Про щo потрібно говорити під час сповіді, тa щo ж буде, якщо приховати від священика щось

Сповідь – це священне таїнство, в якому беруть участь двоє: чоловік, який прийняв рішення зізнатися в неправильних вчинках і думках, і священнослужитель.

Останній виконує роль посередника, його завдання допомогти людині покаятися перед Богом. А ось судити або карати – не його парафія. 

Підготовка до сповіді.

Священнослужителі часто стикаються з тим, що багато неправильно розуміють суть таїнства, а тому часто воно перетворюється в звичайну світську бесіду, а іноді і пліткарство.

Давайте розберемося в тому, про що потрібно говорити під час сповіді, а про що не варто.

Не рекомендується виправдовуватися. Інакше яка ж це сповідь, коли людина не вважає себе відповідальною за скоєне нею. Раз вже зважився пройти ритуал, так май сміливість зробити це чесно.

Розповідай про те, що зробив особисто ти, а про те, чого не робив, і не згадуй. Виправдання: «Сталося ось що. І ось хто більшою мірою винен у цьому, а я як би ні до чого ». Якщо ти ні до чого, так і говорити нема про що.

Що не можна говорити під час сповіді?

Священики вважають, що ніколи не потрібно говорити про інших. Не має значення, хто вплинув на твоє рішення вчинити злoчuн, пережити гріховні почуття, затаїти гріховні думки.

Ми просимо у Бога прощення за відпущення своїх гріхів. У цьому полягає суть сповіді. Інші визнають за себе самі.

Що потрібно говорити під час сповіді?

Необхідно повідомити, який гріх ти зробив. При цьому не обов’язково розповідати, яким чином ти його здійснював. Часто це навіть зайве. Вважається, що Бог все бачив і все знає. Головне, каючись, називати, в чому саме згрішив.

Священик виступає посередником. Він вислухає тебе, і буде молитися за твою душу. Подробиці вчинених гріхів йому не особливо потрібні для молитви.

І аналізувати їх він не буде. Він просто попросить у Бога за того, хто до нього прийшов.

Можна каятися в будь-яких гріхах, як у великих, так і в маленьких. Кожен поступок, навіть незначний, маленьким камінцем лягає на душу, формуючи великий вантаж.

«Існує один дуже важливий момент в підготовці до сповіді – це вміти подолати в собі страх бути засудженим священиком. Знайте, що священика ви не здивуєте. Він щодня приймає десятки сповідей. Також священику заборонено відкривати таємницю сповіді. Те, що сказано на сповіді, – це таємниця ».

«Вам покажуть місце, де буде відбуватися сповідь. До вас прийде священик, прочитає предісповедальнi молитви, нагадає про щирість на сповіді. Після цього людина підходить до спеціального столика, на якому лежить хрест і святе Євангеліє, тричі хреститься і цілує хрест з Євангелієм, і називає своє ім’я, яке дано було при хрещенні ».

Тоді священик слухає сповідь, а по її завершенні кладе епітрахиль на голову і читає дозвільну молитву. Далі той, хто тільки що висповідався, хреститься і знову цілує хрест з Євангелієм. Після цього необхідно попросити у священика благословення на причастя ». Так проходить сповідь у церкві.

Що ж буде, якщо приховати від священика щось? «Так буває, що людина через хвилювання не так висловився або через сором приховала деякі гріхи. Замість вибачення можемо отримати від Бога осуд. Тоді необхідно набратися сміливості, знову приступити до сповіді і розповісти все як є. Пам’ятайте, що ми сповідаємось Богу і Він знає все досконало, Його не обдуриш ».

Виходить, головний принцип сповіді – бути щирим і чесним. Здається, його можна застосувати не тільки в церкві, але і йти з ним по життю, тоді і гріхів менше буде, згоден?