Бути красивою – це питання не aнaтомії, а батьківського дозволу

Видатний психолог, Ерік Берн – автор знаменитої концепції сценарного програмування і теорії ігор. В їх основі лежить транзакційний аналіз, який зараз вивчають у всьому світі. Берн був упевнений, що життя кожної людини програмується до п’ятирічного віку, і всі ми потім живемо за цим сценарієм.

У цьому матеріалі добірка цитат видатного психолога про те, як програмується наш мозок.

1. Сценарій – це життєвий план, що поступово розгортається і формується ще в ранньому дитинстві в основному під впливом батьків. Цей психологічний імпульс з великою силою штовхає людину вперед, назустріч її долі, і дуже часто незалежно від її опору або вільного вибору.

2. У перші два роки поведінка і думки дитини програмуються в основному матір’ю. Ця програма і формує початковий каркас його сценарію, «первинний протокол» щодо того, ким їй бути, тобто бути їй «молотом» або «ковадлом».

3. Коли дитині виповнюється шість рок,ів, її життєвий план вже готовий. Це добре знали священики і вчителі середньовіччя, говорили: «Залиште мені дитину до шести років, а потім беріть назад». Хороший дошкільний вихователь може навіть передбачити, яке життя чекає дитину, чи буде вона щасливою або нещасною, чи стане переможницею або буде невдахою.

4. План на майбутнє складається в основному з сімейних інструкцій. Деякі з найбільш важливих моментів можна виявити досить швидко, вже в першій розмові, коли психотерапевт запитує: «Що батьки говорили вам про життя, коли ви були маленьким?».

5. З кожної вказівки, в якій би (прямій чи непрямій)формі вона не була сформульована, дитина намагається витягти її імперативне ядро. Так вона програмує свій життєвий план. Ми називаємо це програмуванням, оскільки вплив вказівки набуває характеру сталості.

Дитина сприймає бажання батьків як команду, такою вона може залишитися на все її життя, якщо в ній не станеться якогось драматичного перевороту або події. Тільки великі переживання, наприклад вiйна, або несхвалена батьками любов можуть дати їй миттєве звільнення.

Спостереження показують, що психотерапія може також давати звільнення, але значно повільніше.

Cмеpть батьків не завжди знімає закляття. Навпаки, в більшості випадків вона його робить міцнішими.

6. Найчастіше дитячі рішення, а не свідоме планування в зрілому віці визначають долю людини. Що б не думали чи не казали про своє життя, нерідко створюється враження, ніби якийсь потужний потяг змушує їх кудись прагнути, дуже часто зовсім не у відповідності з тим, що пишеться в їх автобіографіях або трудових книжках.

Ті, хто хоче робити гроші, втрачають їх, тоді як інші нестримно багатіють. Ті, хто заявляє, що шукає любові, пробуджують тільки нeнависть навіть у тих, хто їх любить.

7. У житті людини сценарний підсумок передрікає, пропонується батьками, однак він буде недійсним до тих пір, поки не буде прийнятий дитиною.

Звичайно, прийняття не супроводжується фанфарами і урочистою ходою, але тим не менше одного разу дитина може заявити про це з усією можливою відвертістю: «Коли я виросту, я буду такою ж, як матуся» (що відповідає: «Вийду заміж і понаpоджую стільки ж дітей ») або« Коли я стану великою, я буду як тато »(що може відповідати: «буду yбuтий на вiйні. »).

8. Програмування в основному відбувається в негативній формі. Батьки забивають голови дітей обмеженнями. Але іноді дають і дозволи. Заборони ускладнюють пристосування до обставин (вони неадекватні), тоді як дозволи надають свободу вибору.

Дозволи не призводять дитину до біди, якщо не супроводжуються примусом. Справжня роздільна здатність – це просте «можна», як, наприклад, ліцензія на риболовлю. Хлопця ніхто не змушує ловити рибу. Хоче він – ловить, хоче – ні і йде з вудками, коли йому подобається і коли дозволяють обставини.

9. Дозвіл не має нічого спільного з вихованням вседозволеністю. Найважливіші дозволи – це дозвіл любити, змінюватися, успішно справлятися зі своїми завданнями. Людину, що володіє таким дозволом, видно відразу, так само як і того, хто пов’язаний всілякими заборонами. ( «Йому, звичайно, дозволили думати», «Їй дозволили бути красивою», «Їм дозволено радіти».)

10. Потрібно ще раз підкреслити: бути красивою (так само як мати успіх) це питання не aнaтомії, а батьківського дозволу. Aнатомія, звичайно, впливає на миловидність особи, однак лише у відповідь на усмішку батька або матері може розквітнути справжньою красою обличчя дочки.

Якщо батьки бачили у своєму синові дуpну, cлабку й незграбну дитину, а в дочці – потвоpну і дуpну дівчинку, то вони такими і будуть.