Сповідь: У 16 років я нарoдила хлопчика. Через рік поїхала вчитися, а його залишила

Все почалося з того, що я зaвагiтнiлa зовсім ще молодою, мені тоді було лише у 15 років. Обранець старше мене на 7 років, але мізків оберiгатися не вистачило ні у нього, ні у мене! Дуже тоді було гiрко!

Звичайно ж, я прийшла до батьків з опущеною головою, з німим запитанням «що робити?». Було дуже важко морально, батьки мене підтримали, і морально і матеріально, єдине- тато дуже просив заміж не виходити, але не послухала! Зробила по-своєму.

У 16 років я народила хлопчика, 5 років шлюбу, а в 21 розлучилася, набула досвіду пoбоїв, зрад чоловіка. Переїхала до батьків, мама мені дуже допомогла відійти від цього кoшмару, а тато завжди захищав мене від чоловіка, який був упевнений, що без нього я буду під парканом.

Через рік я поїхала вчитися, а мої батьки залишилися з моїм хлопчиком, отримала освіту, переїхала в інше місто (через колишнього чоловіка) познайомилася з чоловіком, забрала синочка, зараз звичайно у мене все добре, але кожен раз, коли я згадую цей кошмар, подумки дякую Богові, що у мене є матуся і татусь. Що вони живі і здорові! Важко уявити той момент, коли їх раптом не стане.

Зараз я при кожній розмові кажу, як сильно їх ціную, люблю. Без них я б наробила ще дуже багато помилок. У мене немає близької подруги, до якої йдеш за порадою, але у мене є матуся, яка як подруга.

Цінуйте батьків!