для цього більш серйозні причини.

Будь-які зовнішні обставини
Вік, тиск рідних і близьких, вказівки духівника, воля батьків, події, що вдало складаються, «знаки від Господа» та інша швидкоплинна марнота. Всіх цих причин не досить для шлюбу, тому що вони знімають із молодят відповідальність за їх вибір. І далі, коли стане не солодко, їм неодмінно захочеться відігратися і сховатися за непробивний мур «Я цього не вирішував, воно само склалося». Питання тільки в тому, у кого першого здадуть нерви, а погано буде обом.

До речі, шлюб «по зальоту» теж сюди належить. З тією поправкою, що погано буде вже, як мінімум, трьом.

Господарські міркування

Виходити заміж за багатія, сподіваючись на його багатство і подальше безтурботне життя – це акт купівлі/продажу, а не любові та здійснювати його не варто – деякі речі належать нам не так сильно, щоб ми могли їх продати. До такого типу речей відноситься, зокрема, наша душа, а шлюб – це здебільшого союз душ, ніж тіл. Вести спільне господарство або разом спати можуть будь-які дві людини, а бути чоловіком і дружиною двоє друзів навряд чи зуміють.

Втім, якщо ви все ж наважуєтеся на таку угоду, то її і варто оформити як угоду, з усіма ганебними деталями на зразок шлюбного контракту. В іншому випадку, у вашого контрагента надто сильна позиція як юридично, так і морально теж, що знову ж таки погано закінчиться в ситуації конфлікту.

Самотність і відчуття нереалізованості в житті
Зазвичай в такій ситуації відбувається щось протилежне «чесній угоді» і та людина, що починає такі стосунки, заздалегідь планує програти. Продаючи себе за матеріальні блага, особа намагається отримати якомога більше і оцінити себе максимально високо, бо ніч темна, дорога далека, а перспективи туманні і треба встигнути отримати свій прибуток, поки це можливо. У тому разі, якщо людину штовхає до шлюбу самотність і страх, вона не намагається отримати максимум, а «бере те, що є», тобто задовольняється мінімумом. «Вже краще так, ніж взагалі ніяк».

Не «спіймайтесь» на цей гачок.
Абищо – це не краще. До непростої ситуації, коли важко, коли болісно, коли холодні ночі та безрадісні дні, то такий союз нічого не додасть, але забере наявний мінімум свободи і сильно зменшить комфорт. А так, як таке об`єднання буде не союзом двох вільних людей, які поєдналися за взаємною згодою, а скоріше актом милосердя, що ставить партнерів в нерівне становище, то й надії на повноцінну повагу доведеться серйозно скоротити.

Одружуватися варто тільки в тому випадку, коли всі ці міркування несуттєві. Коли вогонь у тілі згас, коли ніхто ні від кого не залежить і не буде залежати матеріально, коли кожному є, в разі чого, чим зайнятися і крім шлюбу.

Простіше кажучи, на шлюб варто зважитися тільки тоді, коли це не потрібно.
Шлюб повинен бути розкішшю і примхою, забаганкою і пригодою, а не вирішенням наявних чи вигаданих проблем, окрім основної проблеми «що ми не в шлюбі».

Якщо вже двоє людей вирішили ускладнити своє життя настільки, що не просто разом оселилися, але планують жити разом все життя, то це рішення повинне бути мотивоване тільки зсередини.

До речі, врахуйте, що чоловік або дружина – це майже єдина людина за все ваше життя, яка буде з вами.

Всі інші будуть входити у ваше життя і йти з нього з тією чи іншою функцією – приятеля, колеги, товариша по чарці. Ваш контакт з усіма людьми буде обмежений, а в шлюбі доведеться мати справу з однією людиною у всій її повноті, часом не дуже привабливій.

Тому не приймайте свого рішення до того моменту, коли зрозумієте, що бачите перед собою саме людину, а не її тіло, блискучі перспективи, інтелект чи ж свій власний комфорт в її присутності.

У шлюбі, як такому взагалі немає мети, крім єдності людей – тієї загадкової єдності, яка можлива лише між чоловіком і жінкою, що є сім’єю і яка не може бути нічим заміненою.

Двоє друзів – це не шлюб і коханці – це не шлюб. І навіть друзі, які разом сплять або коханці, які ведуть спільне господарство – знову ж таки щось не те.

Тому, дорога донечко або дорогий сину (якщо ви все ж це прочитаєте), я можу дати тільки одну виразну пораду – пов’язуйте своє життя з людиною тільки тоді, коли будете хотіти саме об’єднати життя з конкретною людиною і коли це бажання буде вільним і ясним.

Або так:

Колись досить давно одна жінка запитала свого чоловіка: «Чому ти любиш мене?»

Спочатку він хотів сказати, що вона красива. Але зрозумів, що цього мало: красивих жінок навколо тисячі. Потім хотів сказати, що це тому, що вона любить його, але і цього виявилося недостатньо – не тільки ця жінка любила цього чоловіка.

Потім він намагався роздумати про розум і про почуття гумору, і про смачні борщі – але борщ в ресторані був ще смачнішим, а розумними іронічними співрозмовниками в той час можна було греблю гатити – стільки їх розплодилося. І навіть думки про те, як йому добре з нею, виявилися неповною правдою – зрештою, завжди можна знайти в житті сильніше задоволення. Тим більше не допомогли і слова про те, що без неї погано.

І залишилося тільки одне.

Він відповів: «Тому що ти – це ти».
Ось коли зможете це повторити, без самообману і бажання когось втішити – напевно, варто вже і одружитися.

Втім, всі ці міркування ви, дорогі діти, ймовірно читати не будете.