Ніколи, ніколи і ні з ким не сперечайтесь у Фейсбуці! Ми пояснимо, чому не варто

Ви стикались з цим десятки (якщо не сотні) разів.

Ви публікуєте у Фейсбуці певну думку, чи скаргу, чи посилання на статтю. Хтось залишає коментар, погоджуючись (або не погоджуючись) з написаним. Хтось ще залишає свій коментар, заперечуючи попередньому коментаторові або Вам, або й вам обом.

Тут прибігають усі інші, поспішаючи вставити слово. Градус суперечки підвищується. Фрази стають все менш люб’язними.

І ось Ви з друзями уже залучені у віртуальну сварку, без розбору поливаючи брудом всіх підряд – інколи навіть і незнайомих людей.

Виявляється, є одна проста причина, через яку так трапляється: ми по-різному реагуємо на написане і сказане, навіть, якщо це одні і ті ж слова!

Такого висновку дійшли вчені з Університету Берклі й університету Чикаго, провівши цікавий експеримент. 300 учасників дослідження читали, переглядали на відео або слухали суперечки на різноманітні болючі питання, такі як війна, аборти і кантрі проти репу. Потім їх просили розповісти про свою реакцію на твердження, з якими не погоджувались.

В цілому їхня реакція була цілком передбачуваною для кожного, хто хоча б раз у житті сперечався про політику: вони були впевнені, що ті, хто з ними не згоден – або ідіоти, або зовсім у цьому нічого не тямлять.

Але дослідники виявили суттєву різницю між тими, хто слухав і дивився відео, і тими, хто читав ті ж самі слова у текстовому форматі. Ті, хто слухав або дивився на людей, які висловлювали протилежну думку, рідше вважали їх неосвіченими або безсердечними, ніж ті, хто читав коментарі цих самих людей.

Як мінімум один з учених був готовий до таких результатів, тому що на проведення експерименту його надихнув аналогічний випадок з власного життя.

Дослідниця Джуліана Шредер розповідає:

“Один з нас прочитав в газеті промову політика, якого він категорично не підтримує. А через тиждень він почув ту ж саму промову по радіо. Він був шокований тим, наскільки по-різному він сприйняв ці слова у пресі і наяву”!

Написаний текст викликав у вченого роздратування, але на слух та ж сама промова здалась йому цілком розумною!

З цього виходить, що найкращий спосіб порозумітись, обговорити розбіжності та досягнути кращого взаєморозуміння – це поговорити одне з одним, як заведено раніше на народних зібраннях чи за обіднім столом. Але тепер ми настільки спілкуємось в соцмережах, чатах, смс і листах, що живі розмови стають не такими й частими.

Цілком можливо, що саме цим пояснюється теперішнє загострення політичних пристрастей.

То як бути в такому випадку?
По-перше, якщо Ви хочете переконливо викласти свою думку про політику чи певне резонансне питання, краще записати коротке відео (або дати посилання на чийсь ролик), ніж писати пости.

А коли Ви читаєте написану кимось думку, яка здається вам абсолютно дикою, врахуйте, що частково проблема існує саме в текстовому форматі. Якщо Ви хочете досягти якоїсь об’єктивності, спробуйте прочитати її вголос або попросіть про це когось іншого.

І нарешті, якщо Ви опинились втягнутими у суперечку у Фейсбуці (Твіттері, Інстаграмі, електронній пошті, смс.) і Вам не плювати на свого опонента, будь ласка, припиніть писати коментарі і відповідати на відповіді до відповідей. Краще домовтесь сходити на каву, щоб поговорити особисто. Або хоча б зателефонуйте.

Давайте не будемо збільшувати ненависть – її і так забагато!