Наймудріші слова про стосунки, які я читала у своєму житті!

Прочитайте ці неймовірні рядки Джебрана Халіля:
Я хотів би піклуватися про тебе, не бажаючи тебе змінити;
Любити тебе, залишаючи тебе вільною;
Приймати тебе всерйоз – ні до чого не примушуючи.
Приходити до тебе – не нав’язуючи себе.
Щось дарувати тобі – без очікування подарунка у відповідь.
Вміти прощатися з тобою – не боячись втратити тебе назавжди.
Говорити тобі про мої почуття – не перекладаючи на тебе відповідальності за них.
Ділитися з тобою знаннями – не повчаючи тебе.
Радіти тобі такому, який ти є.
Якщо і ти з такими самими почуттями зробиш крок мені назустріч – ми зможемо збагатити одне одного.

Як чудово жити так, в повній свободі і в той же час в гармонії з усіма, не скидаючи з плечей відповідальності та турботи один про одного, і це не кайдани рабства і не обмеження, що накладаються на нас, а вміння брати на себе щось більше, ніж прості функції розмноження або продовження роду.

Людські примхи нашого его, висунуті людьми щодо відношення один до одного – нікчемні й фальшиві в порівнянні зі справжньою силою, яка завжди на боці свободи і це вміння бути відповідальним за свої вчинки і за наш щосекундний, щогодинний, щоденний вибір, який ми по суті робимо постійно.

Нашими виборами і прийнятими рішеннями пронизаний і витканий весь Всесвіт, починаючи від побутових дрібниць і закінчуючи любов’ю, бо людина по суті є вибором, тим, що вона вибирає, на що зважується і які рішення вона приймає – таким чином і складається її «доля».

Свобода – це основний показник якості життя і того, чи правильно був зроблений вибір, чи правильні рішення, чи правильно живемо і розвиваємося чи неправильно.

Закон, який керує Всесвітом – це вічний розвиток, еволюція, стрибок і розкриття себе і всього, а цього не буває без свободи, і якщо ми суперечимо цій простій та вічній істині, якщо ми не служимо їй і не ведемо себе та інших до неї, то ми розвиваємо егоїзм, заохочуємо жорстокість, ображаємо себе і всю нашу реальність, відсікаючи дух від джерела і поміщаючи вічне сьогодення в надра ілюзії наших дрібних «я» – і тоді будь-які стосунки, почуття, починання, вчинки, будь-які найбільш піднесені думки і висновки стають черговою концепцією, правилом і кодексом заборон та обмежень, петлею на шиї, мертвою точкою, скупо завершеною і покараною вже за життя.

Це шлях до страждань і мук, шлях в рабство.

Ті ж, хто від роду нашого, з роду сильних – вони вільні разом, чисті та щирі один до одного, без фальші, вільні та щасливі одночасно і всюди, їм нема чого один від одного приховувати, вони нічого не соромляться, тому що в них немає брехні і помилок, немає жалю, вони блаженні і зреалізовані, так як такий союз душ уподібнюється до самого Всесвіту, живе за його законами, не суперечить йому і єдиний з природою та вічністю у всіх своїх проявах, в повноті всієї своєї природності, глибини і краси.

Такий союз непорушний, і ніхто, і ніщо не може перебігти дорогу людям, які з’єднані таким союзом! Це та якість життя, яку досвідчують справжні відьми, веди, маги, втаємничені люди, і це є те єдине, заради чого вони проявлені в світі.