“Цивільний шлюб”. Дами, ну ви що! Ви просто співмешканки. Цинічно і правдиво

Термін “цивільний шлюб”, який зараз позначає проживання різностaтевих особин на одній території з ексклюзивним коханням, напевно був придуманий жінками. Відчайдушно хочеться заміж, але не беруть, тож доводиться викручуватися з положення, аби не визнавати — я банальна співмешканка. Партнер. Кохaнка. Хто завгодно, але не дружина. 

Підхопили фразу «в цивільному шлюбі» і чоловіки, щоб заговорювати зуби своїй подружці: кохана, ми вже в шлюбі, просто без штампа в паспорті, а що у нас на вечерю? Чоловікові таке становище вкрай зручно — він отримує всі бонуси сімейного життя (турботу, вечері, сорочки, регулярне кохання і т.д.), але не несе ніякої юридичної відповідальності за співмешканку. Реальність «громадянського шлюбу» — це чоловіча фраза «відразу зберу валізи і за двері!». Співжиття закінчується за його бажанням за лічені хвилини без всяких юридичних наслідків.

Моя подруга Юля, коли її співмешканець затіяв купівлю квартири в іпотеку і ремонт в ній, чесно сказала йому — це твоя квартира, твій ремонт, і я не буду вкладати в це гроші і якісь особливі зусилля. Він, звичайно, як справжній чоловік сказав типу «все загальне, все для тебе», але вона — розумна, прекрасно розуміла, чим може скінчитися ця історія. Вона так педалювала ось це ось «твоє», що він швиденько зробив їй пропозицію. А більшість жінок поводяться як дурепи.

Вони втішають себе тим, що вони без п’яти хвилин одружені. Тому несуться куховарити чоловікові пиріжки з м’ясом, складати зарплату в загальну скриньку, виплачувати його іпотеки з кредитами — в сім’ї повинен бути загальний бюджет. Словом, будують осередок суспільства. Вони витрачають свій дорогоцінний йде час на людину, яка не готова назвати їх офіційно дружиною. Але гордо іменують його чоловіком.

Дами, ну ви що! Ви просто співмешканці. Зарубайте собі це на носі. Якщо ви взяли в салоні машину на тест-драйв, ви ж не дзвоните рідним з криком «Купила машину»? Так і тут.

Жінки радо терплять балаканину типу «навіщо вплутувати державу в наші прекрасні відносини?». Але будемо реалістами. Коли чоловік говорить, що боїться штампів в паспорті, варто уточнити, як він відчуває себе при оформленні віз, лікарняного в поліклініці, продовження прав і так далі. Наскільки сильно його нудило, коли в паспорті ставили штамп про прописку. Можливо, у нього рідкісна фобія заповнення офіційних документів. Але швидше за все він просто не хоче одружуватися з вами. Саме з вами.

Якщо чоловік боїться вийти і публічно повідомити суспільству «ми разом», значить, він не хоче цього. Шукає краще, мріє про колишню однокласницю, любить, як його співмешканка готує котлети, але не думає про неї як про дружину. Поки він не одружений офіційно, він може вважати себе вільним орлом, який тимчасово присів на жердинку. Якщо йому зручно, він хоч тридцять років там проведе і як і раніше буде вільний орел. Зрештою, його навряд чи буде діставати мама криками «тобі вже тридцять, а тебе ніхто в чоловіки не бере». І шепоту за спиною «всіх нормальних мужиків розібрали, а цей нікому не знадобився» він теж не почує. У нього все добре.

Дами, я не наполягаю. Взагалі-то, можна все. Можна роками чекати і сподіватися, що він коли-небудь зробить пропозицію. Можна через п’ять років впасти перед ним на коліно, протягнути кільце і сказати «одружуйся на мені». Можна вмовляти себе «Мені і так з ним добре». Можна називати себе дружиною, будучи просто співмешканкою. Можна слідом за ним зненавидіти «бюрократію» і «штампи в паспорті». Можна думати, що він так вас любить, що аж одружитися боїться, тому що занадто добре буде. Але якщо ви хочете за нього заміж, а він не говорить нічого певного — він вас дурить. А якщо дівчина дозволяє себе дурити, вона, виходить, дура.

Ви можете жити як вам завгодно.

Але сьогодні стара діва — це не цнотлива. Це жінка, яка прожила з одним три роки, з іншим чотири, з третім п’ять … Оп, сороковий день народження, а вона ще незаміжня. Тут вона або прозріває і чесно говорить черговому «чоловікові»: поживемо рік разом, звикнемо, а далі РАГС або розбігаємося. Або витрачає свої останні роки фертильності на його захоплене «ой, та ми й так сім’я», а потім стоїть одна з зібраними валізами. Нещасна дура.